Чоловіки, які дзвонять вперше, думають, що секс по телефону потрібен лише збоченцям, тому одразу виправдовуються:
- Я не такий, як інші - дзвоню просто поспілкуватися.
Я спершу теж була в цьому переконана. Але за 10 років не подзвонив жоден, скажімо, зоофіл чи педофіл. Садо-мазо просили тільки раз, і то вже після тривалого знайомства - чоловік хотів спробувати щось нове.
Дзвінків, орієнтованих на секс, лише 30 відсотків. Ми можемо розмовляти про масонів, буддизм і каббалу, про те, чому Фінляндія відокремилась від Росії, або як відрізнити Ван Ґоґа від Мане. Вчора дискутували про шамбалу й експедиції НКВС у Тибет, потім обговорювали мистецтво Реріха.
На попередній зміні я говорила безперервно 4 години. Клієнт - управляючий банком, шалено цікавий чоловік. А вчора подзвонив інший бізнесмен, палкий націоналіст. Ми з ним всю ніч говорили про Василя Стуса, Степана Хмару, УПА і все таке. Досить зачепити людину за цікаву їй тему, і вона готова розмовляти до нескінченності. А саме це від нас і вимагають - затягнути розмову якомога довше.
Подзвонив якось чоловік із провінційного містечка. Наговорив такий величезний рахунок, що мусив брати кредит у банку. Через кілька днів він став посміховиськом для всього міста. Дзвонить наступного разу душу вилити: "Боюся вийти на вулицю, бо мені в слід тикають пальцем. Як їх переконати, що я не за сексом дзвонив?" Іноземці в цьому плані відрізняються - телефонують винятково за сексом і рахують кожну хвилину.
Безпосередньо до телефонного сексу чоловіки переходять не одразу. Переважно хочуть мінет і анальний секс - те, чого бракує в реальному житті. І кожен себе вважає мачо. Кожен розповідає про 50 сантиметрів. Вони хоч уявляють, що таке 50 сантиметрів?
Дехто доводить себе до збудження, а вже потім набирає наш номер. Деякі отримають оргазм і одразу кидають слухавку, але більшість продовжує розмову. Інколи можу підтримати: "Ти шикарний... Ти неповторний..." Нехай хоча б тут відчує себе таким.
Чоловік із провінційного містечка наговорив такий величезний рахунок, що мусив брати кредит у банку
Часто чоловіки думають, що подзвонили саме за "цим", але знаходиться цікавіша тема для розмови, і ми говоримо годинами. Хтось може зателефонувати й спитати: "Дорогенька, виглянь за вікно. Яка там зараз погода? Я тут на рибалку зібрався. Ти просто не уявляєш, яке щастя ловити рибу в ополонці". Або дзвонить далекобійник, жаліється: "Завтра о шостій у рейс, а я не хочу. Дружина заставляє собаку вигуляти, а я ненавиджу це робити, спати хочу. Ну, дадуть мені спокій, чи ні?".
Деякі люблять зобразити те, чого не мають у реальному житті. "Я живу в елітному будинку. У мене під вікном Lexus стоїть, зараз за тобою під"їду" І смішно, і сумно.
Телефонують і студенти, і роботяги, і депутати, і керівники банків. Пенсіонери теж. Можуть викроювати на дзвінок останні гроші з пенсії.
Клієнтів років 60-70 цікавить тільки секс. Знову хочуть відчути себе молодими. Вони так жваво відгукуються - і подихом, і манерами. З ними весело. Піднімають настрій на весь день.
Молоді прикидаються, що жартома подзвонили. Роблять вигляд, що їм просто цікаво: "Ану розкажи, як ви там із клієнтами говорите". А я ж чую його пришвидшене дихання. Ніколи не забуду, як подзвонив зовсім юний із тюрми. Каже: "Мені сидіти 13 років. А я лише раз у житті був із жінкою". Це так мене зворушило, що хотілося дати йому емоцій по максимуму. А частіше з в"язниць дзвонять просто потеревенити - мобільні їм проносять без проблем, але спілкування все одно не вистачає. Більшість в"язнів намагаються знайти "заочницю", щоб передачки носила, провідувала.
Хто хоче, щоб жінка домінувала, одразу дає знати: "Доброго ранку, моя повелителько". У мене готова відповідь: "Ну що, погань мала, ти вже стоїш на колінах? Ти вже чекаєш мене, сученя?" Такого спілкування хочуть переважно люди, обтяжені владою - депутати, чиновники.
Деякі дзвонять спеціально, щоб принизити, обплювати - всякі ж люди трапляються. Може, не склалося в нього з жінками, тримає на них злобу, пробує самоствердитись. Хочеться кинути трубку, та мусиш ввічливо і коректно поговорити. Наша робота вчить вселенському терпінню. Чимось нагадує професію лікаря - вони теж змушені ставити психологічні бар"єри і не пропускати біль пацієнта крізь себе.
