Із пів на десяту вечора офіціанти розносять тільки вино

Лісабон краще оглядати з трамвая, що курсує за 28-м маршрутом, або другого поверху екскурсійних автобусів

– Я чотири роки прожила в Португалії, коли познайомилася з Северу, – розповідає 27-річна Ірина Дорошук. – Найнялася до нього в цех із розпису кераміки. Через півроку Северу запропонував одружитися. Коли дізнався, що за весь час у країні, крім океану, нічого не бачила, кожні вихідні возив мене в якесь нове місто. Через три місяці після нашого весілля у сестри Люди помер чоловік. Северу сказав, щоб вона якийсь час побула у нас, бо жодна країна так добре не лікує душу, як Португалія.

Люда приїхала в Лісабон у жовтні. Клімат тут такий м'який, що відпочивати добре й у січні. Бюджет ми мали обмежений, бо бізнес у чоловіка скромний. Для туристів є купа варіантів заощадити. Варто купити Lisboa-card. Вона дає можливість безкоштовного проїзду в автобусах і знижки на вхід до багатьох музеїв. Якщо придбати ­добовий проїзний квиток, то можна ­зекономити понад 10 євро на день.

Обов'язково варто проїхатися 28-м трамваєм. Маршрут пролягає центральною частиною міста повз багато пам'яток. Але головна його особ­ливість – дуже вузькі вулички й нерівний рельєф. Іноді таке враження, що трамвай падає в яму. У деяких місцях можна з вікна дотягнутися до стін будинків. Квиток на трамвай дає право безкоштовно відвідати чимало пам'яток, повз які він проїжджає. Щоб сповна насолодитися, сідайте на кінцевій зупинці, бо вже десь із третьої він забитий туристами. А ще слід пильнувати за цінними речами. Чула декілька історій, що там витягали гаманці.

Також Лісабон добре роздивлятися з другого поверху екскурсійних автобусів. Коштує поїздка близько 15 євро. Біля кожного сидіння – навушники, але російської, а тим більше – української мови з них не почуєш.

Оглядати столицю краще починати з історичного центру – з району Алфама. Найстаріша будівля міста – кафедральний собор Се.

Я була в ньому шість разів, і щоразу він відкривався по-новому. Це трохи моторошне місце, що дуже точно передає дух Середньовіччя.

Історичні пам'ятки Португалії – це насамперед вежі й палаци. Вони добре відреставровані. В Алфама можна бродити годинами: роздивлятися будинки, прикрашені азулейжу – білою і синьою керамічною плиткою.

Ще один обов'язковий туристичний пункт – Белемська вежа. Вона проводжала і зустрічала мореплавців у період, коли Португалія була однією з наймогутніших європейських країн. Вражають архітектура вежі та краєвид, що з неї відкривається.

Якщо на Белемській вежі придбати спарений квиток і на відвідини музеїв, то в музеї мореплавства й карет можна потрапити безкоштовно. Ми зайшли туди, бо ­починав накрапати дощ. Але були захоплені ­обома експозиціями: багато ­кораблів, ­парусників, мореплавські прилади, костюми.

Після вежі й музеїв смакують тістечка в Каза-душ-Паштейш-ді-­Белем. Це місце є однією з візитівок Лісабона. Туди завжди довжелезна черга, бо люди купують їх навинос. Але всередині закладу обов'язково знайдеться вільне місце. Принесені тістечка треба посипати цукровою пудрою та корицею.

Обід на одного в ресторані коштує приблизно 15 євро. У маленьких містечках дешевше, але там частенько господарі не знають навіть англійської. У супермаркетах головні страви – морепродукти й риба. Все свіже й недороге.

Нав'язливий сервіс відсутній. Не пхають у руки сувенірів,

не ­обкладають ятками тисячо­літні пам'ятки так, що не можна ввійти.

Кілька вечорів варто провести в кафе чи ресторанах, щоб ­послухати фаду – португальські романси. ­Северу привів нас у невелике кафе, що зачинялося о десятій вечора. Десь із 21.30 офіціанти розносять тільки вино. О 22.00 двері замкнули, чоловік і жінка почали співати. Співачка звернула увагу, що Люда – у чорній хустці. Спитала, чи вона в жалобі. 2 години виконували тільки тужливі романси. А господар кафе приніс нам пляшку портвейну безкоштовно.

Наступного дня поїхали на мис Рока. Вирушили дуже рано, щоб

о 5.00 бути на місці. Туристів ще

не було, дув жахливий холодний вітер. Северу сказав, що на оглядовий майданчик Люда має йти сама. ­Вітер збивав її з ніг, але вона йшла далі. Біля огорожі впала на коліна і плакала. Мені здається, тоді сестра виплакала своє горе. Дорогою назад у машині її прорвало, 2 години не замовкала. Северу розповів легенду про жінку, яка втратила дитину. І от вона приходить на мис, щоб скоїти самогубство, вітер їй перешкоджає, борючись із ним жінка помічає сонце й вирішує жити далі. Після того як почали підтягуватися туристи, атмосфера легенди розвіялася.

У будь-якому португальському містечку є палац або замок. У багатьох із них живуть люди, там можна винайняти кімнату.

Лісабон – найстаріша столиця в Європі

Лісабон стоїть на березі

Атлантичного океану.

Офіційно його населення становить ­близько 550 тис. людей, але фактично в столичній області живуть понад 3 млн осіб. Це майже третина всіх португальців.

Лісабон – найстаріша ­столиця в Європі, де люди безперервно живуть приблизно з 1200 року до нашої ери. У місті розташований найбільший вантажний порт на континенті.

Головні пам'ятки – Белем­ська вежа та монастир Жеронімуш. Як і багато інших будівель, виконані в стилі ­мануеліну. Це споруди з білого ­каменю з величезною кількістю дуже тонко вирізьблених дета­л­ей – рослинних орнамен­тів, канатів, якорів, колон у ­вигляді пальм. Стиль виник у XV–XVI ст., за короля Мануела Щасливого. Тоді країна панувала на морях, відкривала заморські колонії й побачене там відтворювала в архітектурі столиці.

×