Сучасні інформаційні технології дозволяють диктаторам меншим коштом підкорювати країни
– Нам необхідно, щоб Україна стала частиною спільної протиракетної і протиповітряної оборони. Ми так само захищатимемо ваші кордони. І дайте можливість захиститися нам, – говорить колишній прем'єр-міністр України 44-річний Арсеній Яценюк на відкритті ХІІ Київського безпекового форуму 11 квітня.
Захід триватиме два дні у Fairmont Grand Hotel. Тут зібралися понад тисячу політиків, урядовців, громадських діячів, дипломатів та експертів.
– Проявіть політичну волю. Проявіть рішучість. Покажіть світу, що ми разом – надайте Україні план дій щодо членства в НАТО, – продовжує Яценюк. – Щоби ще одна країна – потужна, яка довела, що вміє боротися, стала членом найсильнішого військово-політичного Альянсу, який захищає демократію і свободу.
О 13:30 запланований виступ президента 53-річного Петра Порошенка. Зал повний. Багато хто стоїть у проходах.
– Сьогодні в Україні маємо справді унікальну виборчу ситуацію. Я про це хочу поговорити відверто, – каже Порошенко. Йому раз по раз аплодують. Люди роблять фото на фоні екранів із його обличчям, стрімлять у соцмережі виступ. – Безпека держави, її територіальна цілісність, незалежність мають забезпечуватися не шляхом закручування гайок, а через розбудову ефективної оборони проти зовнішньої агресії на всіх напрямках гібридних загроз. Такий підхід несе тільки одну небезпеку – дехто, заколисаний спокоєм у своїй зоні комфорту, може забути, що в Україні війна. І, на жаль, це сталося з частиною суспільства і політикуму.
У жодному разі не намагаюся змалювати економічну ситуацію чи рівень соціальних стандартів кращими, ніж вони є насправді. І не знімаю відповідальності з влади та із себе за прорахунки. Та переконаний: помилки не повинні переважувати головне – загрозу втратити державу. Бо Путін і його апетити нікуди не дінуться. Ні проекти Новоросії, ні Малоросії, ні сухопутного коридору до Криму. Він готовий діяти, як тільки трапиться нагода.
На завершення виступу аплодисменти не стихають майже хвилину. Петро Порошенко виходить у супроводі охорони й журналістки Соні Кошкіної. Вітається за руку з присутніми. Усміхається і дякує. Позаду йде Арсеній Яценюк.
Колишній міністр закордонних справ 63-річний Володимир Огризко слухає виступ Порошенка. Після виходить на каву.
– Чи може Україна змінити вектор розвитку після 21 квітня? Кількасот тисяч людей пройшли через АТО. Вони погодяться повернутися під ярмо Росії? Ні. І світ нас не покине. Залишають непотрібних, нецікавих, слабких. Тому нам треба відновити й посилити свою суб'єктність. Через силу. Уявімо, що Україна має ракетний щит, що закриває не 200 кілометрів, а 1200. Тоді будь-хто розуміє – цю країну треба поважати. І тоді не просимося: "Ой, візьміть нас в Альянс". А НАТО скаже: "Ця країна нам потрібна".
– Ми сформували потужну підтримку в Парламентській асамблеї Ради Європи. Але не треба забувати, що РФ готова вкладати будь-які газові долари, щоб знищити нас, – говорить народний депутат 40-річний Георгій Логвинський. Він представляє Україну в ПАРЄ.
Москву позбавили права голосу в Асамблеї у квітні 2014-го – після анексії Криму та з початком війни на Донбасі. Відтоді скорочувала свій внесок у фінансування організації. Торік оголосила, що не платитиме, доки її делегацію не повернуть до сесійної зали.
– П'ять років ми доводимо, що Україна захищає не себе, а Європу від агресії Росії. Чому нас підтримують Литва, Латвія, Польща, Молдова? Бо можуть бути наступні. А західні європейці не завжди це відчувають, – продовжує Логвинський.
8–10 квітня низка країн – Німеччина, Нідерланди, Швейцарія – ініціювали резолюцію, що допомогла би скасувати санкції проти Москви в ПАРЄ. Завдяки правці, яку вимагала Україна та її союзники – спроба не вдалася.
