11.00
Заступник головного лікаря Київського центру репродуктивної медицини Олег Голяновський починає робочий день із обстеження в кабінеті УЗД. На кушетці 24-річна Галина з Косова на Івано-Франківщині. 40-й тиждень вагітності. Лікар мастить гелем живіт:
- Отак сідничка виглядає, ось бачимо, яка частота серцебиття - кількість ударів нормальна... Визначаємо, де голівка знаходиться - лежить правильно, вниз. Розміри... десь 9 сантиметрів, майже 10. Невелика, нормальних розмірів, - коментує побачене на моніторі. - Ось це хребет. Оце стегно так виглядає. Ну, десь, на три сімсот, три вісімсот уже. От обличчя, якщо дивитися зверху... Носик, щічка одна, друга. Перед нами хлопчик - ось, бачите? Тут усе нормально.
Галина переходить на крісло. Треба визначити, чи готові пологові шляхи, щоб народити самостійно, і чи потрібно госпіталізувати завчасно.
- Галочко, усе готово! Можемо тебе вже покласти в лікарню.
- Ні! Я не хочу.
- А ти тут недалеко живеш?
- Недалеко.
Галочко, усе готово! Можемо тебе вже покласти в лікарню
- Ну, якщо почнуться перейми - зразу сюди.
- А коли почнуться?
- За день, два. А може, й уночі.
Галина живе в Києві останні шість років. Вчиться в Університеті народного господарства і працює підприємцем. 2,5 року тому народила доньку Софійку. Не хоче залишати її саму тому спішить додому. Якби в жінки був підвищений тиск чи набряки, її госпіталізували б. А так лікар відпускає Галину:
- Пологи завжди закінчуються краще, коли починаються спонтанно, коли жінка "з коліс" поступає.
12.10
Поверхом вище в післяпологовому відділенні перед дверима однієї з палат чекає 39-річний Сергій Гурський. Медсестра приносить йому щойно народженого сина. Хлопчик важить 4,250 кг.
- Працюю в Міністерстві внутрішніх справ, - розповідає чоловік. - Маленький, не бійся, не бійся... Перша дитина моя. Хотів хлопчика. Мамі трошки непросто було його родити. Назвемо, певно, Олексієм. Олекса ж теплий іде. Щоб і він такий був. Да, масік? Зараз ляжем.
На цьому ж поверсі - відділення для догляду за недоношеними дітьми. Зараз бокси порожні. У звичайному медичному ліжку спить новонароджений хлопчик. Його матері робили кесарів розтин, і вона відходить від наркозу.
- Трошки треба почекати, вся хімія має вийти в неї з організму, - кажуть медсестри. - За кілька годин понесемо годувати.
12.45
Пологовий блок теж на другому поверсі. У залі N3 із п'ятої ранку сидять 34-річна Тетяна з чоловіком Сергієм, 49 років. Перейми посилюються, кістки тазу розсуваються. Біль нахлинає й відступає кожні кілька хвилин. Сергій масажує дружині поперек. Вона народжуватиме свою другу дитину. Першій 10 років.
- Почуваюся краще, ніж хвилину тому. Ми готувалися, знаємо, що і як робити. Перший раз було страшніше, - каже Тетяна. - Нічого не знала, а зараз навчилася і дихати, і тужитися. Та й чоловік допомагає. Тоді не пускали.
Лікарі кажуть, коли чоловік присутній на пологах, знеболювальне для жінок застосовують рідше.
- У мене це третя дитина, а пологи перші, - розповідає Сергій. - Хвилююся, звичайно. Як я можу допомогти? По голівці погладити, по спинці. Я ж не лікар.
Сергій масажує дружині поперек. Вона народжуватиме свою другу дитину. Першій 10 років
У пологовій залі є крісло для жінки, крапельниця і прилади для вимірювання зросту, ваги та пульсу новонародженого. На стіні плакат із позами, в яких можна народжувати.
- Кожній жінці підходить своя позиція, - пояснює 59-річний акушер-гінеколог Олександр Курган. - Це можуть бути традиційні - на спині, на боку. Напівлежачи можна на кріслі, сидячи на табуреті - у нас є спеціальні табурети з вирізами, крісло з вирізом. Можна народити й на підлозі на маті. Як екзотика є шведська стінка: жінка висить - так їй зручніше, бо вона може легко керувати своїм тілом. До того ж напруга м'язів рук відволікає від болю.
Перейми у Тетяни почалися о дев'ятій годині. Матка розкрилася на 2 см. Народить приблизно за 2 год.
14.15
- Тату, піднесіть рушника. Починається.
Акушери збираються біля породіллі. Олександр Курган допомагає тужитися, Ірина Михайличенко зустрічатиме дитину. Біля столика для маляти чекає педіатр-неонатолог: вона фіксуватиме всі показники немовляти. Сергій нахилився біля дружини, щось нашіптує їй на вухо. Жінка стогне дедалі сильніше.
- Най тужиться. Най тужиться, скажи їй.
У пологовій залі на кілька хвилин западає тиша. По радіо тихо лунає голос Джо Дассена: Salut! C'est encore moi! - "Привіт, це всього лиш я".
Олександр Курган підтримує Тетянину спину. Знову треба тужитися.
- Ніно! Покличте педіатра!
- Зараз вдихни, ноги на себе, притискай до себе, і тужся, як при закрепах, сильно і довго, - каже акушерка. - Давай-давай-давай-давай-давай, - її голос все наростає, - тужся-тужся-тужся-тужся-тужся... Так. Видихнула плавненько, - закінчилися перші потуги. - І тут же вдих. Тут же!
Олександр Курган тисне на живіт - допомагає "вигнати плід". Тетяна не кричить, виконує всі вказівки.
- Давай, дитинко. Ніжки на себе. І тужся-тужся-тужся-тужся..... Надувай-надувай-надувай.... От-от-от-от... Молодець! - другі потуги відпускають. - І третій раз! Найсильніший. Найдовший. Давай-давай-давай-давай-давай. От-от-от-от! - майже кричить акушерка. - Молодець! Тепер відпочивай.
Тетяна щосили видихає і падає головою на чоловікові руки. Голосно зітхає. Перерва перед наступними потугами трохи довша. Усі застигли в напрузі.
- Будемо чекати. Зараз піде голівка.
- Танюш, пару разів потужишся, і народимо вже, - заспокоює Курган. - Постарайся. Затримай дихання. Ноги на себе.
Починається нова хвиля потуг. Тетяна щосили тягнеться підборіддям до живота.
- Ще-ше-ще-ще-ще-ще-ще, - знову просить акушерка. - Натискай на живіт, натискай на живіт. Давай, давай, дитинко. От-от-от-от-от-от-от... Молодець-молодець-молодець-молодець-молодець.
Тетяна не витримує і кричить.
- Маківка вийшла! - каже лікар.
Тепер болить найбільше. Дитина дійшла до статевих органів.
- Спокійно, Таню, спокійно. Ще трошки попрацюєш і народиш уже!
Жінка плаче, скавулить, потроху стихає. Півхвилини триває тиша. Потім чергові потуги.
- Зараз буде! - попереджає акушерка. - Давай вдих! Тримай-тримай-тримай, видихай плавненько. Дихай. Тепер знову! Вдих-видих! Чуєш? Вдих-видих! Вдих-видих!
Тетяна кричить ще сильніше.
- Не бий мене ногами, будь ласка... Давай-давай-давай-давай-давай. Так-так-так-так-так...
Назовні виходить голівка, за нею плечики, тепер тільки акушерка може підтримати маля і допомогти вийти. Задок і ніжки вискакують швидко. Нарешті чути дитячий крик.
- Нате вам синочка! - акушерка підіймає дитину, відтягує ліву ніжку і показує, що - хлопчик. Його кладуть породілі на живіт.
- Ой, який він хороший! - вона забула про біль, обіймає синій клубочок, накриває його пелюшкою. Дитя б'є об неї ніжками.
Від початку потуг минуло 10 хв.
У палаті різкий дитячий запах, разом із запахом крові й плаценти.
- Хатинка. Ось тут він жив, - каже неонатолог Надія Науменко, дістаючи плаценту.
Забирає хлопчика на стіл, вимірює зріст, слухає пульс, зважує. За шкалою Апгара, за якою визначають серцебиття, колір шкіри, рефлекси, тонус м'язів і дихання, дитина отримує найвищий бал - 10. Найкращий пульс для новонародженого - 120-160 ударів на хвилину. Пуповина пульсує упродовж хвилини. Коли перестає, акушерка її обрізає.
- І все-одно не можу уявити, як це все влаштовано, - каже батько. - Спочатку води відходять, потім він народжується... Як він там дихає взагалі?
- Цього разу мені сподобалося навіть більше, ніж першого, - каже Тетяна.
Другі пологи тривають вдвічі швидше
Надія НАУМЕНКО, неонатолог:
- Перші пологи тривають у середньому 10-12 годин. Другі - вдвічі швидше. Вагітній жінці не можна нервувати, бо дитина все відчуває, і намагається захиститися від її негативних емоцій, борсається в утробі. І через це, буває, народжується з обвитою пуповиною шийкою. Під час пологів відбувається нормальна деформація черепних кісточок. Якщо в дитинки пульсує джерельце на голівці, це свідчить про підвищений внутрішньочерепний тиск.
Це все - Всевишній
Ірина МИХАЙЛИЧЕНКО, акушер-гінеколог:
- Дитині болить ще більше, ніж жінці. Уявіть: вузький отвір, і вам треба крізь нього пройти - через кістки, тканини, м'язи. Ми ні за що не тягнемо. За голівку - в жодному разі, просто підтримуємо плечики, коли підійшли. Це все Всевишній. Ми тільки допомагаємо.
Дитинка витягується, як корок
Олександр КУРГАН, акушер-гінеколог вищої категорії:
- У Тані не було ніяких розривів. А часом допомагаємо дитині механічно. Щипці зараз практично не застосовуються, бо вони травматичні - це вже анахронізм. А от вакуум атравматичний. Дитинка витягується, як корок. Якщо жінці дуже боляче, трохи надрізаємо проміжність, щоб пройшла голівка.
Кесарів розтин робимо не за бажанням жінки, а тільки за показаннями - кровотеча через відшарування плаценти або клінічно вузький таз. Щойно жінка надходить, ми вимірюємо її пологові шляхи і розміри дитини і знаємо: народить вона звичайним шляхом, чи треба робити розтин.
Цифра
3500 (потрібна точна цифра) дітей народилося в Київському центрі репродуктивної медицини 2009 року
3 
1
Коментарі