Вівторок, 21 січня 2020 11:25

"Зачєм тєбє ето нада? Чєрєз двадцать лєт Украіни нє будєт". Ну, той полковник здох, а Україна є

Налічували понад 20 видів українських бойових мистецтв

До бойового гопака йшов усе життя.

Мій дід козацького роду. Служив в охороні цісаря. Коли бив у плече, людина падала, як солома. Палець мав, як моїх два. Коли жав пшеницю, сніпок брав кистю. Другий дід – із лицарського роду, мав герб. Батько у нього вдався. Був міліціонером у Львові. Якось затримав 13 злочинців. Стріляв із двох рук, бив однаково лівою й правою.

Коли вийшов фільм "Фанат", казали: "Володю, це ж про тебе". Я по шість-вісім годин тренувався, мав перший дан із карате, чорний пояс. Коли знаєш понад 200 слів японською, судиш змагання, живеш за кодексом Бусідо (кодекс честі самурая. – Країна). Усе кинути – важко. Але в державі треба було щось міняти.

Почав шукати витоки нашої бойової культури. З'ясував, що до 1939-го на Галичині було понад 20 видів українських бойових мистецтв – навкулачки, на поясах, навхрест. Дід казав: "Був у нашому селі майстер, який вчив хлопців битися і на шаблях, і на палках. На Паску боролися на килимах, а на Різдво – навкулачки". Де ж воно все ділося?

  Володимир ПИЛАТ, 64 роки, засновник і викладач бойового гопака. Народився у Львові 15 вересня 1955-го. Батько працював у міліції, мати була кравчинею. У дитинстві займався гімнас­тикою, вільною боротьбою і карате. Закінчив кулінарне училище у Львові, технікум харчової промисловості. Працював кухарем. 1985-го створив експериментальну школу з дослідження й вивчення бойової культури українського народу. Президент Міжнародної федерації бойового гопака. Автор книжок і підручників із методики національних бойових мистецтв. 2016 року бойовий гопак законодавчо визнаний націо­нальним видом спорту. Львів’янка Ярослава Іванишин під школу подарувала будинок у Брюховичах. Восьмий рік її розбудовує. ”Гопак три десятиліття переслідували. Не пускали в школи й спортзали. Я втомився робити семінари у горах, наметах”. Автор книжки ”Співаник гопаківський” про вплив співу на техніку бою. Генерал-полковник, заступник гетьмана Українського козацтва по Західній Україні. Розлучений. Має сина 15-річного Данарія. Дан – бог води, Арій – бог війни. Хобі – кулінарія. Подобаються бойові породи собак – вівчурі, бультер’єри. Тримати їх удома не має можливості. ”У мене квартира на 28 квадратних метрів”. Живе у Львові
Володимир ПИЛАТ, 64 роки, засновник і викладач бойового гопака. Народився у Львові 15 вересня 1955-го. Батько працював у міліції, мати була кравчинею. У дитинстві займався гімнас­тикою, вільною боротьбою і карате. Закінчив кулінарне училище у Львові, технікум харчової промисловості. Працював кухарем. 1985-го створив експериментальну школу з дослідження й вивчення бойової культури українського народу. Президент Міжнародної федерації бойового гопака. Автор книжок і підручників із методики національних бойових мистецтв. 2016 року бойовий гопак законодавчо визнаний націо­нальним видом спорту. Львів’янка Ярослава Іванишин під школу подарувала будинок у Брюховичах. Восьмий рік її розбудовує. ”Гопак три десятиліття переслідували. Не пускали в школи й спортзали. Я втомився робити семінари у горах, наметах”. Автор книжки ”Співаник гопаківський” про вплив співу на техніку бою. Генерал-полковник, заступник гетьмана Українського козацтва по Західній Україні. Розлучений. Має сина 15-річного Данарія. Дан – бог води, Арій – бог війни. Хобі – кулінарія. Подобаються бойові породи собак – вівчурі, бультер’єри. Тримати їх удома не має можливості. ”У мене квартира на 28 квадратних метрів”. Живе у Львові

Їздив по Україні, ходив по селах. Вишукував характерників на Запоріжжі, в Харкові, Одесі. У Сумах зустрів діда. Розказав, що 1922-го комуністи вбили останнього вчителя бойового гопака. Він знав, що козацтво мало бойовий рукопаш, який одночасно виконується як танок. Як та ж капоейра (афробразильське бойове мистецтво з елементами танцю. – Країна). Танцювальні кроки дають легкість у ногах. Від нього почув і за гопак, і за спас, і за хрест. В Одесі познайомився з Леонідом Безклубим, хранителем знань із техніки рукопашу.

На мене вішали ярлик націоналіста, радикала. Багатьом не подобалося, що чіплявся за історію України і лицарський кодекс честі. Казали, не потрібно ідеології, філософії, моралі. Їм потрібні бультер'єри, які кидатимуться, на кого вкажуть.

1990-го в Києві на змаганнях із карате та кікбоксингу гопаківці завоювали перші місця. Через рік знову. Суддя чіпляється: "Зніміть хрестики!" А тоді: "Переодягніть шаровари, тут інакші мають бути". Хлопці резинки знизу повідпускали, вийшли широкі штани, як для кікбоксингу.

