понеділок, 22 серпня 2011 15:42

Як між нашими висітиме куфайка Януковича, отоді жизнь в Україні хароша настане
5

Пенсіонерка з Опішні біля центрального входу торгує глиняними свистульками. Удома їх ліпить разом із чоловіком
Продавець у подертому брилі торгує керамічними сувенірами. Каже, цей бриль приносить комерційну удачу
Опішнянський майстер учить хлопця ліпити глечик
Щоб привабити покупців, продавчиня одягла на голову китайський віночок. Його називають "одноразовий", коштує п'ять гривень
Двоє відвідувачів ярмарку просять баяніста виконати ”Мурку”

Із 16 по 21 серпня в селі Великі Сорочинці Миргородського району Полтавщини відбувався ярмарок. На торговище з'їхалися близько 900 тисяч людей

Середа, 10.30. По центральній алеї ідуть двоє чоловіків. Одягнені в білі вишиванки й джинси.

– А вуйків понаїхало, – каже один, оглядаючи торгові ряди.

– Сюди вся Україна з'їхалася, – відповідає товариш. – Толя, ти тільки тримай себе в руках. Нехай гуцули носяться зі своїми кошолками. Не вздумай із ними бухати або говорити про політику. Все одно закінчиться дракою.

Підходять до трьох опудал лисиць. Звірі взуті в чоботи, сидять за столом, ніби грають у карти. Між ними пляшка горілки. У пащу однієї лисиці встромлена сигарета, дротом прикріплена до зубів.

– Диви, ще й цигарку смалить!

– А очі витріщило, ну капець. Видно, було скажене. Треба сфоткати. Тьощі скажу, це ви, мамо, з подружками чаюєте.

– Фото по 2 гривні! – кричить продавець.

Чоловіки розвертаються й ідуть далі.

За млином на галявину вивели двох білих волів, упряжених у дерев'яний віз. Довкола них зібралися зо 30 людей, фотографуються. Біля тварин стоїть наглядач, 53-річний Василь Муха.

– Ти картуза перед волами поклади. Хай кидають за фотографії, – радить йому товариш. – Бикам на пиво назбираєш.

Василь Іванович знімає з голови солом'яний бриль, кладе на землю. Грошей ніхто не кидає. Чоловік років 30 чіпляється за шию вола, намагається вилізти йому на спину.

– Куди ти дерешся? – кричить Василь Муха. – Бач, у нього й так ноги трусяться. Старий, як пеньок, ще ти зверху лізеш.

– То я ж хотів красіво сфоткаться. Тіпа гетьман.

– Як віл скопитається, я тебе, гетьман, запряжу у воза.

13.00. Біля біотуалету стоять четверо. Платять по 2 грн за вхід. Із воріт виходить чоловік років 30 у шортах і дівчина в міні-спідниці.

– У крайній кабінці говна повно. Скоро через верх поллється, – каже чоловік касирові.

– М-да. Цілий унітаз? – перепитує жінка.

– Краще б пішов у ­безплатний, – відходить убік чоловік. – Так само насрано, тільки грошей ­ніхто не бере.

17.00. У кафе заходить компанія з п'яти людей. Сідають за широкий стіл. Замовляють вареники зі сметаною й по півлітра пива.

– Давайте, за ярмарок, – цокаються пластиковими стаканами.

– Нічого не купила, а гроші розій­шлися, – каже жінка років 40. До волосся причепила гребінець із маками. – Купила мамці на подарок ступку дерев'яну за 100 гривень, вона таке любить. Бриль, оцей ­цвіточок. Та й усьо. Ціни космічні. ­Бачила рушник за тисячу гривень. Добре, за вхід ще не беруть.

– Хватить причетать. Слухайте анекдот, – перебиває її чоловік. – ­Сидять у тюрмі зеки. Один програвся в карти. Грошей немає долг віддать. А скоро йому на волю. От пообіщав браткам, як вийде, попроситься до Януковича і спитає, коли жизнь хароша настане. Так і зробив. Вийшов на волю, попав до Яника. Той підводить зека до вікна й каже: "Бачиш, Lexus стоїть. То мій. А ото другий – Азарова. Як між ними твій стоятиме, отоді жизнь хароша буде".

Вийшов від президента зек. Думає, як Lexus купити? Награбив грошей, купив машину й опять загримів у тюрму. Братки питають, коли жизнь хароша почнеться. Той почухав потилицю й каже: "Оце висить моя куфайка, оце твоя. Як між ними висітиме куфайка Януковича, отоді жизнь в Україні хароша настане".

20.00. Біля зупинки стоять п'ять автобусів і маршрутка. Усередину бусика літня жінка заносить кошик. За ним затягує велику картату сумку.

– Ви до Миргорода? – питає водія.

– Ні, на Полтаву.

– Якого ж трясця ти мовчав? Не міг раніше сказати? – витягує багаж ­назад.

У маршрутку заходять нові пасажири.

– Каріна, я з Вєркою Сердючкою ­фотографірувалася, – говорить по мобільному телефону 14-річна Марина. – Ні, не настояща. Якийсь мєсний мужик передівся. Співав як Вєрка. Думала, він у чорних лосінах під платтям. Підійшла ближче, а то в нього ноги такі волосаті. Прикинь, волос як нарощений, густий. Аж гидко стало, но сфоткалася. Ми з мамкою маршруткою їдемо. А батько як всігда напився, під забором валявся. Дядько Паша його машиною забрав.

Зараз ви читаєте новину «Як між нашими висітиме куфайка Януковича, отоді жизнь в Україні хароша настане». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

12

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути