Сезон кавунів на початку ХХ ст. починався в Києві наприкінці серпня, із прибуттям барж із Херсона. \"Будь-який босяк при розвантаженні барж із кавунами отримував не менш як чотири-п'ять рублів на добу\", - згадував письменник Олександр Купрін. На Житньому ринку неподалік річкового порту за такі гроші можна було купити 25 фунтів (11,3 кг) першосортної свинини.
У 1950-х кавуни везли до Києва так само - баржами з Херсона. Але розвантажували їх уже не босяки, а радянські студенти. Зазвичай на курсі був ініціативний хлопець. Увечері він ішов у порт і дізнавався, коли прибуде чергова баржа. Зранку формував бригаду з п'ятьох здорованів. Десь опівдні вже були в порту. Перевдягалися в битовці - і до роботи. Заводій ставав бригадиром.
Спочатку кран переносив контейнери з кавунами з баржі на берег. Тоді двоє-троє людей відкривали контейнер, вантажники утворювали живий ланцюжок до вантажівки-п'ятитонки. За день бригада \"відпускала\" таких 15. Працівники плодоовочевої бази слідкували, щоб студенти не кидали кавунів, а передавали з рук у руки. Хоч за розбитий кавун не штрафували. Його відкладали вбік, а після роботи з'їдали. Таких було зо п'ять-шість на день.
Працювали до сутінків. Наприкінці кожен член бригади одержував 50 крб. Стипендія - до грошової реформи 1961-го - була 245 крб. За десять \"кавунних\" днів студент заробляв дві стипендії. Гроші видавав бригадир, у відомості розписуватися не треба було.
На вулицях кавунами могли торгувати просто з вантажівок. Та частіше зі спеціально влаштованих \"точок\". Покупець показував, якого хоче, і продавець клав його на терези. Вирізати трикутник \"на пробу\" дозволяли лише на базарі.
- Хочеш, надрежу: не панравица - не купиш! - пропонували там кавказці.
Але ціни в них кусалися.
Серпневі кавуни - дзвінкі, якщо постукати, й великі - після хрущовської грошової реформи коштували 20 коп. за 1 кг. Вересневі - менші й не зовсім свіжі, бо вже полежали на плодоовочевій базі. Вони йшли по 10 коп. А потім зникали до наступного кінця літа.
3 
1
Коментарі