– Бюджет Russia Today (російська державна багатомовна телевізійна компанія, орієнтована на закордонну аудиторію. – Країна) – 650 мільйонів євро. Це можна порівняти із військовими видатками нашої країни. Депутат від Нідерландів каже: "Якщо Росія не сплатить 32 мільйони євро, 250 осіб втратять роботу. Це для Європи неприпустимо". Я відповідаю: "А те, що 10 тисяч осіб позбавили життя, припустимо? Відправте туди свої війська. Хочете зняти санкції – будь ласка. Але тоді зробіть план, як США допомагає Ізраїлю. Вони отримують 32 мільярди доларів на п'ять років. Але щось я не бачу вашої допомоги". Постійно мова – якийсь транш дамо, не дамо. Це смішно.
За годину прибуває лідерка "Батьківщини" 58-річна Юлія Тимошенко. До сцени її проводить Арсеній Яценюк.
– Я не знаю, тут приймають без аналізів чи ні? – жартує Тимошенко. У залі багато хто сміється.
– Хіхікає тут, – шепче чоловік років 60 по телефону і виходить.
– Ми всі приблизно уявляємо, як цей перший етап політичного сезону завершиться. Можемо кардинально змінити країну, починаючи з системи управління. Вона мусить стати зрозумілішою, збалансованішою. І безумовно суспільство чекає справедливості. Перед нами буде важка робота.
Виступає 12 хв. Ще 16 хв. відповідає на три питання.
– Раджу новому президентові розібратися з кожною молекулою і кожним атомом, що забрали в України. Я ці місця йому покажу, ці клондайки, – в залі сміються.
– Що швидше Україну включать у безпековий простір НАТО, то надійніший буде кордон Альянсу з РФ, – політолог 41-річний Михайло Басараб ставить на зарядку мобільний у спеціальний бокс. – Що довше західні колеги зволікатимуть із рішеннями, то більше є спокус для Росії претендувати на цю територію.
Близько 16:00 виступає колишній міністр оборони 61-річний Анатолій Гриценко. В одній панелі з ним мав бути лідер Радикальної партії Олег Ляшко. Але не прийшов.
– Як нам рухатися вперед? Як змусити Росію вийти з України і компенсувати збитки? – говорить Гриценко. – Формат переговорів – це друге питання. Перше – чи є у наших західних партнерів справжня готовність допомогти. Невпевнений. Одна з п'яти країн, що відповідає за безпеку і мир у світі, вчинила кримінальний злочин. А наші партнери досі обговорюють, чи варто продовжувати санкції. Як швидше повернути Росію в ПАРЄ. Як Північний потік-2 збудувати. Розумієте?
Нам треба знайти рішення на 100 відсотків успішне. Після мирних Мінських угод загинули більше українців, ніж до них. А нам повторюють мантру, що альтернативи немає.
Колишній міністр оборони Молдови Віорел Чіботару п'є чай з Анжелою Грамадою, президентом румунської Expert Association for Security and Global Affairs.
– У нас люди дивляться Russia Today і "Первый канал", – розповідає Віорел Чіботару, 60 років. – Ми частково обмежили роботу російських каналів. Це стосується лише деяких програм, ток-шоу і матеріалів військового спрямування. А решту транслюють. І на кабельному телебаченні до 40 каналів російські. Багато жителів Молдови сприймають ситуацію в Україні через призму російської позиції. Події 2015–2016 років призабулися. Уже немає розуміння, що в Україні триває війна.
– Корупція підриває демократичні інститути, – говорить 38-річна Анжела Грамада. – У нас деякі медіа говорять: влада займається не популізмом. Це те, що насправді треба країні. Восени був референдум про родинні цінності. Його організувала коаліція "За сім'ю". Це проросійські сили. Влада сказала: якщо народ хоче – давайте. Явка була низька, і він не відбувся.
Росіяни намагалися просувати свої медіаканали. У них є супутник, що покриває новинами і Румунію. Румунська редакція працює в Молдові, говорять нашою мовою. Росіян цікавлять енергетика й стратегічні об'єкти. Намагаються заволодіти ними. Через посередників, політиків. Газпром, Лукойл розширюють свою діяльність у Румунії. Намагаються через економіку вплину на країну. З кожним роком більшає людей, які говорять – а може, не Америка наш партнер.