Бруд на нас лили майстри східних єдиноборств і кікбоксингу. Мовляв, Пилат з нациками зв'язався. Органи викликали на співбесіди: "Зачєм тєбє ето нада? Чєрєз 20 лєт Украіни нє будєт". Ну, той полковник здох, а Україна є.

Забирали спортзали, не давали працювати. Тільки з'являться хлопці – як уже з ними провели бесіду, вони "з'їхали". Та я робив своє. Семінари проводив за власні гроші. Тренував безплатно.

Мав конфлікт із КГБ. Тривали процеси проти тих, хто зай­мався "підвальним карате", а паралельно – грабунками. Їх і треба було саджати. Я у Галицькому райвідділі вів групу захвату особливо небезпечних злочинців. За мене заступилася міліція.

Тренувалися хлопці з Братства Святого Володимира, Братства Андрія Первозванного, Спілки української молоді, Варти Народного руху. Мене знали і В'ячеслав Чорновіл, і брати Горині, й подружжя Калинців. 7 листопада 1997-го сталася провокація. Політикани втягли гопаківців бити комуністів на вулиці Крушельницької. Після того побоїща моїх хлопців арештували, 200 осіб вигнали з інститутів, 19 сиділи по півроку. Забрали всі шість спортзалів. Звільнили з роботи – працював у школі шеф-кухарем.

2003 року йшов у Верховну Раду від партії "Воля народу". Вночі привітали з перемогою, а вранці сказали, що виграв Тарас Чорновіл.

З жінками важче працювати, вони емоційні. Але гопаком можуть і мають займатися. У мене було багато учениць. Дружина Катерина Тарновська тренувалася вісім років. Вела жіночий бойовий напрямок, який я назвав асгарда. Розвивали школу, популяризували. Школа "Асгарда" виступала в Туреччині, Польщі, Білорусі, Прибалтиці. Ми написали дві книжки. Запатентували асгарду як вид бойового мистецтва.

Катерина пішла із сім'ї. Не спілкуємося. Єдине, що добре зробила, – віддала сина. Данарій живе зі мною. Теж займається бойовими мистецтвами. Єдиний із класу, хто хоче служити в армії. Каже: "Тату, всі мріють утекти за кордон".

Бойовим гопаком займаються тисяч 15. Це небагато. У моїх планах – приблизно три мільйони. Тоді гопак вийде в олімпійські види спорту.

Створив ще один вид спорту – вільний козацький бій. Дає можливість спробувати себе і в ударній техніці, і в боротьбі.

Козаки у бій ішли з піснею. Коли людина співає, пропадає страх. А після бою піснею знімали стрес. Спів укріпляє дихання. Збільшує біополе людини. Співаки мають здорове серце і шлунок. У них добре працює перистальтика кишківника, бо допомагає діафрагмальний м'яз. Перед тренуванням і після співаємо лицарські, стрілецькі, козацькі, упівські пісні.

Сина Віктора Ющенка висвячував у козаки. Він, будучи президентом, дав добро викладати бойовий гопак в академії Служби безпеки України. Я вже налаштувався переїжджати до Києва. І тут – бах: нардеп Олександр Волков написав статтю. "Шароварами шурша, едет крыша не спеша". Розгромили ідею.

Мене труїли кілька разів. Вижив, дякуючи учням, лікарям і друзям.

Вихідних не маю 34 роки. Навчаю народної медицини, біолокації, масажу. У гопаку є оздоровчий напрямок, культурно-мистецький, бойовий. Тренер бойового гопака має бути лікарем, психологом, філософом і духовною особою. У багатьох тренерів по дві-три вищі освіти.

У школі діє сухий закон. Кожна гопаківська сім'я повинна мати п'ятьох дітей. Заборонено робити щеплення. В Україні малюку до півтора року роблять їх 21. А імунна система формується саме до цього віку. Хочу, щоб у нас була здорова нація.

Пропонували працювати із криміналом. Обіцяли кошти на розвиток гопака. Мені таке не треба.

Першого тренера Володимира Шміла зарізали на розборці. На мене напали 10 чоловік на вулиці Чайковського у 2000-х. Ішов стомлений додому після тренування. Перший удар пропустив, ударився головою в стіну. Але згрупувався, чотирьох нокаутував. Решта почали тікати, я добивав. Потім зрозумів, що готується пастка. Поїхав зі Львова. Брат казав: "Цілу ніч їздили воронки, додому приходили кілька разів" У Карпатах із пацанами відсидівся місяць. Хотіли щось на мене повісити.

Планував збудувати в Карпатах усесвітній вишкільний центр гопака, крутіший від Шаоліня. Але це вже робитимуть учні. Не маю сил. За три роки тричі перехворів на запалення легень. 2018-го зламав ногу – майже рік на милицях.

Та справа продовжиться. Вже є осередки в Канаді, США, Польщі. Бодхідхарма (перший патріарх чань-буддизму, засновник вчення чань. – Країна) приніс у Шаолінь 12 комплексів бойових вправ. Я дав понад півтори тисячі.

Зараз ви читаєте новину «"Зачєм тєбє ето нада? Чєрєз двадцать лєт Украіни нє будєт". Ну, той полковник здох, а Україна є». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 189
Голосування Чи варто проводити фінал Ліги чемпіонів без глядачів?
  • 1) так, це краще, ніж взагалі не грати
  • 2) ні, ліпше уже залишити трофей нерозіграним
Переглянути
Погода