17 лютого у столичному палаці "Україна" знімали концерт "95 квартал у великому місті". Присвятили до Дня захисника вітчизни 23 лютого.
На вході квитки перепродує хлопець у зеленій шапці-вушанці. За два місця в партері просить 700 грн.
- Та ти що здурів, - каже до нього літній чоловік у капюшоні. - За 700 гривень можна три мішка борошна купити. Немає на вас совєцької власті.
Хлопець відвертається, пропонує квитки молодій парі, що проходить повз.
- Давай дешевше, - доганяє літній чоловік. - Ти що не бачиш, яке все дороге. У мене пенсія всього на 200 гривень більша. Давай за 500 домовимося. Внучці обіцяв квитки подарувати.
Перекупник роззирається:
- Дядя, я сам їх за 500 купив. Давай хоч за 600 рубасів.
- Та ти в магазин заходив? Ти бачив по чом зараз гречка і ковбаса? Май совість, уступи дідові ще 50 гривень.
Купує квитки. Йде в бік метро. До початку концерту 2 год.
У гардеробі двоє жінок за 50 здають пальта:
- Марто Іванівно, подякуйте своєму синові. Сто років мріяла сходити на "Вечірній квартал".
- Ой, Лідіє Василівно, нема за що йому дякувати. Такий непутящий став. Матір не поважає.
- Що знову женитися не хоче?
- Не хоче. Тільки водить малоліток додому.
- А ви звідки знаєте? Він же чотири роки як окремо живе.
- У мене є ключ від його квартири. Якось уранці надумала: дай зайду до Валіка, поприбираю, доки він на роботі. А в нього кровать розстелена, а на балконі жіночі трусики сушаться. Та такі маленькі, як дві ниточки на вузлику. Точно малолітка.
- То ви в нього питали, чия це білизна?
- Та ні. Я навіть прибирати не стала. Пішла, щоб не здогадався, що приходила.
- Не переживайте. Він ніколи на ній не жениться. Якщо хлопець пропонує дівчині жити разом, значить він не бачить її в ролі своєї дружини. Поматросить і бросить. Згадаєте мої слова.
У жіночому туалеті в черзі стоять двоє дівчат. Одна поправляє на голові широкий коричневий обруч.
- І що тим чоловікам треба? Он ти така красива, а самотня ходиш, - говорить подруга.
- І не кажи, Марішечко. Одна ти мене розумієш. Як там ви із Сашком?
- Та нічо, помаленьку. На День Валентина запропонував заміж за нього вийти.
- Да ти шо!
- Да. Але я відповіді не дала. Образився. Відвіз мене додому й навіть не поцілував на прощання. Вже три дні не дзвонить.
- Ти шо дурна? Чого ти чекаєш? Мені ще ніхто в житті не освідчувався. А ти перебираєш мужиками.
- Та ніким я не перебираю. Просто Саша розлучений. Мама не хоче, щоб я за розлученого заміж ішла.
- Ти що все життя будеш маму слухати? Виходить, якщо в чоловіка перша жінка кончєною була, то він більше не заслуговує на сімейне щастя. Дурна ти, Маріша, я такого хлопця не відпустила б ніколи.
Молода пара свариться біля ескалатора на першому поверсі.
- Я прочекав тебе на морозі півгодини. Ти могла хоч сьогодні не запізнюватися.
- Ти задовбав своїми звинуваченнями. Я не могла раніше вийти з роботи.
- А відпроситися не додумалася? Раз у рік пішли разом на концерт, і то ти не змогла пожертвувати своєю роботою.
- Чого ти на мене кричиш? Я поки що тобі не дружина. Забери від мене руки
- А хто сказав, що я тебе заміж візьму? Дуже ти мені треба, невдячна істеричка. Що безплатний концерт захотілося людям показати. Ти завжди любиш грати на публіку.
По 50 гр коньяку й каву в буфеті замовляють двоє чоловіків у костюмах.
- Ну що, тебе вже зробили начальником?
- Та ні. Керівництво змінилося. Нова мітла по новому мете. Мабуть, вище своєї голови я вже не скочу.
- Шось я тебе не узнаю. Ще з інституту ти завжди досягав чого хотів, а тепер опустив руки. Ти ж топ-менеджер. Та тебе з руками і ногами заберуть у Пітер. Чого ти тут застряв? Ми із Свєтою квартиру в кредит взяли. Ще чотири роки платити. Якби трохи раніше, переїхав би у Пітер жити. А зараз не готовий. Та й мамі вже за 60. Як же я її саму оставлю?
