Естонці не виходять на вулицю без парасольок. Погода тут дуже мінлива. Світить сонце, а за хвилину може піти дощ. Одна жінка розповідала, що має вдома п'ять парасольок різних кольорів. Підбирає їх до сумок.
Третина населення Таллінна знають російську, але майже не користуються. До кількох зверталися нею, то вони питали: чи знаємо англійську і переходили на цю мову. В кінотеатрах фільми показують англійською з естонськими титрами.
Машин на тротуарах немає. Щоб не заїжджали на пішохідну частину, вздовж узбіччя стоять камінні скульптури чайок. На них можна відпочити.
Ловити машини не заведено. Таксі викликають по телефону або знаходять на стоянках. Таксують на електромобілях чи на велосипедах. Спереду сидить водій, а ззаду є два місця для пасажирів. Кілометр проїзду коштує 0,35 євро.
Маленьких продуктових магазинів у Таллінні немає. Усі великі, нагадують київський "Ашан". Алкоголь продають до 22.00. Популярні естонське пиво Saaremaa та лікер Vana Tallinn. Всюди є українська горілка "Хортиця". 0,75-літрова пляшка коштує 30 євро.
Сири тут роблять за прискореною технологією. До молока додають активовану закваску й ферменти молочнокислих бактерій. Сир дозріває за місяць. На смак трохи кислуватий, відчувається легка пряність. Дірки великі, овальної форми.
Скуштували морозиво з часником. Воно дуже ніжне, часник додає пікантності. Але добавки не хочеться.
Місцеві майстри продають сережки, браслети, кулони, запонки з бурштину. Ціни починаються від 350 крон (22 євро. - "Країна"). Багато светрів зі скандинавськими мотивами.
На Ратушній площі стоїть найстаріша аптека Європи. Її згадують у хроніках 1422 року. Раніше в ній продавали порошок із сушених жаб.
Скуштували морозиво з часником. Воно дуже ніжне, часник додає пікантності. Але добавки не хочеться
Пляжі чисті й безкоштовні.
Найвужча вулиця міста - Коротка нога. Розказують, якщо жінки не могли розійтися на ній, їхні кавалери билися на дуелі. Двом людям на ній справді важко розминутися. До будинку парламенту й адміністрації президента можна підходити впритул. Ніяких парканів чи огорож немає.
Вулиці переходять у будь-якому місці. Водії постійно зупиняють свої автівки, щоб пропустити пішоходів.
У крамницях техніки працює по одній касі, але черг немає. У кутках стоять автомати. Покупець натискає кнопку й отримує квиток із номером. Коли ваш номер висвітиться на табло, підходите до каси.
У ресторанах на літніх майданчиках відвідувачі сидять на диванах. Біля кожного є лампа UFO, щоб увечері було тепло.
Будинки в Таллінні різнокольорові - жовті, рожеві, блакитні, білі. Поряд завжди є стоянка для велосипедів. Біг-бордів нема. Рекламні вивіски малюють просто на стінах. Старі зафарбовують новими.
Метро й маршруток у столиці немає. Люди користуються автобусами, трамваями і тролейбусами. Весь транспорт новий, зеленого кольору. Інтервал руху - 10 хвилин. Квитки перевіряють рідко, в чітко зазначених місцях і лише в робочі години. Проте пасажири компостують білети. Більшість купують проїзні. П'ятиденний проїзний на всі види транспорту коштує 5 євро.
Бездомних кішок і собак не видно. Бомжів і жебраків теж не зустрічали.
Багато людей групами бігають містом, інші займаються в парках на безкоштовних тренажерах. Бачили групу пенсіонерів у коротких шортах і футболках. Гуртом вони зробили розминку, а потім побігли центральною вулицею.
В Естонію можна їхати за одягом. Він дешевший, ніж у Києві. У модному бутіку шкіряні чоловічі туфлі коштують 70 євро. Через тиждень, під час розпродажу, їх можна було купити за 10 євро.
Старі друзі не прийдуть у гості без попередньої домовленості, телефонного дзвінка й пакета з їжею та пляшками.
У Таллінні хліб чорний, як шоколад. Дуже смачно: варена картопля з чорним хлібом та копченою рибою. Тут узагалі полюбляють їжу чорного кольору. Після Різдва найпопулярніша страва - щойно запечені чорнючі кров'яні ковбаски, з картопляним пюре та солоними огірками.
Естонцям подобається кататися на замерзлому морі на ковзанах або на лижах.
Сауни є скрізь - у квартирах, спортивних роздягальнях, майже в кожному сільському домі.
1 
1
Коментарі
7