Спиваються народи, які їдять жирне

Я з багатодітної родини. Нас було 14. Брат, який з'явився на світ переді мною, помер від голоду. Його не могли офіційно поховати, бо в Радянському Союзі "діти не могли померти від голоду". Мати плакала. Батько загорнув сина в ганчірку й закопав на польському кладовищі, де покоїлася його перша дружина.

Вибрав медицину, бо брат був лікарем. Я ходив у перший клас, коли він учився в медучилищі. Марив психіатрією. Працював головним лікарем обласної психіатричної клініки в Підмосков'ї. Мав дивацтва, бо, кажуть, лікарі переймають симптоматику своїх пацієнтів.

Спочатку вчився на лікувальному відділенні. Якось завідувач кафедри санітарного факультету сказав: "Ви відслужили? Товариші офіцери, нам потрібні головні лікарі, керівники". Звабив. Обіцяв, що отримаємо квартири, матимемо велику зарплату. Ми клюнули. "Студенти-лікувальники" віталися: "Привіт, сантехніки" і показували жест, ніби зливають воду в унітаз. Ми відповідали: "Привіт, гінекологи". І робили хвилястий рух рукою.

 

Студентом підпрацьовував на "швидкій". Вранці на парах засинав. Однокурсниця поскаржилася. Тоді був закон: якщо вчишся на денному відділенні, не маєш права влаштовуватися на роботу. Пішов звільнятися. Коли забирав документи, архіваріус сказав: "Розумію, сам такий був". За цукерки й банку бразильської кави знову оформився.

У Дніпрі почала дохнути риба. Екологи звернулися до нас, із ЦК партії – треба з'ясувати причину. Перевіряли всі київські заводи. З'ясували: викид шкідливих речовин іде з військового, розташованого на Рибальському острові. Звідти вночі злили гальваніку, якою змащують деталі. Скинули величезні об'єми, очисні споруди не спрацювали. Нас на завод не пускали. Перелізли через паркан, а там – охорона з автоматами. Показали дозвіл із червоною смужкою – все одно вигнали. Після цього викликали в обком партії й наказали мовчати.

Тепер санітарну службу знищено. В медінститутах немає санітарно-гігієнічного факультету. Тому й не знають, як діяти під час пандемії. Як тільки коронавірус почав поширюватися, треба було помістити на обсервацію всіх, хто повернувся з-за кордону. Раніше були військові намети 50 на 30 метрів. Їх розгортали, як польовий госпіталь. Прибулі проходили санобробку, їх розділяли на три групи: умовно хворі, з підозрою та хворі. У Нових Санжарах так і зробили.

У нас немає запасів для надзвичайних ситуацій. Усе, що було за СРСР, вийшло з ладу чи знищено. Кожна санстанція мала автоклави – лабораторії для вирощування мікроорганізмів. Років шість тому зайшов до друга-санлікаря. Він плакав: "Наказали здати на брухт обладнання бактеріо­логічних, вірусологічних лабораторій". У кожній медичній установі були протичумні костюми. Учили правильно їх вдягати і знімати. Пам'ятаю, як щочетверга по півтори години були навчання – сирена, "хімічна атака". Розслабилися – думали, такого більше не може бути.

Коронавірус – це розхлябаність людей. Коли Чорнобиль бахнув – виконували всі інструкції. А тепер ігнорують. Нас рятує, що карантин запровадили на два тижні раніше, ніж в інших країнах. Думаю, він закінчиться в жовтні-листопаді. Covid-19 – штучний вірус. Він не мутує, може тільки ослабнути.

Якби зараз вибухнула ЧАЕС, ми всі пропали б. Аварія сталася 26 квітня, на початку другої ночі. О 4:15 теща побачила, як до під'їзду під'їхали дві машини. Кричала: "До нас енкаведисти йдуть". Вони сказали: "Ми за вами, поїхали". Узяв зубну щітку й речі на три дні.

Я завідував санітарно-гігієнічним відділенням лікарні водників (зараз – Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я. – Країна). Нас щодня катером возили у Прип'ять. Брали там зразки води, ґрунтових вод, повітря. Ми знали, яка небезпечна радіація. Пам'ятали вибух ємності з радіоактивними відходами в Челябінській області Росії (Киштимська аварія – перша в СРСР радіоактивна надзвичайна техногенна ситуація сталася 29 вересня 1957-го на хімічному комбінаті "Маяк" у закритому місті Челябінськ-40. – Країна). Півтора місяця їздив у зону. Якось заміряли радіацію – 95 рентген. "Тікай звідси", – сказали. Мінздоров'я дало путівку в Геленджик (курорт у Краснодарському краї Росії. – Країна).