12 квітня форум відкриє голова Верховної Ради Андрій Парубій, 48 років.
– У сучасному світі безпека – це не тільки танки й автомати, – говорить. – Інформаційна зброя – ключовий метод атаки, агресії і поневолення. Танки приходять після перемоги на фронті ідей, – зал аплодує. Журналістів і гостей меншає.
Після перерви починається панель "Сила віри та цінностей: дискусія про єдність України". Бесідують глава Української греко-католицької церкви Святослав Шевчук і архієпископ Чернігівський і Ніжинський Православної церкви України Євстратій Зоря.
– Православні церкви інших країн неохоче ідуть на співпрацю. І головна причина – що для них остаточно не зрозуміла українська перспектива, – каже архієпископ Євстратій у кулуарах. – Москва працює і переконує: почекайте день-два – і все це розвалиться. А Україна своєю політичною турбулентністю дає підстави говорити, що краще почекати. Тому церквам важко прийняти рішення (про визнання автокефалії Православної церкви України. – Країна).
Близько 11:00 в кулуарах гостям пропонують солодощі й сухофрукти з горіхами. По каву стоїть черга. Із хвилини на хвилину має початися дискусія до 70-річчя Північноатлантичного альянсу.
– НАТО, хоч із запізненням, посилює безпеку Чорного моря, – каже 66-річний Александр Вершбоу, американський дипломат і урядовець, колишній заступник генерального секретаря НАТО. – Я сподіваюся, що цей темп продовжуватиметься. Щоб Росія не могла перешкоджати навігації українських суден і їх заходу в українські порти.
Понад півтори години триває панельна дискусія "Україна та Захід: що очікувати?" Багато присутніх хочуть задати питання. Не відпускають спікерів на обід.
– Україна переживає непрості часи через агресію Росії. Але, можливо, це і є час для реформ. Коли все добре, люди не готові прийняти біль змін, – каже 39-річний Тааві Ривайс, колишній прем'єр-міністр Естонії.
– 95 відсотків вимог для вступу у ЄС були корисні для естонців. Нас ніхто не примушував. Робили це заради власних інтересів. Є потреба амбітного плану. Немає простих реформ, немає популярних. Усе навпаки – не проводити реформи легше, ніж їх втілювати. Але вікно можливостей не буде відкрите завжди. Українці це розуміють. Зараз відбуваються кризи по світу. Вплив Кремля відчутний у європейських і північно-американських країнах. Це міняє долю держав, народів.
– Німеччина ніколи не мала проблем із санкціями проти Росії, – говорить 72-річний Ельмар Брок, депутат Європейського парламенту з Німеччини. – Завжди наполягала, щоб Україна йшла європейським шляхом. Саме Німеччина почала санкції проти РФ. І разом із Францією намагалася через Мінські домовленості покінчити з цим конфліктом. Але в нас є проблема – Заходу як такого більше не існує. Тому що США проводять політику одноосібно. Вони не рахуються з ЄС.
Європа має боротися за ринкову економіку і верховенство права в Україні. Так можемо протистояти Путіну. Тому що бачити лише питання оборони – це звуження проблеми. Військова допомога, зброя з боку США важливі. Та якщо ви вважаєте, що вам від нас немає жодної користі, то скажіть нам про це – і ми зекономимо гроші. Але я вважаю, що безпека України – питання й нашої безпеки, тому вас підтримуємо.
– Україна примушує весь світ побачити, що робить Кремль. Відкриває очі на те, що відбувається. Захід такого не знав уже декілька десятиліть. Це неприємна правда для європейців і північно-американців. Тому можемо іноді почути про "втому від України". Але це нас не виправдовує, – каже Надя Макконелл, президент фундації "Україна–Америка".
– Слова мають значення. Холодної війни немає. Є гаряча. Треба використовувати ті, які пояснюють, що відбувається.
– Війни ХХІ століття – це уже не бомбардування міст. Це бомбардування мізків, – говорить письменниця Оксана Забужко, 58 років. Її виступ завершує форум. – Сучасні інформаційні технології дозволяють новим диктаторам значно меншим коштом завойовувати, підбивати й підкорювати країни. Перетворювати демократії на симулякри методом виїдання зсередини їхніх сенсів. У Гітлера не було телебачення. У Сталіна не було інтернету.
4 
1
Коментарі