Увесь Хрещатик контролюють дві точки: з одного боку колишній Жовтневий палац і профспілки, з іншого – ми. Мозковий центр Майдану – штаб у Будинку профспілок. У Київраді гуманітарна місія: обігрів, харчування, лікування.
Ми зайшли до столичної ради 1 грудня за годину після того, як туди вдерлися вандали в помаранчевих касках. Не знаю, хто були ці люди. Не мали ні прапорів, ні інших політичних ознак. Зараз у Київраді їх немає. Ми одразу виставили охорону на поверхах, біля кабінетів Гереги і Попова (секретар Київради і голова КМДА. – "Країна"). Наказ про розгін Майдану, як мені сказали, Сівкович давав із кабінету Попова. Це було в ніч на 30 листопада. Після того туди ніхто не приходив.
Із 107-ї кімнати на першому поверсі зникли принтер і особистий ноутбук працівниці. За кілька днів ми їх знайшли в одному з сусідніх кабінетів. Іще кухня КМДА висунула претензію, що в них украли посуд. Ми склали акт: частину передали їм, а решту, до ложки і виделки, – переписали. Зараз кухня КМДА зачинена.
Київрада – не місце, щоб їсти, спати і відпочивати. Це місце для тих, хто забезпечує протест. Є головний комендант – "свободівець" Руслан Андрійко, який 5 січня замінив на посту Едуарда Леонова. Я до цієї ж дати був одним із трьох відповідальних комендантів. Зараз мене перевели на відповідальнішу роботу. Є свої старші у медпункті, на кухні, а ми координували їхню роботу.
Що відбулося з медалями 5 січня – остаточно неясно (у КМДА скаржилися, що хтось заліз до кімнати, де зберігали медалі часів СРСР і незалежної України, й розкидали їх. – "Країна"). Видається, що в ті ящики вліз хтось сторонній, не свої. Але нічого не вкрав. Є факт переміщення з одної кімнати в іншу, але зникнення – немає.
Близько восьмої ранку – підйом, виконуємо гімн. До 12.00 миємо, прибираємо, згортаємо спальники, каремати. Раз на чотири-п'ять днів запрошуємо санепідемстанцію робити повну дезінфекцію – щоб, не дай Боже, якихось паличок не було. Процедура коштує від 5 до 6,5 тисячі гривень.
Удень люди на Майдані. Тут народні депутати проводять прийом, юристи надають безкоштовну допомогу. У другій половині дня організуємо мистецькі акції – виступають артисти, поети, музиканти. О 23.00 ідемо на ночівлю, видаємо каремати й ковдри.
Сміття кілька разів на день потроху вивозять працівники КМДА. Коли збирається багато, замовляємо великий сміттєвоз. Це коштує до тисячі гривень.
На початку протесту в нас ночували по півтори-дві тисячі чоловік. Зараз – 500-700. Постійна ротація – приходять, відпочивають, їдять і знову на барикади. У вихідні людей більшає. За час Майдану через Київраду пройшли понад 100 тисяч. Більшість – зі Львова, Тернополя, Коломиї. Менше – зі сходу, півдня. Є чоловік, який щодня возить по 40 людей з Одеси. Він російськомовний. Каже, це стереотип, що в Одесі і Луганську думають інакше. Ця влада дістала всіх.
Підходить до мене одна мадам, яка отоварювалась у пункті прийому теплих речей. Підібрала чи то чоботи, чи пальто – хвалилася, що все підійшло. Розказала, що брала участь у "регіоналівському" антимайдані і їй не заплатили. Ледь не плакала: "Андрію Миколайовичу, так це ж банда! Може, в програму "Гроші" на 1+1 звернутися?"
Подзвонив власник київського ресторану і повідомив, що анулював 50-відсоткову дисконтну картку одного одіозного нардепа-"регіонала". Його попросив колектив, а він підтримав. Сказав: "Нехай це буде мій маленький внесок до спільної справи". Потім додав, що може щодня харчувати 50 осіб.
Уночі в міській раді завжди є один-два нардепи. Вони є захистом від можливих зачисток і провокацій. У "Свободи", "Батьківщини" та УДАРу є графіки чергування.
Вхід тільки за посвідченням особи, бо після невдалого штурму 11 грудня було кілька провокацій. В одному з кабінетів на 10-му поверсі вкрали монітор, але не змогли пронести через охорону. Потім провокатори "напали" на кол-центр КМДА, розташований у дворі.
Чиновники заходять із двору через окремі двері. Єдина незручність – не працюють ліфти. Але їх вимкнула КМДА. Декого з працівників адміністрації шокує, коли просять відкрити сумку. Жаліються у соцмережах: ай-ай-ай, я ходжу на роботу, а хтось перевіряє мою сумочку на алкоголь. Але ми зразу сказали: хто прийде сюди зі спиртним – тому вхід буде заборонений назавжди.
Керівники охорони професійним оком відбирають волонтерів. Бо охочих багато, проте не всі годяться. Близько 50 людей чергують на сходах, у коридорах. Стежать, аби протестувальники не забиралися куди не треба: на поверхи, де працюють чиновники, до кабінетів. Затримують п'яних, провокаторів. Не раз ми зверталися до Держслужби охорони, яка має договір із КМДА, але ті мовчать.
У холі Київради затримали психічно неадекватного чоловіка років 35. Погрожував великим кухонним ножем. Очі палали, але ні до кого не чіплявся. Йому говорять: кидай ножа або виходь. Удалося забрати зброю і виштовхати на вулицю. Там, де збираються багато людей, завжди є неврівноважені.