1986-го МОЗ видало наказ, що діяв три місяці. Він дозволяв санітарним лікарям перейти в наркологію або рентгенологію – раніше цим спеціалістам не дозволяли перекваліфіковуватися на лікувальну справу. Я став наркологом. Працював з алкоголіками й курцями. Потім додалися наркомани.

Залишився працювати в тій же лікарні. Тоді наркологія була немодною. Ніхто не хотів цим займатися, не вважали за спеціальність. Усі дивувалися: "Навіщо? З такої служби піти в наркологію". А через п'ять років почали заздрити.

У Донецькому медінституті, на кафедрі психоаналізу, психіатрії й наркології, відкрилося відділення медпсихології. Готували спеціалістів для роботи з шахтарями, врятованими з-під завалів. У них розвивається психоз. У шахту зайти не можуть, живуть у страху. Раз побував у шахті в Горлівці – корзина на лебідці, ліхтар, нічого не видно, ніби спускаєшся в безодню. Пам'ятаю 25-річного хлопця з порепаними руками й без зубів.

Алкоголізм і тютюнопаління лікуються. Використовую три методи – медикаментозний, екстрасенсорний та гіпноз. Найдієвіший – останній. Додаю медикаменти, які без гіпнозу користі не принесуть.

Люблю і поважаю алкоголіків. Порядні й доброзичливі, але слабохарактерні люди. У житті вони десь зачепилися за гачок і йдуть у тому напрямку. Їм потрібен поштовх на правильний шлях. Такі люди добре піддаються впливу, їх легко лікувати.

Спочатку розпитую про життя. Коли починають жалітися, шукаю причину – чому почав пити. Найчастіше це сімейні проблеми. Один пацієнт казав, що на нього кричав начальник. Звільнився, влаштувався на нову роботу, але там продовжувалося те саме. Він почав пити.

звільняються від залежності ті, хто прийшов свідомо. У тих, кого привели, результат – 50 на 50. Буває, лікуються та п'ють одночасно.

Якось мати привела сина. Протримався пів року й запив. Коли опинився на межі, прийшов сам: "Я зрозумів, кидаю". Вдалося.

Тютюноманія, наркоманія, токсикоманія – страшніші за алкоголь. У пачці цигарок є відсотків 10 тютюну, решта – хімія і слабкі наркотичні препарати, щоб людина пристрастилася до куріння. Від цигарок легко перейти до наркотиків.

Є чотири стадії алкоголізму – "павич", "мавпа", "лев" і "свиня". Остання не лікується. За радянських часів алкоголіків кололи апоморфіном. Він починає діяти через 30 хвилин. Перед цим людині пропонують випити. І в неї виникає блювотний рефлекс. Пити вже не хоче, але змушують. Це впливає на психіку. Якщо хворий повірить, що від алкоголю нудитиме, не вживатиме.

Прийшла якось художниця: "Лікарю, допоможіть, чоловік замучив. Не працює, п'є по-чорному, б'є мене". Дав їй препарат. "Підмішуйте в їжу, але щоб чоловік про це не знав". Коли пив горілку, казав: "Якась погана". Перейшов на коньяк. І той став не таким. Потім були вино й пиво. Врешті покинув. Це лікування називається анонімним. Триває рік. Головне, щоб рідні витримали.

До появи наркології в нашій країні на пияцтво ніхто не звертав уваги. Таких вважали покидьками.

Африканці не п'ють, бо не вживають жирної їжі й живуть у теплому кліматі. Спиваються народи, які їдять жирне – алкоголь допомагає таким харчам краще засвоїтися. Також п'ємо, щоб зігрітися.

Чотири роки працював з Анатолієм Кашпіровським (психотерапевт. Став відомим 1989-го завдяки телесеансам психотерапії. – Країна). Іноді проводив замість нього сеанси. Його методика допомагає. Але було багато заздрісників, які почали говорити, що він шарлатан. Задавили.

Людина має три енергетичні оболонки – аури. Перша з'являється в немовляти на 40-й день. З року формується друга. Вона може укріплюватися протягом усього життя. Є категорія людей, які мають третю оболонку. Таких 1,5 відсотка у світі. Вони вміють впливати на інших. Це переважно священники або шарлатани.

×