В Австралії треба бути готовим до частих і тривалих переїздів

– Я вже майже рік у відпустці за станом здоров'я. У березні ми запросили погостювати людей із Німеччини, які допомогли нам влаштувати старшу доньку в ­хороший коледж у Берліні. Маємо ­житло у Сіднеї та Мельбурні, – розповідає фармацевт 37-річний Пол Сталерс із міста Окленд, Нова Зеландія. – Два тижні провели у Сіднеї. ­Штайнів вразило розмаїття міста, але не знаю, чи вони добре відпочили. ­Туристам раджу не гаяти багато часу на Сідней чи Канберру. Це – сучасні розвинені міста, але хіба ви не бачили хмарочосів на батьківщині?

Австралійські мегаполіси люблять творчі люди. Тут постійно тривають мистецькі акції. Минулого тижня дружина побувала на виставці склодувів у Мельбурні, де робили квіти чудернацьких форм. У квітні гурт художників імітував життя людей з особливими потребами. Ходили із зав'язаними очима, із заглушками у вухах, знерухомлювали руки-ноги. Щовечора показували фільм про свій новий досвід.

Якщо хочете побачити щось справді цікаве, приготуйтесь до частих і тривалих переїздів. Я раджу національні парки або заповідники. Відвозимо гостей у заповідник Тідбінбілла, де можна побачити кенгуру, чудернацьких папуг, валабі, качкодзьобів, вомбатів, єхидн і моїх улюблених дроф. Це смішні, неповороткі, довірливі птахи, які самі йдуть до рук. Якось пташеня бігло за нами з парку. Ми підгодували його, і воно просило ще гостинців. Почали гладити, а це суворо заборонено. На перший раз нас попередили. ­Іншим разом малий примудрився влізти у гніздо качкодзьобів і розтрощив двоє яєць. Охорона парку виписала 900 американських доларів штрафу.

На Тасманії був разів зо 20, але й досі не знаю назв половини тамтешніх тварин і рослин. Деякі з них коштують десятки тисяч доларів. Мій друг постачає їх для колекціо­нерів-ботаніків. Якусь квітку купив за 40 тисяч доларів. За півроку колекціонер попросив придбати ще одну, бо перша загинула. Але вже замовив теплицю з такими ж, як на острові умовами.

Для в'їзду мусите мати медичну картку, де зазначено, що у вас немає заразних хвороб і що зробили всі щеплення. Нашій подрузі не дозволили в'їхати, бо лікується від грибка нігтів. Тварини Тасманії не стикалися з більшістю хвороб світу. Бозна, що може стати для них згубним.

У тасманійських заповідниках найпотужніша охорона, яку я будь-коли бачив. Якщо намагатиметесь украсти насіння чи тварину, порушать кримінальну справу. Мій однокласник відсидів дев'ять місяців за те, що на виході з парку в нього знайшли насіння в кишені.

Перший візит заплануйте так, щоб відвідати Великий бар'єрний риф. Якщо ви вже прилетіли в Австралію, мусите хоч раз пірнути. Це коштує від 400 до 2 тисяч доларів, але воно того варте. Раз ми опинилися на перетині шляху близько тисячі риб, які мали проплисти кількома днями пізніше. Але косяки потрапили в течію і збилися в часі. Туристи доплачують, щоб побачити таке.

У Коала-парку люблю кенгуру, коли вони з дитинчатами. Їхні стосунки подібні до людських. Якщо кенгуру відчуває небезпеку, може прикривати сумку з дитинчам передніми лапами. А от коали такі ліниві, що не тікають, коли бачать людей. Наш знайомий пожертвував півмільйона доларів на розвиток парку. За це йому подарували пару папуг, які чомусь не навчилися літати. Якщо вони відкладуть яйця, пташенят хазяїн муситиме повернути парку.

– Чоловіка відправили на чотири роки працювати на Папуа Нову Гвінею, – говорить 46-річна педіатр Ольга Ликова з Москви. – Він виграв грант Оксфордського університету. Разом із трьома студентами вивчає побут аборигенів. Місцеве населення сприйняло мене вороже. Кілька разів просили не підходити до дітей, бо я надто уважно на них дивлюся. Усі хвороби списували на те, що в мене лихе око і я наврочила. Я бачила, що у селі гуляє кишковий вірус, але не могла допомогти. Коли спробувала поговорити з вождем, перекладач порадив чоловікові відправити мене кудись подалі. Так я опинилася на роботі в клініці Веллінгтона.

