Купуєш одне авто – і можеш розбити інше

У Токіо хваляться технічними досягненнями, а не історичними пам'ятками

– В Японію приїхала на запрошення компанії Toyota, – розповідає візажист із Лондона 34-річна Хелен Торстон. – Мала провести кілька майстер-класів для тамтешніх працівниць.

На туристичному сайті познайомилася з візажисткою з Токіо Каті. Вона обіцяла екскурсію, а я – навчити її хитрощів європейського макіяжу. Це була помилка. Я швидко зрозуміла, що мене цікавить зовсім інше, але вже не могла відмовитися. ­Японська ­молодь байдужа до історії. І Каті, і перекладач із ­Toyota пропонували піти на екскурсії про технічний прогрес. Дивувались моєму бажанню сходити у храми.Знайомство з Токіо розпочалося із салону Toyota Megaweb. Там є всі моделі, що будь-коли випускав концерн, і розробки на майбутнє. Мене зацікавив автомобіль, що нагадував зореліт. Працівник салону запропонував проїхатися. Всередині – купа датчиків і лампочок. Є і старі європейські, американські авто. Дозволяють посидіти в них, понатискати, повідкривати все, що цікаво.

Усі компанії мають виставкові ­центри. З'їздила на подібний у ­Nikon. Вхід безкоштовний. Коли працівник дізнався, що я хочу роздивитися технічні аспекти фотографій – для власних зйомок, півтори години розказував, яку техніку і в яких комбінаціях краще брати. Подарували купон на знижку при купівлі набору техніки, дійсний у всіх офіційних магазинах.

У салоні Mazda можете самі провести краш-тест. Купуєте одне авто – ­і отри­муєте можливість розбити інше.

В Токіо все дуже дорого. Один раз недалеко проїхала на таксі, й це коштувало 25 фунтів (309 грн. – "Країна"). ­Краще купувати проїзні на тиждень у метро. Його схема на перший погляд заплутана, але все структуровано. На метро можна потрапити будь-куди.

У перший день Каті повезла мене в будівлю столичного уряду – на оглядовий майданчик. Там – найшвидший ліфт у світі. На 45-й ­поверх піднімається за 45 чи 55 секунд. ­Краєвид – неймовірний, але треба простояти в черзі півгодини.Їздили з нею в район Харадзюку, де проходив фестиваль косплею (костюмовані ігри. – "Країна"). Там можна побачити найдивовижніші та найсміливіші костюми. Наприклад, ­спідницю, що імітує голі сідниці. У мене був яскравий макіяж, і багато хто робив компліменти. Дівчата підходили знайомитись. Можна сфотографуватися з будь-ким.

Японки мають від природи гарну шкіру. У мене хотіли навчитися виглядати, як європейки. Для цього треба додавати те, що ми намагаємося сховати. У салоні краси в Токіо підмалюють мішки під очима, сірий тон шкіри, збільшать ніс. Японки це вважають дуже красивим.

Багато відвідувачів у музеї студії Ghibli, де малюють аніме. ­Дизайн розробляв Хаяо Міядзакі. Тому, хто любить "Рибку Поньо" і "Віднесених привидами", сходити треба обов'язково. У музеї багато лабіринтів, інтерактивних ігор. Категорично заборонено фотографувати. Хто приходить із дітьми, потрапляє в пастку сувенірних магазинів. ­Найменша дурниця коштує доларів 10–12. Те, що просять діти, – від 100 доларів.

Мені більше сподобався атракціон студії фільмів жахів. Нас завели у квартиру і сказали почекати гіда. Просиділи хвилин 20, доки зрозуміли, що екскурсія вже почалася. Крапає вода, стінами бігають тіні. Входиш у кімнату, і двері за тобою замикаються. Усе так реалістично й моторошно, що здається, ніби справді у фільмі. В одній із кімнат на підлозі було щось тепле і липке. З-за меблів вас хапають мерці. Це задоволення коштувало близько 100 доларів. Щоб заспокоїтися, увечері випила чотири бляшанки слабоалкоголки.

Більша частина імператорського палацу закрита для відвідування, хоча він у чудовому стані. Люди віддають перевагу паркам і ландшафтам, ніж інтер'єрам. Екскурсії нетривалі й побіжні. Гід пояснила, що не варто зациклюватися на предметах старовини. Історію треба відчути серцем, а найкраще цьому допомагають краєвиди, бо вони залишилися незмінні.

У токійському парку Уено розташований один із найбільших звіринців у світі. Мають панд, велику колекцію хижаків, мавп. Дозволяли гратися з однією пандою. Її не приймала родина, тому вона ручна, добре контактує з дітьми. Родинні панди агресивні, не ­люблять уваги. Якщо стають занадто активними, то відвідувачів спроваджують. Мавп дозволяють пригощати фруктами. Доки один німець витягав із пакета яблука, мавпа вирвала в нього фотоапарат. Працівники намагалися відібрати, але та вилізла на найвищу гілляку. У парку більшість музеїв – безкоштовні. Черг майже немає.

У музей паразитів треба йти на голодний шлунок, бо є огидні експонати. В першому ж залі мені знадобився пакет для блювання. Їх роздають при вході. Далі вирішила не йти, хоча поруч водили шестикласників і вони сприймали все нормально.

У музеї сумо гідом був колишній ­борець. Сказав, можна в будь-яку залу прийти на вранішнє тренування. Я подалася на сьому ранку. Тренер примусив вправлятися з групою. Потім запросив поснідати з борцями.Каті щовечора гримує гейш у районі Асакуса. Ходили на два їхні виступи. Грають на інструментах і танцюють досконало. На вулиці російський турист чіплявся до однієї – його затримала поліція.

У цьому ж районі розташований Сенсо-дзі – ­найдавніший храм Токіо. Перед ним запалюють пахощі. Вважають, що дим зцілює. Коли бачиш, які просвітлені люди повертаються звідти, мимоволі починаєш вірити. Я хотіла підійти ближче до ламп, але старша японка сказала: боги цього не ­люблять.Toyota звозила нас зустріти світанок на горі Фудзі. Тут він настає найперше на планеті. Люди приїжджають уночі й 5 годин підіймаються схилом. На вершині дуже холодно. Біля нас ­сидів монах. Сказав, що світанок над ­Фудзі дарує відповіді на найскладніші запитання.

Токіо – найдорожче для іноземців

Японська столиця ­Токіо з передмістями є найбільшою в світі міською агломерацією, де живуть близько 35 млн людей. Це також найбагатше місто. Його називають одним із трьох командних центрів світової економіки – разом із Нью-Йорком та Лондоном. ­Токіо – третє у світі найзручніше для життя і найдорожче для іноземців, за даними 2012 року.У центрі міста на площі у 3,4 кв. км розкинувся імператорський палац Кокьо. Це резиденція імператора Акіхіто та його родини. Збудований на місці колишньої ­фортеці Едо, де жили сьогуни – військові правителі Японії. Оточений ровом із водою, через який перекинуті кам'яні мости. Всередині розташована зала гармонії, де імператор приймає іноземних глав держав і послів, а також помешкання монаршої ­сім'ї, музеї, ­додзьо – зала бойових мистецтв для охоронців. ­Значну частину території палацу займають сади зі ставками.

×