У Єгипті в туристів сканують сітківку ока та беруть відбитки пальців правої руки
– Живу, як останній день. Не знаю, чи вернуся додому, чи так і останусь десь на блокпості, – огрядна і висока білявка 56-річна Валентина з Донецька говорить говорить українською. Їдемо рейсовим автобусом із курортного єгипетського Шарм-ель-Шейха в столицю країни Каїр. Квиток коштує 8 доларів в один бік. Окрім нас, у комфортному бусі з кондиціонером ще зо два десятки пасажирів, переважно туристи з України та Казахстану.
За годину розмови з Валентиною дізнаюся, що вона розлучена, має двох дорослих дітей. У Донецьку живе 35 років, родом із Запорізької області.
– Я й у Донецьку українською балакаю, і думаю нею. Син просить хоч на вулиці на російську переходити, щоб не привертати уваги. А мені все одно, – пояснює.
– Як живеться в окупації? – питаю.
– Та нормально. Працюю в медицині, в політичні спори не вступаю. Їхать нікуди не хочу. Там усе своє, як його покинути? Та й кому я де треба? Син був виїхав із сім'єю в Запорізьку область, то там його донецьким падлою обзивали, повернувся. Дочка у Харкові жила, доки в нас стріляли. Але там їй усе чуже, приїхала назад. Що цікаво – стільки дітей у нас в Донецьку народжується! Такого не пам'ятаю навіть до війни. Хоча медицина в нас, канєшно, нікудишня. Моя квартира в небитому районі, маю роботу, працюю з восьми до восьми, хороша зарплата. Вирішила трохи для себе пожити. За останні п'ять років почала по світу їздити, але нікому про це не розповідаю, щоб людей не травміровать. Син каже: "Мама, трать усе, що можеш. Ти заслужила". Знаєте, оце тільки зараз жити почала. Так шкодую, що раніше не їздила. Ну нічого, наверстаю.
У Каїр приїжджаємо о дев'ятій ранку. Годину тягнулися на в'їзді в місто.
В єгипетській столиці вражає безлад і хаос. Будинки обшарпані, брудні, нагадують трущоби. Поміж домами – ґрунтові вулиці, засипані обабіч побутовим сміттям. А поряд – рекламні борди з дорогими годинниками, коштовностями й автівками. На одній вулиці одночасно продають курей і кролів у клітках, варять чай каркаде, роблять фреші з апельсинів, печуть хліб, торгують одягом. Це дивує і захоплює.
На проспектах по вісім смуг в обидва боки. Ними їдуть дорогі автомобілі, дешеві тук-туки, старі пікапи, коні, верблюди тягнуть вози. Люди переходять дорогу, де заманеться. Постійний гул і сигнали клаксонів, здається, нервують тільки іноземців.
О 12:00 заїжджаємо у двоповерховий Каїрський музей у центрі міста. Він присвячений Стародавньому Єгипту. Вхід близько 10 доларів. Речі відвідувачів просвічують рентгеном, знімати на фотоапарати можна за 3 долари. На мобільний – безкоштовно.
Із найцікавіших артефактів – золота маска єгипетського фараона Тутанхамона і його позолочена усипальня. Їх категорично забороняють фотографувати. Охоронець наказує всім видалити світлини й відео. Мумій знаменитих фараонів і їхніх гробниць тут немає – майже всі такі знахідки у місті Луксор.
– Щороку археологи в Єгипті знаходять стільки всього, що вже не поміщається в цей музей, – ламаною російською пояснює екскурсовод – пишнотіла Раша. – Через два роки в Каїрі відкриють новий музей, який буде найбільшим у світі.
По обіді їдемо до Гізи, де й розташовані головні пам'ятки Єгипту – п'ять пірамід і Великий Сфінкс. Піраміда Хеопса – найбільша у світі, належить до семи чудес світу. У місті легкий вітер і спека до 35 градусів. У пустелі сонце пече ще дужче. Шукаємо найближчу тінь, аби перевести дух і присісти.
Туристів небагато, зате чимало місцевих, які за 10 доларів пропонують покататися навколо пірамід на верблюді, ще за 5 зробити пам'ятні фото. Відмовляюся. 2 години гуляю по Сахарі наодинці.
– Когда началась вся эта история с "крымнашем", все друзья с Украины перестали с нами общаться. Родная сестра мужа из Киева звонила и обвиняла, что мы – оккупанты. Такое впечатление, что у нас каждая медсестра и санитарка виновна в том, что Крым наш, – 30-річна білявка затягується тонкою цигаркою біля автобуса до Шарма. У Каїр приїхала з 6-річним сином.
– Мне пришлось уволить няню-украинку. Хорошая женщина, но я больше не могла слушать ее нытье, какие россияне сволочи. Пусть едет к себе домой, там работает и ноет.
Цю історію жінка переповідає Валентині, моїй новій знайомій із Донецька. Та ствердно киває головою.
– Мы тоже в Донецке нормально жили, а какой аеропорт у нас был. Город развивался, процветал, а потом придумали эту войну, – зітхає Валентина.
