Кінолог Віктор Панов порівнює братів Віталія та Володимира Кличків із псами
Із собакою, яка живе в сім'ї, стосунки треба будувати, як вищий із нижчим. Для них ми – зграя, в якій вони хочуть домінувати. Щоб цього не відбувалося, їх треба дресирувати.
Якщо тренувати пса тричі на тиждень, основним командам можна навчити за три місяці.
Лабрадори й німецькі вівчарки, які лишаються вдома на цілий день, від нудьги починають все кусати і трощити. Господар приходить, бачить літаюче пір'я, погризене взуття і починає кричати. А пес у цей час біжить до нього. Думає, що його сварять, бо він зрадів хазяїнові. Наказувати треба лише в момент, коли тварина робить щось неправильно. От хоче на вулиці взяти чужу кістку, тоді треба сказати: "Не можна", – і смикнути за повідок. За чотирип'ять разів навчиться виконувати цю команду.
Мій собака любив гризти кімнатні капці. Я не забороняв, навіть хвалив його "молодець". Але коли пес підходив до туфель дружини, давав команду "не можна", і легенько між вух стукав долонею. Після чотирьохп'яти разів пес вивчив: жінчині туфлі брати не можна.
Я забороняю кричати та бити собак. А під час занять сам можу вдарити, щоб викликати агресію. Озброєні злочинці й б'ють, і відстрілюються – пес мусить уміти себе захистити.
Для собаки нюх, як для людей очі. Одночасно розрізняє півмільйона запахів.
Першою вівчаркою, яку почав дресирувати, був німець Індо. У квартирі вчив його брати слід. Змотував ковдри, мастив тапочок м'ясом, носив по хаті, а тоді ховав за диван. У вісім місяців Індо вже був готовий до роботи. Уперше взяв його на справу про крадіжку телефонного кабелю. Бере він слід і йде. Я біжу за ним. Коли зайшли в лісопосадку, пес перестав нюхати й побіг уперед. Бачу попереду чоловіка із картатою сумкою. У Індо від злості шерсть дибом стала. Зупиняюсь і питаю, чи має сірники. Доки він витягував, я зирк йому в сумку, а там кабель. Кажу: "Стій, мужик, я з міліції". Він устиг у річку стрибнути. Там якраз була промзона. Стільки зарази, думаю, як пес пірне – ще захворіє, а я ж у нього стільки душі вклав. Кричу: "Індо, лягай!", а сам шубовсь у воду. Витягли того злодія й заарештували.
Брехня, що кінологи не бояться собак. Ми боїмося їх більше за інших, бо знаємо, як боляче кусають. Ми всі шитіперешиті.
Собак до Євро-2012 почали готувати за три роки. Під час чемпіонату вночі перед кожним матчем обнюхували весь стадіон – від самих мінусових поверхів аж до даху. Якщо нічого не вибухнуло, нічого й не було. Слава Богу, тероризму в нашій країні немає.
Пес ніколи не кине господаря й не піде до іншого. Навіть якщо хазяїн – алкоголік і днями його не годує, все одно буде з ним. Оце і є те, що називають "собача вірність".
Сваримо оперативників, якщо перші лізуть на місце злочину, а потім кличуть собаку. Мовляв, уся надія на нього. Що вже пес після тебе там зробить? Важко також унюхати запах, коли йде дощ, спека або дме вітер. Найкраще запах зберігається на землі. На бетоні й асфальті – менше.
Якщо собака не знаходить вибухівку, я впевнений у результаті на 90 відсотків. 100 відсотків гарантії має лише Бог. Разом із псом шукають вибухотехніки. Якщо ніхто не знаходить – все гаразд.
Агресивний пес – не конче вбивця. Це як у людей. Візьмемо усім відомих братівбоксерів. Здорові мужики, агресії на рингу мають багато. Але ж адекватні й стримують себе, хоч можуть кожного покласти. Так і тварина. Коли пес злий, в цьому не він винен і не порода, а люди.
Якщо на вас біжить собака, не відвертайтеся, а притуліться до стіни чи дерева. Коли атакує зграя – нічим не відмахуйтеся, бо це їх провокує. Спокійно перечекайте, доки самі заспокояться і відійдуть. Якщо нападає один, в пащу йому потрібно запхати якийсь предмет. Або ж зімітуйте, що піднімаєте каменюку. Можна носити з собою дезодорант. Пси бояться пчихаючого звуку, та й запах їх відлякує.
Собаки не відчувають людського страху, хоч учені кажуть, що дух адреналіну їх дратує. Ще вважають, що пси бояться ультразвуку. Колись ми пробували його в нашому вольєрі. В мого Індо взагалі планка впала, від злості аж вольєр ходуном ходив. Деякі тварини забивалися в куток, а решті було по барабану. На людей запах теж порізному діє. Мій брат приніс додому балончик із сльозогінним газом. Батько подумав, що то дезодорант, напирскав собі на руку, понюхав і каже: "Щось нічим не пахне". А в інших воно очі роз'їдало.
Гладкошерсті собаки – пітбулі, добермани – квартирні породи. Надворі в мороз замерзають. Найкраще до холоду й спеки пристосовані німецькі вівчарки. Вони бояться лише протягів. Взимку їх гріє підшерсток, тому можуть навіть у снігу спати. Улітку він линяє.
На одного "злочинця" пускаємо п'ять собак із різних кутів. Тоді ціль точно буде вражена. Нічого із ним страшного не станеться, бо собаки до смерті не загризають. Максимум потім зроблять укол від правця.
2001 року з псом Річардом поїхали на обшук у циганський табір. Цигани тоді найбільше ширку продавали. У ванній собака довго внюхувався під пластик, аж фирчав. Розбираємо, а там шприц лежить і ширки чутьчуть у голці. Одна з циганок побачила, що пес приїхав не просто понти поганяти, і каже: "Даю 50 тысяч гривен, что твоя собака здесь ничего не нашла". Тоді це були шалені гроші, я за місяць отримував 200 гривень. Поставили відеокамеру в кімнаті, куди вона мала принести гроші. Дає мені великий синій пакет з написом JVC, в якому найбільшою купюрою було 5 гривень. Хлопці одразу надягнули на неї наручники.
У іншій кімнаті пес почав рватися в купу брудної білизни. Циганка підбігла до серванта, вийняла настоянку на травах і почала поливати мене і собаку. Доки ми на вулиці чекали, щоб кімната вивітрилася, в купі білизни знайшли 2,5 літра маляса. Це – концентрований опіум, з якого виходить десь 10 літрів ширки. Її вистачить на вісім тисяч доз. Коштувало це 2–3 мільйони гривень.
Скільки разів пускали на мене собак, стільки вони мене й кусали. 11 років тому, на 10річчя міліції, на майдані Незалежності я мав показовий виступ: треба було красиво прийняти двох псів. Костюм дали поганенький, майже без вати, то понашивав на нього рукава з пожежних машин. Один пес підбіг швидше, схопив мене за спину і потягнув униз, а другий упав зверху. Через важкий костюм я не встиг навіть рук випростати, упав обличчям прямо у землю. Собака ще й за ногу вкусив, бо ноги були слабо захищені. Дістав я тріщину щелепи, розбив обличчя. Наступного дня святкував день народження. Сидів за столом напівлежачи й їв через трубочку картопляне пюре.
2 
1
Коментарі