Наші опозиціонери попадали до того, як у них почали стріляти

Сергій Руденко написав "Янукопедію" і завершує "Юлепедію". На підході "Арсенопедія"

"Янукопедія" – перший мій проект­енциклопедія. ­Попередні ("Вся Юліна рать", "Вся президентська рать", "Вся прем'єрська рать", "Чоловіки Юлії Тимошенко", "25 багатіїв України" і "Уряд Юлії Тимошенко". – "Країна") були ­книжками­досьє. "Янукопедія" вирізняється тим, що голов­ний ­герой один – Віктор Янукович. Тут зібрано 220 фактів, персон і подій із його життя. Від району, де народився, ­виріс і звідки пішов у в'язницю, – до нинішнього оточення. Є інфор­мація про митців, які його підтримували 2004­го і 2010­го. Окрім того, я знайшов практично всю публічну інформацію про замахи на нинішнього президента. Є матеріали про ­інтер­активні ігри, в яких головним героєм був Янукович. ­Наприклад, "Хамське яєчко": треба пройти 27 областей і поцілити у Віктора Федоровича енну кількість разів яйцем. А хлопці в міліцейській формі й чорних костюмах ­закривають його. 2004­го це була дуже популярна іграшка.

З бітами поки що не зустрічали, ніхто не погрожував. Може, тому що книжка існує у віртуальному просторі. Я надрукував чотири екземпляри. Два місяці ходив, пропонував видавцям. У кількох видавництвах сказали: не час. Видав у звичайній поліграфічній конторі. Книжка на 300 сторінок. Можливо, видавництвам не сподобалася назва. За аналогію мав енциклопедію, вікіпедію. Назву спеціально написав латинкою, щоб не було двозначних трактувань. Сподіваюся, книжкою текст з'явиться до кінця року. Пропозиція – не від українських видавців.

Виклав її в електронному вигляді на www.slideshare.net.

Транслюється й на сайті "Буквоїд". Але "Буквоїд" можна дуже легко заблокувати або закрити доступ до тексту. А "шара" – міжнародний носій. Написав у зверненні до читачів, що книжка розповсюджується ­безкоштовно. Але, якщо хочете відзначити автора, можете на веб­­гаманець надіслати якісь кошти. У електронному вигляді продаються чотири мої книжки, то за три роки отримав менше, ніж за файл у відкритому доступі протягом місяця. Суму не називатиму. Виклав 18 травня 2012­го, уже 40 тисяч переглядів.

Є там безліч політиків, є митці – Кузьма, Могилевська. Допускаю, що вони цієї книжки навіть не бачили. Тому якихось публічних образ не було. Тим більше, подано все коректно. Нікого не ганьблю, не хвалю. Просто даю інформацію.

2007 року, коли вийшла "Вся Юліна рать" і ще дві мої книжки, розумів, серед кого живемо. Але оскільки зараз дуже серйозна концентрація влади в одних руках, то всі раті, про які писав дотепер, великого значення не ­відіграють. Україною керує один клан, одна велика "­сім'я" – Януковича.

Коли писав, згадував слова одного з керівників ЦРУ: "70 відсотків інформації, яка може становити інтерес, є у відкритих джерелах". Коли нанизуєш багато фактів і збираєш їх в одному досьє, виникає цікава оптика. ­Наприклад, коли збирав досьє на Євгена Червоненка, з'ясував: він часто змінює історію свою й оточення. У 20 чи 30 інтерв'ю з ним, які перечитав, ті самі події Червоненко описував по­різному.

Цікаво було збирати інформацію про мало згадуваних людей. Що, наприклад, давали Януковичу рекомендацію в КПРС. Є класний керівник. Є подільники, з якими він був засуджений. Це все з газет, із публічних інтерв'ю, із кримінальної справи. Років зо два цей масив опрацьовував. Робив сам. Хотів завершити до президентських виборів­2010 дві енциклопедії – "Янукопедію" і "Юлепедію". Не вийшло. Відклав на 2012­й. "Юлепедія" вже майже готова. Сподіваюся, до них долучиться ще й "Арсенопедія". До Кличка не добрався. Його покоління лише на підході.