Жінки телефонували тричі. Остання розпитувала, чого ж насправді хочуть чоловіки
Багато постійних клієнтів, які дзвонять регулярно пару разів на місяць. Вони навіть наш графік роботи пам"ятають. Спрацьовує ефект попутника - в поїзді ти можеш розповісти те, чого не скажеш ні дружині, ні коханці, ні другу. Дружина здатна кинути, коханка - відштовхнути, друг не так зрозуміє. А попутник забуде, і ти його ніколи не побачиш.
Складність моєї роботи в тому, що треба бездоганно запам"ятовувати постійних клієнтів. От дзвонить чоловік, каже: "Привіт, це Саша!" У мене в голові одразу має "клацнути": Саша, Мелітополь, бізнесмен, улюблена тема - машини, любить позу "наїзниці". Він дзвонить мені вже три роки, і якщо його не впізнаю - образиться.
31 грудня, на Новий рік, жоден чоловік не подзвонив задовольнити сексуальні потреби. Всі вітали зі святами.
Жінки дзвонили тричі. Перша побачила в телефоні чоловіка цей номер і хотіла дізнатися, куди він надзвонює. Друга цікавилася нашими послугами. А третя розпитувала, чого ж насправді хочуть чоловіки.
Мене теж це хвилювало. І я напряму запитувала кількох клієнтів:
- У тебе є дружина, кілька коханок. Чому ти дзвониш сюди?
Відповідь однакова: жорсткий ритм життя, на жінок треба витрачати час, а по телефону 15-20 хвилин - і можеш лягати спати. І наслідків жодних: ні хвороб, ні дітей.
П"ять стереотипів про секс по телефону
1. Ми ніколи не запитуємо: "Як ти хочеш, щоб мене звали?", як у тупих анекдотах. Я завжди представляюся справжнім ім"ям. Питання: "Якою ти хочеш мене уявити?" так само не постає. Описую власне тіло, а воно в мене поки що таке, що на пляжі чоловіки обертаються. За фігурою пильно слідкую. Тільки вік справжній не кажу.
2. Щастить же тобі, постійно збуджуєшся на роботі, ще й гроші за це отримуєш, - казав мені один. Це зовсім не так, це неможливо фізично. Коли протягом 12 годин регулярно говориш про секс, то вже не збуджуєшся. Якщо тричі на день їсти картоплю, як ти будеш на неї дивитися через кілька років?
3. Вважають, що для нашої роботи потрібен добре поставлений голос. Дурниці. Та ж Едіт Піаф. Ну які в неї були вокальні дані, але нею заслуховувались. Важливіше мати голос своєрідний та пізнаваний. Ось у мене дуже низький, із хрипотою. Я так кажу "алло", як ніхто інший.
4. У кожної з дівчат на зміні окрема простора кімната. У моєму кабінеті м"яке домашнє крісло, журнальний столик, годинник на стіні. Я можу пити чай чи каву. Зроблено все, щоб невимушено вести розмову. Але шкарпетки на робочому місці ніхто не в"яже і кросворди не розгадує. Під час розмови мусиш кожну хвилину себе контролювати.
5. Зовнішній вигляд не має значення, бо тебе ніхто не бачить - ще один міф. Я на роботу одягаюся зручно: напівспортивний стиль, дорогі бренди, куплені в Еміратах. Для впевненості та власного задоволення я завжди у французькій білизні. Обов"язково дорогі парфуми.
Достоєвського відкрила для себе заново
Треба все забувати і повертатись до своєї реальності, коли йдеш із роботи. Пробую швидше переключитися: думаю, як додому добратись через пробки, що на вечерю приготувати, коли собаку вигуляти.
Уже три роки зі мною спілкується крутий бізнесмен із Харкова. У нього є дружина, коханка, але я для нього - цікавий співрозмовник, і, напевне, втілення його мрії. Каже: "Ти так багато дала мені в житті. Приходь на виставку ювелірних виробів, вибери собі подарунок, я все оплачу". Для будь-якої жінки це - велика спокуса. Але треба ставити бар"єр.
Я одружена, маю прекрасного чоловіка. Про мою роботу він не знає. Думає, що працюю на звичайній телефонній лінії. Ми звикли одне одному довіряти і не розпитуємо про певні моменти. Кохання для мене - це передусім духовний зв"язок. Сексуальні параметри на сьомому-десятому місці. А мама про мою роботу знає, старший син, від першого шлюбу, також.
Професійна проблема - надмір спілкування. Говориш понад 12 годин за зміну, тому вдома не те що телевізор не хочеш вмикати - підскакуєш від дзвінка мобільного. Іноді чоловікові хочеться поспілкуватися, а я не можу себе змусити. Навіть телефонну розмову з батьками намагаюся звести до мінімуму.
Щоб розслабитися, читаю класику. Недавно заново відкрила для себе Достоєвського, зрозуміла, що люди з тих часів не змінилися. Як писав Лермонтов: "...и грустно, и скучно, и некому руку подать в минуту душевной невзгоды". Читаю езотерику, релігієзнавство. Люблю дайвінг, обожнюю збирати гриби. Хоча їх не їм.
Журнал "Країна" N 5(8) від 19 лютого 2010 року
3 
1
Коментарі
4