Перші кілька тижнів кожні вихідні тільки й плавала в океані. Але помітила, що шкіра почала раптово старіти. Сонце дуже агресивне, тому навіть косметика з високим рівнем захисту не допомагає.

До мене друге літо приїжджає сестра з Москви, яка хоче відпочити максимально спокійно. Особливість тутешніх spa-готелів – мало людей і тихо. Процедури трохи дорожчі, ніж у Таїланді чи Гоа, але дуже ефективні. ­Сестра ніяк не могла відростити волосся після хіміотерапії, а після масок із кокосовим маслом за шість місяців має каре.

Перший рік намагалася відвідати якнайбільше островів. Але втомилася від постійних перебоїв із транспортом. Човен міг не плисти, бо набралося замало людей, або відкладали рейс на день. Якщо острів віддалений, а туристів небагато – переїзд може коштувати 700 доларів. Я заплатила майже тисячу, щоб потрапити до аборигенів на церемонію зміни вождя. Думала, там будуть якісь вибори, святкова їжа, проте ми не пробули на тому острові й години. Та місцеві були обурені, що чужинці пхаються дивитися на тіло померлого ватажка племені.

Я приєдналася до благодійних організацій, що обстежують дітей аборигенів. Зараз розумію, як грубо й недолуго виглядали мої перші спроби допомогти їм. Я хапала дітей руками, мацала живіт. Якщо діяти грамотно, корінні жителі добре йдуть на контакт. Треба спочатку поговорити з вождем, потім – із матір'ю, прихопити з собою подарунки. Зазвичай привожу консервовані в сиропі фрукти.

Об'їздила півсвіту, але ніде не бачила таких оригінальних сувенірів із ­дерева. На 20 доларів ­можна ­набрати купу всього. Але у племен не придбаєте напряму, всі операції проходять через торговця. Не купуйте прикрас з обличчями. Колега казав, що майстри через них передають біди й хвороби.

Цього року записала сестру на кулінарні курси. Місцева кухня трохи нагадує англійську – люблять ­пудинги й запіканки. Багато страв з ягнятини, переробляють майже всі нутрощі. Їжа негостра. Ніде не куштувала такої смачної випічки з фруктами. ­Харчування одного туриста коштує 80–100 доларів на день. ­Можна попроситися пообідати до фермерів чи селян. Їхні страви грубуваті, зазвичай це запечена курятина чи ягнятина з овочами. Любов до квасолі й сочевиці австралійці успадкували від англійців.

Австралія включає 8222 острови

Австралія – країна, що займає цілий континент у Південній півкулі, а також у її складі 8222 острови. Найбільший із них – Тасманія. На площі у понад 7,6 млн кв. км, це більш як дві третини Європи, живуть близько 23 млн людей, тобто трохи менше трьох на квадратний кілометр. Більшість жителів континенту зосереджена на південно-східному узбережжі у містах Сідней, Мельбурн – понад

4 млн населення в кожному,

Брісбейн – 2 млн, Перт і Аделаїда – понад 1 млн. Столиця Канберра з 367 тис. жителів – найбільший на континенті не прибережний населений пункт.

На півночі країни клімат тропічний, на південному заході й сході – субтропіки, у найзаселенішому південно-східному регіоні – ­помірний. Всю центральну Австралію аж до західного узбережжя займає пустеля.

26 січня 1788-го на континент прибула британська експедиція, що мала створити колонію для злочинців у теперішньому штаті Новий Південний Вельс. Цей день святкують досі як День Австралії, а з першого табору розрослося місто Сідней. На той час на континенті жили близько мільйона аборигенів, зараз їх залишилося десь 500 тис. Багато загинули через привезені з Європи хвороби. До 1969-го в корінних жителів забирали дітей і насильно віддавали на виховання до державних дитбудинків та шкіл при монастирях. 2008 року прем'єр-міністр вибачився за політику "вкрадених поколінь".

Формально державою ­керує королева Великої Британії та Британської Співдружності Єлизавета ІІ. Чинний глава держави – 51-річна Джулія Ґіллард, перша жінка-­прем'єр у Австралії.

×