– Так а хто придумав? – уточнюю в жінок.
– Политики с обеих сторон, – відповідають в один голос.
– Зараз на окупованому Донбасі – російські війська, і Путін винуватий у тому, що ви не можете літати із свого Донецька, а ви – спілкуватися з родичами, – не витримую. – Як журналіст я працювала на Донбасі три роки, бувала на передовій і бачила, хто по той бік барикад. І це не ополченці, а регулярна російська армія, яка спочатку анексувала Крим, а потім прийшла з танками на Донбас.
– Ну, ничего, может у нас все изменится после виборов и мы дружно будем смотреть "Сваты". Безо всякой ругани. Правда? – Валентина звертається до росіянки. Та усміхається, але не відповідає.
В автобус заходимо через різні входи. За 7 годин дороги більше не розмовляємо.
До Єгипту прилетіла вечірнім рейсом із Києва. На борту було 330 пасажирів. Це один із 13 щоденних рейсів у Шарм-ель-Шейх. Є ще шість у Хургаду.
Кожен турист за семиденний відпочинок платить щонайменше 300 доларів. Сюди входить 4-годинний переліт, готель і харчування за системою "все включено".
– Вот не понимаю, как раньше я в Затоку ездил, – дивується низькорослий вусань. Стоїмо на паспортному контролі в аеропорту Шарма. Тут величезні черги, бо кілька місяців тому єгиптяни ввели процедуру сканування сітківки ока та відбитків пальців правої руки. Працюють повільно.
Більшість туристів у готелі – німці й італійці. Решта – українці та з десяток росіян, кажуть на рецепції готелю. Після авіакатастрофи борту РФ над Синайським півостровом у жовтні 2015-го через підкладену бомбу, росіяни не відкрили авіасполучення з Шарм-ель-Шейхом. Російські туристи їдуть до єгипетських курортів із пересадками в ізраїльському Тель-Авіві й турецькій Анталії.
– Я когда посмотрела "Слугу народа", сразу поняла, что президентом в Украине станет Владимир Зеленский. Я бы за такого тоже проголосовала, – каже 30-річна Ірина з Білорусі. Працює вчителькою географії у сільській школі. – Только в нашей стране нет выборов. Лукашенко за 20 лет вычистил все поле. Даже если бы он завтра умер – не представляю, кто бы занял его место.
В Єгипет Ірина прилетіла через Київ, тур теж купила там за 330 доларів. Із Білорусі такий туристичний пакет обійшовся б їй щонайменше у 600 доларів.
– На отдых белорусы ездят через Украину – так вполовину дешевле. У нас полная монополия. Есть только "Белавиа", где билеты не дешевле 200 долларов. У нас Вильнюс давно называют Минск-3, дешевле доехать туда на автобусе и купить билет за 10 евро. Или же через Киев лететь. Много наших в Одессу ездят, а после Крыма открыли для себя еще и Карпаты. Там офигительно. И цены на еду дешевле наших. Да и на шопинг белорусы давно к вам ездят. Не понимаю, почему украинцы часто на жизнь жалуются? Мы о таком даже не мечтаем.
– Ну, українці хочуть жити ще краще. Обурює побутова корупція, суди не працюють, роботи на всіх не вистачає, – кажу.
– Да, я сталкивалась на таможне. Вожу туристические группы в Буковель. Чтобы быстро пройти границу, приходится за каждый паспорт по 10 долларов платить. У нас тоже коррупция. Лукашенко сажает постоянно. Но бытовой практически не существует. В школе учителям разрешают только цветы дарить на праздники. А вот шоколадки или еще какие-то подарки – под запретом. Украинцы думают, что Зеленский искоренит коррупцию?
– Сподіваються. А якщо ні, то з'явиться інший лідер, – відповідаю.
– Я вам прям завидую. Это большое достижение демократии. Может, и у нас такое через лет 20 будет. Когда Путин уйдет из власти. Мы же чертовски от него зависим.
– 10 років працюю в туристичній сфері і на пальцях однієї руки можу перерахувати українців, які говорять англійською. Чому не знають мови? Як вони подорожують? – дивується лисуватий, середнього зросту єгиптянин Пітер, в якого купую екскурсію. На зап'ястку правої руки має невелике тату хреста, що демонструє його приналежність до християнства. 90% населення Єгипту – мусульмани.
– Українці сприймають Єгипет як альтернативу своїй Одесі. Старше покоління англійською не володіє, бо в часи їхнього навчання в школі були інші пріоритети. А зараз англійську вчать із дитячого садка, – пояснюю.
Чоловік цікавиться, чи користуємося європейським безвізом.
– Навіть дуже. Після того як "Райнеір" розширив карту польотів і зайшли ще кілька європейських компаній, відкрили ще один термінал в аеропорту. У Відень, наприклад, можна злітати за 10 євро. Це вдвічі дешевше, ніж мені з'їздити до батьків за 350 кілометрів від Києва, – відповідаю.
– О Боже, поїздка у Відень за ціною чашки кави з тістечком. Це – шок!
2 
1
Коментарі