Нова Україна проростає з великих міст

– Катастрофи з обранням Зеленського не відбулося, – каже Ян Валетов. 25 травня зустрічаємося в кафе на другому поверсі "Мистецького Арсеналу". Тут четвертий день триває "Книжковий Арсенал" – наймасштабніший щорічний літературний захід столиці. Напередодні письменник презентував перевидання своїх романів "Лівий берег Стіксу" та "Прицільна дальність".

– Порошенко мав перемогти з розривом у 85 відсотків, судячи з моєї стрічки у Facebook. Реальність виявилася інша. Тепер бачу виття моїх підписників. Але, друзі, ми воюємо на Донбасі й за можливість вибору.

2014-го Дніпро став форпостом на шляху "русской весны". Які настрої в місті зараз?

– Дніпро залишається форпостом. Створювати його допомагали певні люди. Маємо пам'ятати про Ігоря Коломойського, Геннадія Корбана (керівник апарату Дніпропетровської облдержадміністрації у 2014–2015 роках, коли її очолював Коломойський. – Країна), мера Дніпра Бориса Філатова.

Утім команда Зеленського – українська, а не криворізька чи дніпровська. Мені здається, ми їх недооцінюємо. Його представник у Верховній Раді Руслан Стефанчук справляє враження розумної зваженої людини. Коли про Андрія Богдана (був адвокатом Ігоря Коломойського; голова Адміністрації президента Зеленського, призначений усупереч закону про люстрацію. – Країна) кажуть як про сепаратиста, хочеться покрутити біля скроні. Знаєте, скільки він відвіз нашим зброї на Донбас?

 

Андрій Богдан днями заявив про намір провести референдум щодо умов миру з Росією. Потім спростував: ішлося лише про опитування суспільної думки – без законодавчих наслідків.

– Прийшли люди із шоу-бізнесу. Вони у владі менш як два тижні. Провокаційна заява для них – інструмент зорієнтуватися.

Заявити про мирну ініціативу легко. Порозумітися складно. Росіяни не сприймають нас за суб'єкт. Ми для них – бунтарі, їхня повстала земля. Ми з цим незгодні. Як тут досягти консенсусу? Я не вважаю себе громадянином Росії чи СРСР. Я українець. Упевнений, що оточення Зеленського думає так само.

Коломойський називає події на Донбасі "громадянським конфліктом", не війною з РФ.

– На окупованих територіях воюють 40 тисяч наших громадян. Це сепаратистський бунт, підтриманий іноземними інтервентами – військами Росії. Зараз це радники і спецпризначенці.

Президент Зеленський може завершити війну, як обіцяв?

– Його команда вже говорить, що не може. Ця війна на десятиліття.

Є два варіанти введення миротворців Організації Об'єднаних Націй – по кордону із РФ і по лінії розмежування з ОРДЛО. На перше не погодиться Москва. Друге означатиме заморожений на 15–30 років конфлікт, як у Придністров'ї. Схиляюся до того, що так і буде. Не бачу зараз варіанта військового вирішення. Не маємо достатньо сили й міжнародної підтримки.

Чи зможуть окуповані території стати Україною, якщо повернуться через десятиліття?

– Ми вже чужі. За ці п'ять років під ідеологічним пресом виросли діти.

Людям там набридне жити у звіринці. Український паспорт дає хороші можливості. На окупованих територіях його отримували правдами й неправдами, щоб їздити за кордон.

На примирення підуть десятки років. Кров у пісок не піде. Ми стріляли, вони теж.

Будь-який варіант вирішення конфлікту обурить велику частину суспільства.

– Так. Це одна з найбільших проблем Зеленського. Камінь, на якому написано: підеш ліворуч чи праворуч – все одно кінець рейтингу.

Президент під час інавгурації вимагав від парламенту закон про вибори за відкритими списками. А за кілька днів подав проект із закритими.

– Ми не знаємо, що відбувається за кулісами. Але в наших 450 депутатів на задньому місці зуби виростуть, так триматимуться за крісла.

