Шість листівок із колекції Володимира Козюка
1. Голгофа України
Найулюбленіша листівка. Видана у 1917–1921-х. Зображена українка у вишиванці. Її зв'язали і розіп'яли на хресті. Поруч – дівчинка і хлопчик, які намагаються її звільнити. Над головою літають три чорні ворони, які символізують Російську імперію. На задньому плані – палає місто. На зворотному боці надрукований вірш Олександра Олеся:
Стріляйте, вішайте, катуйте,
Пануйте в селах і містах,
Стократ з собою федеруйте
І розпинайте на хрестах, –
Зерно посіяне в негоду
Кривавим маком розцвіте
І прийде воля для народу –
І зійде сонце золоте.
При сталінському режимі за таку листівку розстрілювали. Її надрукувало в Австрії видавництво Ґеорґа де Гасенка "По світу". Коштувала 5 австро-угорських крон. 25 відсотків вартості йшло на "Фонд хворих членів Союзу українських журналістів і письменників". Придбав її на інтернет-аукціоні в Одесі за 1,5 тисячі гривень.
2002-го вирішив показати цю та інші листівки на виставці у Вінниці. Для них треба було зробити спеціальні бокси. Продав картину Миколи Глущенка "Осінь" за 1,5 тисячі доларів. Через рік за неї пропонували 40 тисяч.
2. Тульчинська синагога
80 років тому в Тульчині на Вінниччині жило понад п'ять тисяч євреїв. Наприкінці ХІХ століття в центрі міста стояли дві синагоги. Ця мала головний зал на 400 квадратних метрів. Із трьох сторін оточена прибудовами. Синагогу знесли 1948-го.
Листівка надрукована 1908 року. На ній італійською написано: "Велика синагога". Єдиний екземпляр. Власнику дісталася від батька. Хотів купити її за 500 доларів, та чоловік не схотів продавати. Домовилися, що я її відсканую.
Багато старих листівок є в одному примірнику. У XIX – на початку ХХ століття їх робили у фотоательє. Друкували світлину, а на звороті поряд зі штампом лишали місце для послання.
3. Українці їдять куліш
Листівку "З корита їдять куліш" із серії "Типи та види Малоросії" 1902 року випуску придбав за 2 центи у Вінниці. На початку 1990-х це були чималі гроші, викладач художнього училища отримував 5 доларів на місяць.
Листівка була в колекції художника Володимира Порошина. Його зібрання продали за кордон, а один експонат дістався мені. Вона – одна з перших у колекції. Зображена сільська родина за столом.
4. Український кобзар
Листівка із зображенням віртуоза-кобзаря Василя Ємця. Він був родом із Харківщини. Служив у полку імені гетьмана Петра Дорошенка Української Народної Республіки. 1918-го за сприяння Павла Скоропадського організував Кобзарський цех із восьми бандуристів. А через два роки емігрував до Німеччини. Давав концерти в багатьох країнах. Його називали бандуристом у фраку. Жив у Франції, Канаді та США. Листівку з його зображенням видали у Парижі, в одному екземплярі. Звідти її мені вислала одна жінка. У пресі прочитала про мою колекцію. Грошей не просила.
5. Благодійні листівки Амвросія Ждахи
1994-го придбав добірку поштових листівок одеського художника Амвросія Ждахи (1855–1927). Він створив серію ілюстрацій під час збору коштів на пам'ятник Тарасові Шевченку в столиці. Макет карток із закликом жертвувати гроші розробило київське видавництво "Час", емблему якого створив Амвросій Андрійович.
Колекція із 21 листівки належить до перлин зібрання Кіровоградського музею музичної культури імені Кароля Шимановського. Перша серія з 10 карток вийшла 1911-го. Видана друком у Німеччині та Австро-Угорщині. Друга серія вийшла через два роки – 11 ілюстрацій до українських народних пісень.
6. Листівка з прислів'ям
Робота російської художниці Єлизавети Бем. На її листівках зображені люди в російських народних костюмах, а зверху – написані прислів'я та приказки. Казали, за них на російських аукціонах на наші гроші просили понад 200 тисяч гривень.
Друзі розповіли, що в Санкт-Петербурзі є колекціонер, який продає старовинні листівки й фотографії. Їздив до нього у 1990-х. На покупку позичав гроші у друзів, три роки економив, щоб віддати. Серед придбаних листівок була і ця. На ній – хлопчик у поклоні й напис: "За хлеб, за соль, за щи с квасом, за лапшу, за кашу да за сказку вашу благодарю!" Скільки саме за неї віддав – не пам'ятаю.
Коментарі