У неділю 22 грудня охорона впіймала двох хлопців, які цупили телефони, планшети. В одного з музикантів пропав саксофон. Зізналися, де ховали речі, й повернули власникам. Але частину вже продали. Міліції ми тих крадіїв не передали, бо не було заяв від власників майна. Публічний осуд – дієвіший. Привели на Майдан і написали на лобі "Злодій". Після цього питання з крадіжками в Київраді знялося.
Зараз ночую вдома. Минув час, коли по дві доби не спав.
На якомусь етапі закінчилася питна вода. Я написав у Facebook: привезіть хоч щось. За кілька годин зробили біля тисячі поширень. Під Київраду привозили повні багажники бутлів із водою. Не мали куди ставити.Тут ніхто не працює за гроші. Волонтери постійно міняються. На кухні найбільша плинність кадрів. У медпункті – навпаки, багато хто працює з першого дня. Вразили жінки-лікарі. 11 грудня, коли пробували штурмувати КМДА, хотів відправити їх додому. Сказали: ми не для того стільки днів тут були, щоб зараз лякатися.
Двоє провладних депутатів Київради приходили сюди інкогніто. Хотіли допомогти грошима. Відправив їх до скриньки, бо могла бути й провокація. В Київраді потроху змінюється конфігурація. Дедалі більше депутатів стають на бік протестувальників: 15–18 чоловік готові негласно нас підтримувати. Коли ми зірвали сесію Київради у Солом'янській райдержадміністрації, деякі голови провладних фракцій дзвонили: ти ж бачиш, ми в сесії не брали участі.
Була надія, що після усунення Попова налагодиться кращий контакт із Голубченком (перший заступник голови КМДА, з 14 грудня виконує його обов'язки. – "Країна"), але цього не сталося. Хоча доти були неофіційні пропозиції: "А давайте почнемо мирно співіснувати". Ми вважаємо, що влада найперше має відкликати позов, який забороняє мітингувальникам тут перебувати. Друге – підписати розпорядження або договір, на яких підставах ми діємо. І перестати спілкуватися шляхом ультиматумів та судових рішень. Жодного такого документа немає.
2004 року мер Олександр Омельченко сам відкрив двері Київради для людей із Майдану. Влада допомагала, підтримувала, забезпечувала. Це – різні ментальні підходи. Мер не міг іти проти тих, хто його обрав. А Попов не є обраним лідером у Києві, він – лише чиновник.Треба змінювати систему виборів до Київради. Теперішня змішана – це якась абракадабра, найгірше, що могли придумати. Депутати стають двох сортів. Один має пройти виборчу кампанію по округу, витримати тиск. А інший сидить і чекає, доки йому принесуть мандат. Бо голосують за партію, а він у прохідній частині списку.
Можна повернути все до мажоритарної основи. Вона має недоліки, але виборці знають свого кандидата. Мене свого часу так обрали. Ходив по квартирах, зустрічався з людьми. Або змішана пропорційна система з відкритими списками. Хто набрав більше голосів, пересувається вгору. Можна бути 36-м, а стати 10-м.
Мера формально немає півтора року, а фактично – років три. Голова адміністрації відсторонений, рада прострочена, бо її повноваження закінчилися торік 2 червня. Усі розуміють: Партія регіонів, яка керує у парламенті, виборів не призначає, бо не переможе. Кияни хочуть обрати легітимну владу, та їх не чують.
Була ідея провести вибори на Майдані й сформувати тіньові органи. Зараз про це не йдеться. Я противник ерзац-влади. Будь-яка владна структура повинна мати фінанси. Навіщо називати так утворення, яке не впливатиме на виплату зарплат бюджетникам?
І на київських виборах, і на президентських трьом опозиційним політсилам варто визначитися не тільки щодо першої особи, а заповнити всю вертикаль: хто стане заступником із питань транспорту, соцполітики, хто очолить гуманітарний блок. Це – найперше, чого просить уся країна, яка стоїть на Майдані. Не щоб хтось один вискочив, а за ним – іще незрозуміло хто.
Однозначно на крісло мера претендуватиме Петро Порошенко. Микола Катеринчук теж піде на вибори. Він єдиний веде тривалу інформаційну кампанію. Інша річ, навіщо. Може, для торгів із владою або щоб знову провести свій список до Київради. Один раз йому це вдалося, хоча повноцінну фракцію так і не створили: з п'ятьох залишилися двоє. Ще Олег Ляшко хоче брати участь ледь не у всіх виборах – мера, президента, парламенту.
Цікавіше, кого висуне в мери влада. Зрозуміло, що це буде не Попов. Його призначили керувати столицею, а він пішов проти волі киян. Це і "йолка", і позови – щодо заборони акцій 1 грудня, виселення мітингувальників. Можливо, тому його так легко "злили". Не виключено, що балотуватиметься Голубченко, який із 2006 року глибоко в київській проблематиці. Більше не знаю чітко провладних і водночас фахових кандидатів. Як варіант – Олександр Мазурчак. Зараз його призначили головою Печерської райдержадміністрації.
Мазурчак – єдиний з цієї влади, кого я запросив би до нашої команди в разі перемоги. Людина безумовно фахова. Як і Попов, свого часу був успішним мером – Кам'янця-Подільського. Його переобирали тричі. У березні взяв на себе відповідальність за сніговий колапс у Києві й написав заяву про відставку з посади першого заступника голови КМДА, хоча його вина лише часткова. Середню ланку міняти не варто. Досвід показує, що це собі дорожче.
Владу погубить те, що вона затялася і не йде на жодні поступки. Могла би бути відставка міністра Захарченка, уряду. Тупе небажання робити навіть дрібні кроки назустріч активізує Майдан і тримає в тонусі. Й він переможе.
2 
1
Коментарі
5