Від прийняття рішення в Європарламенті до його реалізації потрібно щонайменше два роки
Ранковий потяг Страсбург – Брюссель вирушає в рейс о 9.10. У тихому французькому вокзалі наша група з валізами найбільш метушлива. Нас 11 журналістів із України, Молдови, Білорусі та Грузії. Маємо відвідати органи законодавчої і виконавчої влади Євросоюзу і штаб-квартиру НАТО. Чотириденну поїздку організував медіа-холдинг Deutsche Welle.
– Більш як 100 євро за квиток – нічого собі, – кажуть журналісти з Білорусі. – У нас за такі гроші можна півкраїни об'їхати.
– За комфорт і швидкість по-європейськи треба платити, – пояснює німецька колега Ульріке.
Година експресом зі Страсбурга до Парижа. Звідти ще година – і ми в Брюсселі, столиці Бельгії й неофіційно – Євросоюзу. Колись місто лежало на семи пагорбах, мало сім доріг, а вся влада була закріплена за сімома знатними родами. Нині ж тут "магічна цифра" – 28: стільки країн-членів утворюють ЄС.
Прямокутна, вимощена бруківкою центральна площа Ґран-Плас належить до світової спадщини ЮНЕСКО. Вона розташована між вулицями rue au Beurre – Масляною, rue des Chapeliers – Шапкарів, rue de la Colline – Горбистою, rue des Harengs – Оселедцевою, rue Chair et Pain – М'яса і хліба. Потік туристів – безперервний. Особливо багато китайців, японців і корейців. На терасах ресторанів можна випити кави за 5 євро, заїсти французьким круасаном – за 7.
Брюссельці рідко нарікають на емігрантів, яких тут понад третина.
– Багато мавританців, іранців, сирійців, – розповідає хорошою англійською екскурсовод, на вигляд має років 50. Світловолоса, коротка стрижка, рюкзак за плечима. Постійно усміхається. – Ми всі дуже толерантні. Етнічного поділу немає. Єдине – розмовляємо різними мовами: хто французькою, хто – нідерландською чи німецькою, арабською. Багато англомовних. Така культурна різноманітність місту тільки додає.
Під час спуску в метро – в ніс вдаряє "аромат" туалету.
– Чому так жахливо пахне столиця ЄС?
– А, це через бомжів та емігрантів, – пояснює гід. – Вони живуть у центральній частині. Туалети тут платні, тому більшість роблять "свої нехитрі справи" поблизу метро, або ж де вийде.
Є два способи отримати статус біженця в Бельгії. Перший – звернутися з клопотанням у транзитній зоні міжнародного аеропорту. Прикордонники не мають права відмовити у в'їзді й повинні видати всі необхідні анкети. Другий – потрапити на територію країни й клопотати в Бюро у справах іноземців. Більшість емігрантів проходять через контроль в аеропорту, а наступного дня звертаються в Бюро. Влада забезпечує тимчасовим безкоштовним житлом та залучає до роботи.
– Життя тут вихідців з Ірану чи Афганістану не таке вже й безтурботне, – розповідає 30-річний Ахмед, емігрант із Мавританії.
Він працює в Центрі для біженців. Зустрічаємося в конференц-залі готелю Schuman.
– Я вже кілька років живу в Брюсселі, проте досі почуваюся чужим. Довести причини своєї вимушеної еміграції в державному бюро складно. Сотні запитань. Якщо не відповіси – депортують. Можуть поселити в соціальний будинок – мешкатимеш із шістьма-вісьмома біженцями. Спільна ванна, кухня. Дають 10 євро на тиждень – на власні витрати. Багато людей не отримують згоди на проживання. Але роблять усе, щоб не повертатися на батьківщину, де їх, скоріше за все, вб'ють. Ідуть на вулицю, жебракують. Європейці думають, що ми приїжджаємо проїдати їхні податки. Ні, ми просто хочемо жити по-людськи.
У Брюсселі майже немає спальних районів. Люди живуть переважно в передмісті. Більшість висоток – бізнес-центри або урядові установи ЄС. Один із "двигунів європейської інтеграції" – Єврокомісія – займає близько 60 будівель. В них працюють 25 тис. службовців. Головний офіс – скляна висотка на 240 тис. кв. м. На штаб-квартирі – величезний плакат із зображенням екс-президента Жозе Мануеля Баррозу. Так єврокомісари символічно прощаються зі своїм шефом. Тепер у його кабінеті засідає колишній прем'єр-міністр Люксембургу Жан Клод Юнкер – 13-й керівник Єврокомісії.
Проходимо охоронний пункт і отримуємо бейджі.
– Де у вас можна речі залишити? – запитую в організатора зустрічі Симона Паске, працівника апарату Єврокомісії.
– Беріть із собою. Тут немає гардероба. На це гроші не виділяємо.
Невеличкі світлі коридори, прозорі конференц-зали. Мінімум оздоблення. Рухомі жалюзі дозволяють контролювати світловий і температурний режим в офісах.
Заходимо до кабінету. Посередині – на всю кімнату величезний круглий дерев'яний стіл. Жовтого кольору крісла.
