Що не розрізняю кольорів, дізнався років у 5. Батько каже: "Он два яблука лежить. Червоне дай братові, а зелене собі візьми". "Тату, вони однакові". Батьки стали тягати мене по офтальмологах. Діагноз - дальтонізм, кольорова сліпота.
Коли дізнався, що в світі існують кольори, відчував страшенну образу. З дитинства привчився до думки, що бачу світ інакше.
Коли інші діти вчили алфавіт за кольоровими кубиками чи букварем із картинками, я вже умів читати - з чотирирічного віку.
На уроках малював олівцем, бо з фарбами не склалося. На акварельних картинках виходила синя трава або червоне небо. Наприкінці на аркуші змішувались усі можливі кольори. Хоча контури завжди залишалися чіткі.
Кажуть, на смак і колір всі фломастери різні. Як на колір не знаю, а на смак - різні. Перевіряв.
З книжками найпростіше - чорні букви, світлий аркуш. Усе шкільне виховання вчить нас бачити світ у чорно-білих тонах.
Про жовто-блакитний прапор дізнався випадково, років у 10. Сидів, щось малювали, раптом друг заглядає в альбом. "Ти прапор України малюєш? А чому він зелено-червоний?" Плутаю більшість двоколорів. Завчив лише, що Індонезія має червоно-білий, а Польща - біло-червоний.
Коли дивлюся футбол чи баскетбол, форми команд зливаються. Де "наші", де "їхні"? Добре, що до професійного спорту я байдужий.
Ніколи не розумів естетство чорно-білих фотографій. Для мене вони всі такі.
Перш ніж переходити дорогу, орієнтуюся по двох світлофорах - пішохідному й водійському. Інколи можу не побачити - розставлені ноги в чоловічка чи ні. Тому перевіряю за автомобільним. Водії матюкаються, коли переходжу на червоний.
Маю водійські права. У ДАІ є тест на розрізнення кольорів. Але права в цій країні можна купити. Деякий час водив машину. В десять разів уважніше спостерігав за дорогою, ніж інші водії.
Кольори бачу лише уві сні. Це цікаві напівтони, яких немає в реальному житті. Барвисті сни почав бачити після того, як в юності спробував ЛСД.
У мене зима - це насамперед холод. Весною якась пустка. Літом в голову пече. Осінь - найкраща пора, хоча так само чорно-біла
Для звичайних людей зима сприймається білою, весна - зелена, а осінь - жовта. У мене зима - це насамперед холод. Весною якась пустка, особливо ранньою. З квітня природа чимось обростає і наповнюється запахами. Літом у голову пече. Осінь - найкраща пора, хоча так само чорно-біла.
"Поглянь, як я пофарбувала волосся", - ненавиджу це дівоче прохання. Кажуть, у мене чуйка на рудих дівчат. З кількома рудоволосими зустрічався.
Чи користувався я колись кольоровими презервативами? Уявлення не маю!
Щоб прикольнутися над друзями, можу намалювати веселку з правильними кольорами. Запам'ятовую назви й розташування фарб.
Цікаво, яка може бути романтика в заході сонця? Не розумію. Зате сутінки обожнюю. В цей час вам теж важко розрізнити кольори й виокремити контури.
У комп'ютерних іграх дальтонізм не заважає. Єдина штука, з якою виникають труднощі ,- це офісна іграшка Lines, де треба складати різнобарвні кульки докупи. Завжди програю.
3D-кіно для мене - це гроші на вітер. Якось прийшов із дівчиною на "Шрека". Одягаю окуляри - фільм як фільм. Для тривимірного ефекту окуляри розділяють червоний і зелений потоки світла. Вважай, викинув 50 гривень.
Я підробляю веб-дизайнером, малюю сайти й афіші. Щоб нічого не наплутати, запам'ятовую цифровий код основних відтінків. Якось з'являюся до замовника забрати гонорар, а на мене дивляться як на ідіота й повертають проект доробити. Виявляється, замість червоного зробив логотип блювотно-жовтий. Тепер, перш ніж здавати роботу, даю подивитися комусь збоку.
Коричневий асоціюється у мене з лайном і фашизмом, голубий - із геями та Партією регіонів, червоний - це комунізм і гвоздики. Коли була помаранчева революція, довго цікавився, що це за дивна назва. Чому не назвали її апельсиновою? Апельсин помацати можна.
Люблю сперечатися з расистами. Коли мені кажуть про засилля "кольорових", які буцімто витісняють білу расу, відповідаю: "Я дальтонік, для мене ви всі майже однакові".
Люди навколо приділяють надмірну увагу інтер'єрам. У синіх кімнатах їм холодно, червоні - ріжуть очі, салатові стіни занадто яскраві. А мені байдуже!
В одязі надаю перевагу стриманим кольорам. Йдучи на секонд-хенд, завжди беру друга чи подругу, щоб підказували. Коли скуповуюсь сам, перепитую про колір у продавців - щоб раптом не купити рожеву куртку чи зелене пальто.
Помітив разючу різницю між чоловіками й жінками. Якщо мені треба кудись пройти, хлопець скаже: "Дійдеш до перехрестя, там ліворуч, далі до будинку номер 8". У дівчат виходить інакше: "Побачиш перед собою рожеву вивіску, поруч буде жовтий будинок, а там через арку вийдеш до зелених дверей".
У дівчат значно більша кольорова гама. Від хлопців ви майже не почуєте слова "оливковий", "брунатний", "світломалиновий" чи "бордовий".
Недолюблюю поетів-символістів. Постійно використовують словесну гру з барвами.
З живопису подобається Пікассо. У нього надзвичайно цікаві форми й контури. Їх я розрізняю чудово. "Чорний квадрат" Малевича можу сплутати з його "Червоним квадратом".
Підозрюю, у решти людей буває значно більше нових вражень. Моя реальність не барвиста. Часто буваю в депресії. Однак, можливо, через брак кольорів я бачу щось важливіше.
2 
1
Коментарі
1