Не збирався заробити на цих книжках великих грошей. Якщо окуплю затрати на підготовку, буде добре. Це – азарт.

Всі ці угіддя, будинки, золоті унітази Януковича – це, думаю, компенсація за босоноге дитинство, коли він із бабусею жив у сарайчику, на ослонах спав. Баба отримувала 12 рублів пенсії, що мало навіть на ті часи. Янукович виріс у робітничому місті, де основною розвагою було з кимось "помахатися" на танцях. Це – життя звичайної людини з Донбасу кінця 1960­х. Як чоловік, який розуміє, що таке бідність, Віктор Федорович намагається забезпечити статки своїм нащадкам.

Тимошенко часто називають недоолігархом. ­Будувала бізнес­імперію, її відібрали. Як на мене, для Юлі політика – інструмент захисту себе й своєї родини. За Кучми й за Януковича майже всі її рідні й близькі, в той чи той спосіб, потрапляли на гачок правоохоронців. Чоловік рік відсидів у СІЗО. Вона у в'язниці. Свекор відсидів. Дуже багато з її оточення в ЄЕСУ були в розшуку. Тому для неї влада – це імунітет. А вже потім – інструмент захисту якихось груп людей. У неї прекрасні акторські дані. Тобто, вона – дуже гарний політик.

У Росії "закрутили гайки", тому що там керує КДБ/ФСБ. Це – серйозна структура, яка працює за певними принципами. Режим Януковича дотримується єдиного принципу: подобається – не подобається головному герою. Якби було 10 спецслужбістів, які керують усім, можна було б говорити про авторитарну систему. Цього нема, тож ідеться лише про деякі авторитарні вияви. На які суспільство завжди гостро реагує. Ми повернулися в кінець 1980­х. ­Громадські діячі зараз можуть бути значно впливовіші й ефективніші за політиків. Думаю, за п'ять–десять років в Україні буде повноцінне громадянське суспільство.

У нас є два опозиціонери – Юля і Юра. Вони сидять у в'язниці. Думаю, перебування одного з них на свободі забезпечило б формування певного опозиційного напрямку. Ті з їхніх колег, хто сьогодні на волі, в будь­який момент можуть зрадити. Будь­кого і будь­що. Не очікував, що посадка до в'язниці Тимошенко й Луценка завершиться тим, що опозиціонери попадають ще до того, як у них почнуть стріляти. Пацани просто граються в опозицію.

Майбутні лідери зараз "варяться" серед малого й серед­нього бізнесу. Система, створена Януковичем, дозволяє виживати лише найбільшим і найкрупнішим. ­Кількість невдоволених режимом – величезна. Загадка: чому люди, в яких забирають заводи, не фінансують якоїсь альтернативи Януковичу – у вигляді нових партій, преси, громадських організацій? Всім, окрім п'яти­десяти наближених до "тіла", зрозуміло, що так жити далі не ­можна. І всі бояться зробити перший крок.

Мене в політику ніколи не кликали. І сам не думаю туди йти. Зараз в Україні це не служіння народу й державі, а бізнес. У політиці, як і в бізнесі, одні тримають "ятки", іншим належать дуже великі "заводи". Людина, яка дісталася найвищого щабля, має все. І має всіх.

2007­го три книжки, три "Раті…", вийшли російською мовою. Мали продаватися в Росії. З "Янукопедією" теж так – були попередні домовленості, і я орієнтувався на російський ринок. Тому й написав російською. Спокутую ­гріхи на "Буквоїді", україномовному порталі, який роблю вже чотири роки. Кажеш, його читає 250 з половиною осіб? Це неправда – сайт щоденно відвідують від двох з половиною до чотирьох тисяч людей. Дуже часто розповідаємо про російськомовні проекти українських авторів. Для мене ­немає різниці, чи пишу про україномовних Сергія Жадана або Василя Кузана, чи про російськомовного Олександра Кабанова. Говорю публічно й не публічно українською.

×