Наступна Рада буде ліпша?

– Ні. Ще жодного разу наступна не була краща за попередню.

Теперішня змогла зібрати 334 голоси за зміни до Конституції про курс на вступ до ЄС і НАТО.

– Безперечно, зміни є. Але немає відчуття, що радикальні. Ті ж продажність і лобіювання. Більшість груп у парламенті підпорядковуються олігархам.

Як цьому покласти край?

– Допоміг би закон про відкликання депутатів. Обрали людину, а виявився гівнюком. Не ходить на засідання, голосує не за те. Нащо нам таке?

У близьких до нової влади експертних колах говорять, що Захід має змінити підхід до України. Тиснути більше не на парламент і президента, а на олігархів. Мовляв, тоді будуть реальні зміни.

– Недавно була велика п'янка в керівництва ДТЕКу Ріната Ахметова. Святкували купівлю ще двох обленерго. Зосередивши їх в одних руках, можна будь-які ціни ставити. Держава має контролювати, кому продавати такі підприємства. Від цього залежить безпека країни.

Частка націоналізованого державою Приватбанку на ринку перевищувала 35%, був найбільший. Тепер Коломойський судиться за його повернення чи відшкодування.

– Ми завжди кажемо, що за Зеленським стоїть Ігор Валерійович і це погано. Але Порошенко теж був олігархом. Що для нас зміниться? Один виготовляв цукерки, цей робить феросплави.

І хоче від держави отримати $2 млрд.

– Але ж банк виводили з приватної власності по "безпрєдєлу".

Із Приватбанком шахраювали десяток років до націоналізації, підтвердило незалежне розслідування компанії Kroll. Це призвело до $5,5 млрд збитків.

– А хто подавав документи на цю перевірку? Хіба не Валерія Гонтарева (голова Національного банку 2014–2018 років. – Країна)?

Я проти, щоб велика частина банківської системи перебувала в одних руках. За бажання Коломойського, Приват міг посадити Україну в калюжу. Якщо його вплив зріс загрозливо для держави, влада мала втрутитися, запровадити обмеження. А не відбирати бізнес.

Зеленський самостійна фігура?

– Володимир самостійний по життю. Амбіційний. Сам себе зробив. Хлопчик із криворізького кварталу. Ви у Кривому Розі були? Я вперше потрапив туди студентом. Чорні горобці скакали по сірому снігу, залишаючи зелені й червоні сліди. Це депресивна зона екологічної катастрофи. Піднятися звідти складно.

Людина зробила успішний бізнес. Як думаєте, приймав рішення чи хтось його за ручку водив? Працював на телеканалах у всіх олігархів. Зі всіма домовлявся.

 

Він може не погодитися з Коломойським у якихось питаннях?

– Може. Хоч Ігор Валерійович переконлива людина, розумна. Це шахіст високого класу. Майстер тонкої інтриги.

У нинішній шаховій партії яка його ціль?

– Я впевнений лише – не в тому, щоб нашкодити Україні.

Але чи користь Коломойського збігається з тим, що добре для України?

– 2014 року збіглася. Як зараз – побачимо. Усі його активи, люди тут. Колись я в нього під рукавом піджака бачив жовто-блакитний браслетик. Не напоказ виставлений. Це про щось та говорить. Тим паче тоді йому було просто домовитися з Москвою. І вигідно. Не домовився. Фразу про "маленького шизофреніка" (на адресу президента РФ. – Країна) пам'ятаєте? А маленький шизофренік злопам'ятний.

Кажуть, "юрист Януковича" Андрій Портнов повернувся в Україну для розправи. Які перспективи ініційованої ним справи про нібито державну зраду Порошенка при переході суден Керченською протокою в листопаді торік?

– Портнов ненавидить Порошенка всією душею. Його не треба й просити боротися з ним. Але я сміявся, як почув про намір посадити Порошенка. Це білий шум. Хоч одного посадили? Кучму за Гонгадзе? Кравчука за продаж Чорноморського флоту? Ющенка за "лікарню майбутнього" (на дитячий медзаклад фонд дружини президента Катерини Ющенко зібрав майже $20 млн. Частину грошей витратили на будівництво приватної клініки "Ново" у Львові, розслідували журналісти. – Країна).