– Тут працюють 28 єврокомісарів, – розповідає Паске. – Бачите, скільки подряпин на столі. Не один єврокомісар гримнув кулаком, бо дискусії часом дуже гарячі.
– ЄС – складана структура. Кожна країна має право голосу. Рішення приймаються в процесі обговорення. Захід завжди прагне дійти компромісу. В Росії навпаки – всі політичні рішення базуються на волі лідера, – розповідає політичний експерт, чоловік за 40. Зустріч проходить у закритому режимі. – Впродовж останніх 10 років ЄС намагався провадити з Москвою партнерські стосунки. Ми вірили, що демократія там працює, хоч і не в такий спосіб, як на Заході. Анексія Криму, війна на Донбасі поклали край цій вірі. Для європейця нереально зрозуміти: як можна говорити одне, а робити – зовсім інше.
Україна – наш союзник. Але ЄС не може допомогти зброєю. Це можуть зробити окремо Франція, Німеччина чи Бельгія. Якщо надати Україні зброю, то це провокуватиме Росію ще більше. Під загрозою можуть опинитися Польща й країни Балтії. Це загострить ситуацію. Такого робити не можна. Тактика ЄС – поступальна. Крок за кроком, за допомогою економічних санкцій надалі будемо тиснути.
Штаб-квартира НАТО переїхала до Брюсселя з французького Порт-Дофіна 1967 року. Розташована в північно-східній частині міста, на бульварі Леопольда III. Доїхати туди з центру можна автобусом за 30 хв.
– Знову будуть заглядати в очі, – каже грузинський колега.
– Чому?
– В НАТО перевіряють не лише паспортні дані й особисті речі. Під час важливих зустрічей обов'язково сканують очі – чи, бува, не наковтався якихось наркотичних речовин.
В очі цього разу не заглядають. Але телефони, диктофони й айподи просять залишити в камері зберігання. Ретельно оглядають сумки та одяг. Речі просвічують рентгеном.
Після рамки металошукача опиняємося в просторому внутрішньому дворі. Немає жодного дерева. Лише невеличкі клумби. Штаб-квартира Північноатлантичного альянсу – величезний сірий триповерховий прямокутник. Службовці здебільшого в цивільному. Чоловіків і жінок – порівну.
– Понад 20 років працюю на НАТО, – розповідає представник прес-служби альянсу, чоловік, на вигляд під 50, у чорному костюмі. Постійно поправляє окуляри. – Наші військові в різних регіонах світу проводять спецоперації. Мета завжди одна – захистити людей від агресії.
– Україну від російської теж захистите? – запитую.
– Якщо мова йде про військовий захист, то зброї в НАТО немає. Вона є в окремих країн-членів. Наша мета – розв'язати конфлікт із Москвою, а не загострити його.
– Яким чином?
– Ми чітко бачимо реальну картину воєнних дій на Донбасі. Байки про те, що російські солдати загубилися, ні на кого не діють. Як можна загубитися з танками і зброєю в іншій країні? Допомогти Україні – це тримати в центрі нашої уваги всі події й аргументовано змушувати агресора відступити. Якщо НАТО офіційно робить якісь заяви – це дуже серйозно. І Путін на це зважає.
Офіційні структури ЄС розміщені неподалік одна від одної. Знакове місце – надсучасна будівля Європарламенту на площі Люксембург. Біля центрального входу – 28 прапорів країн-членів.
– Зрозуміти суть діяльності європейських інституцій дуже складно, – каже один з організаторів зустрічі, русявий чех років 40. – Це роками напрацьований механізм. Від моменту прийняття рішення в Європарламенті до його реалізації потрібно щонайменше два роки. Хтось називає це бюрократією. Але для нас це – позитивний підхід. Завжди шукаємо спільні точки. От у випадку з Україною нас звинувачують у зволіканні. Але ж це не парламент однієї країни. Тут 28 держав. І в кожної – свої інтереси.
Те, як поводиться Росія, просто жах. Зрозуміти логіку Путіна неможливо. Та нарешті до європейців почало доходити, що з ним вести справи не варто. Все одно обдурить. А от Україна – важливий партнер. Ваша інтеграція в ЄС залежить від того, чи швидко проведете реформи й остаточно вирішите конфлікт із Росією. Є конкретні розписані кроки для того, аби вступити в ЄС. Зробите – станете 29 членом західної сім'ї.
– О котрій відправляється електричка із залізничного вокзалу до аеропорту? – запитуємо в консьєржа готелю в день від'їзду.
– Сьогодні міський транспорт не курсує. У нас – загальний страйк. Працівники держсектора виступають проти жорсткої економії, оголошеної новим урядом Бельгії. Можуть виникнути сутички. Краще взяти таксі.
За звичними тарифами таксі з готелю до аеропорту коштує 50 євро. При об'їзді центральної частини Брюсселя – 85. Таксист-турок приїжджає вчасно. Забирає валізи. Виглядає дещо розгубленим.
– Russian?
– Not russian. Ukrainian.
– Oh, it's good! – вигукує ламаною англійською. – Do not like Russian. Ukrainian – good!
1 
1
Коментарі