- Я тобі казати не хотів, але твою Свєту щодня з подружками в кафе бачу навпроти нашого офісу.
- То вони на фітнес компанією ходять.
- Якби вона менше ходила по салонах та ще й влаштувалася кудись на роботу, із неї було б більше толку. Даремно ти мене не послухав. На першому ж вашому побаченні я помітив, що вона вертихвосточка.
- Та вона зараз ще й дитину хоче. Прошу її почекати, доки знайду кращу роботу, але Свєта й чути не хоче. Всі її подружки вже народили, і вона хоче.
- Моя Оля нічим мені не дорікає, бо я її привчив. Удома я - головний. Як скажу, так і буде. І за це вона мене любить.
Двоє подружок-школярок поруч через соломинки потягують сік.
- Ти чого така пригружена? З батьками посварилася?
- Ні. Тато з мамою посварилися.
- Тато знову випивший прийшов?
- Ні, не давав мамі телевізор дивитися. Доки дивився новини про Тимошенко, мамин улюблений серіал закінчився. Вчора останню серію показували. Мама розплакалася, приревнувала тата до Юлії Тимошенко. Тато псіханув і поїхав ночувати до баби.
- Не переживай. Сьогодні повернеться.
- Не вернеться. Ти його не знаєш. Знову поїдемо його з мамою забирати. Він дуже гордий.
На сходах між поверхами зустрічаються двоє приятельок.
- Як почувається ваш онук?
- Дякую, Завтра поїдемо забирати з пологового.
- Скільки кілограм важить?
- Майже 4.
- То він у вас велетень. Хай росте здоровий. А в якому пологовому народжували?
Жінка називає номер одного з київських пологових будинків.
- Багато заплатили. Спочатку лікарю дали, щоб місце зайняти, потім акушерці і двом медсестрам. Всього 700 доларів витратили. Доця дуже хотіла в тому роддомі народжувати. Його вважають одним з елітних. Добре, що зятя маємо хорошого. Він грошей не жаліє.
У 32-му ряду місце займає кучерява жінка. Біля себе садовить чоловіка в окулярах. Коли концерт починається і на сцену виходить ведучий Володимир Зеленський, пильно розглядає його в бінокль.
- Ти подивися, який він маленький. Ростом - метр у кепці, а такий багатий.
- Такі чоловіки - наполеончики. Щоб позбутися комплексу через низький зріст, стараються будь-що завоювати владу.
- Цікаво, а він єврей?
- А ти що не бачиш? По ньому ж видно, як на долоні.
На сцену виходить співачка Лоліта.
- Яка вона здоровезна! Навіть у бінокль не поміщається, - коментує жінка. - А на обличчі жодної зморщечки.
- Та операцію зробила того й молода. Ти подивися, за всю пісню навіть не кліпнула, бо в неї через натяжки навіть очі не заплющуються.
Поруч молода пара розглядає співачку Дашу Астаф'єву.
- Чого витріщаєшся на її груди?
- Я не дивлюся на її груди.
- Я не сліпа. Не дивись на неї взагалі.
- Так це ж та Астаф'єва, яка для "Плейбоя" знімалася. Пам'ятаєш, я тобі фотографії показував?
- Знаю. Все одно не дивись на неї.
Після закінчення програми.
- Якби знала, що концерт так швидко закінчиться, то не купляла такий дорогий квиток. Нічого смішного. От років зо два назад ми на Жванецького ходили. Додому прийшла і їсти не могла. Так щоки від сміху боліли.
- А мені сподобалося. Подивилась на гарних дівчат, молодість згадала. Тоже була дуже хрупка, талію мала мініатюрну, як колечко. По сусідству жив один чорнявий Василь. Тільки-но корів пожену, а ввін підбіжить і хватає руками за талію. Я кричу, а він не відпускає. Доки мати не побачила. Батогом його нагнала. Перестав через наш двір ходити.
- Не вірю, що ви були настільки худою.
- Ну й не вірте. Але фігурку мала отлічну. Якби в місті народилася, стала б моделлю.
- Ой, Ольго Леонідівно, вас ще тільки на подіумі не хватало.
- Нічого ви не розумієте. Я з дєтства артісткою мічтала стати.
1 
1
Коментарі