Портнов заробляє бали. Можливо, у списку партії Медведчука спробує повернутися в Раду.

Дострокові парламентські вибори країні на користь?

– Голосування із закритими списками – це завжди погано. Думаю, майже 40 відсотків набере партія "Слуга народу".

Що за люди будуть у ній?

– Довкола крутяться бізнесмени з нехорошою репутацією, за моєю інформацією. Сподіваюся, спрацює механізм відсіву. Сергій Шефір (перший помічник президента. – Країна) недосвідчений у політиці, але розумний. Вірю у владу розумних технократів. Показник ефективності – як житимете ви, ваші діти, а також батьки на пенсії. А не чи носить вишиванку. Від того, що я російськомовний, менше ­люблю свою країну?

Які перспективи в "партії мерів", створеної харківським головою Геннадієм Кернесом і одеським Геннадієм Трухановим?

– Ху*ові гени (гра слів – від імені Геннадій, Гена. – Країна) – це воно. Більше нічого сказати. Народ приколюється. Я не розумію, навіщо. Із 1991 року ми, спотикаючись, але рухаємося в одному напрямку. Янукович спробував колесо спинити – роздавило нахрін.

Щодо вступу в НАТО у президента заявляли про необхідність провести референдум.

– Порошенко теж про це говорив. Моя думка – не треба радитися з народом. Треба йти в Альянс. Але ж у нас демократія. Мені подобається Піночет. Так, диктатор. Але взяв у руки країну з лівим терором, із повним економічним хаосом, привів до благополуччя. Зробив Чилі південноамериканським тигром і віддав ключі від влади. Ми обрали інший шлях. Україна не терпітиме нікого, хто її силуватиме.

Керувати мають спеціалісти. Днями я сердився через призначення в СБУ (голова партії "Слуга народу" Іван Баканов, керівник студії "95 квартал" став першим заступником голови Служби безпеки України і керівником управління боротьби з корупцією та організованою злочинністю. – Країна). Це ж смішно.

Притому Порошенка критикували за призначення своїх людей на ключові посади.

– Люди потрібні не через три місяці, а зараз. Якщо мене завтра поставлять, я теж смикатиму насамперед, кого знаю.

Таким шляхом за рік Зеленський не стане Порошенком?

– Може навіть швидше. Але Порошенко – хороший президент. Він робив помилки. Ті ж свинарчуки, домовленості з Ахметовим – речі непростимі. Але загалом він ближчий до білого, ніж до чорного. Свою функцію виконав. Заклав колосальні речі. Принаймні декларовані – європейський напрямок, вступ у НАТО. Стосунки з Росією названі своїм іменем. Зеленський має піти хоча б на один крок далі.

Зараз підтримка входження в НАТО серед українців найвища за роки незалежності. Пояснюючи переваги, президент міг би її збільшити. З іншого боку, питання, для чого владі референдум – щоб легітимізувати кроки до вступу чи відмову від них?

– Там чітко кажуть: напрямок руху – ЄС, НАТО, незалежність. Мир, але на наших умовах. Що поганого? Ніякої капітуляції.

Я знаю недовіру заходу України до східняків. Так само схід не довіряє західнякам. Треба зшивати країну. Відсотків 80 жителів непідконтрольних територій навряд колись погодяться з українською, прозахідною парадигмою. На решті земель таких теж є відсотків 20. Але ці люди віді­йдуть за 10 років.

Без Криму і Донбасу змінився баланс сил. Півострів 25 років був проросійський. Ми там чим займалися? Ділили землю.

Кримськотатарська автономія потрібна?

– Це один із методів, інструмент творення там України. Маємо використати цей важіль.

Як ставитеся до мовного закону?

– Не розумію, чому щоразу з виборами ми товчемося довкола цієї проблеми. Років за п'ять він буде непотрібний. По Дніпру чую багато української. Раніше цього не було. А зараз – 50 на 50. Так, треба м'яко квотувати. Але не можна вести когось до щастя за роги. Бо починає брикатися. Ми можемо українізуватися нікого не ламаючи через коліно.

Для мене ніколи не було проблеми вивчити мову. В Угорщині через півроку більш-менш розумів і міг відповідати. Бувають "мовні інваліди". Але їхні діти ходять в українські школи й садки. Трошечки терпіння – і все буде Україна.

Я фільми дивлюся українською. Бо вони кращі. Мультфільми – й казати нічого. Книжки. Переклад мого роману "Чужие сны" такий, що я аплодував. Це клас, драйв. Коли вперше приїхав на "Книжковий Арсенал" – тут було порівну російською й українською книжок. Зараз – приблизно 15 на 85 відсотків.

Зробимо експеримент у Дніпрі. Презентуємо книжки російською й українською. Побачимо, скільки куплять.

Які з теперішніх процесів у країні найбільше визначають її майбутнє?

– Децентралізація. Зміни ментальності на місцях сприятимуть нашому руху вперед. Із цього проросте нова Україна. Наближається час полісів. Великі міста формуватимуть політику. У Дніпрі почали будувати дороги, лікарні, дитсадки, школи. Коли люди бачать, куди витрачають їхні гроші, підтримують державу. У Львові, Чернівцях, Чернігові – так само. Із того, що роблять на місцях, формується майбутнє країни.

Наше майбутнє – це великі міста. Вони становитимуть основу, кістяк країни з опорою на освічених зі спільними інтересами. На село не зможемо спиратися далі. Ми ж бачимо – фермерство вбиває його. Це вже не той общинний лад. Є фермер, техніка, трохи найманих працівників. Людям треба отримувати спеціальності. Для цього їхатимуть у міста.

Які наші реформи вже не можна відкотити назад?

– Незмінне те, що стає частиною нас. Я щойно підійшов викинути сміття. Біля контейнерів дівчата мені кажуть, у який саме з кількох – для пластику, скла, органіки. Розумієте, що вони роблять? Кидають зерна. Коли такі речі стануть частиною нашого життя, назад не відкотиш.

Які новини вас потішили останнім часом?

– Подивися кілька серій серіалу "Чорнобиль" HBO. Передає дух того часу – я його чудово пам'ятаю.

Чому в Україні за понад 30 років не створили чогось подібного?

– Бо мене не ставлять, – сміється. – У нас кіно тільки формується. Мені сподобався "Донбас" Лозниці. Це сильно.

Яких фільмів не вистачає?

– Історичного кіно хорошого немає. А шкода. "Крути" я намагався дивитися – ну це ж "хруст французской булки". Я із задоволенням подивися би про Івана Мазепу. Про Симона Петлюру. Його звинувачують у єврейських погромах. А він із ними боровся. Володимир Жаботинський (1880–1940, боровся за створення держави Ізраїль. – Країна) хотів, аби на його могилі написали, що його другом був Петлюра. Це неймовірна особистість. Можна про нього фільм зняти правдивий?

Давайте показувати, як було. Не білих і чорних. Люди – у відтінках сірого. Наша звичка лакувати дійсність вражає. От "українці не могли нікого вбивати". Як не могли? Убивали. Так, це теж були ми. Але ми зараз інші. Хто нагадав Зеленському, що він єврей, за винятком росіян?

Які нинішні світові процеси найбільше вплинуть на нас?

– Україну почали сприймати як реальний політичний суб'єкт. Це дає нам шанс закріпити зміни тут. Ми довели, що рішення можемо приймати самостійно. Що готові пролити кров і змінитися, щоб бути незалежними. Щоб зберегти рух до ідеалів.

Нам готові допомагати і брати в партнери. Але якщо ми самі щось робимо. А не ляжемо в садку вишневому біля хати ждати, що зараз нам зверху впаде. Не впаде. Доведеться платити. Всім – Заходу, Сходу, і серединці теж.

×