Енергетичний поштовх для творчості пішов від Майдану. За певний час втратимо його

Західна Європа більше сконцентрована на технічних моментах у музиці. Емоції і запал – сильна сторона українців, – каже музичний критик Любов Морозова

– Батьки працювали в інституті кібернетики. У мене дитинство проходило серед перфокарт – карток із купою циферок, на яких щось малювала. Абсолютний слух помітили в музичній школі, – Любов Морозова наливає в чашку трав'яний чай у столичній кнайпі "Купідон".

Зустрічаємося опівдні.

– Останні два тижні була в дитячому таборі. Поряд шаленіла дискотека. Щовечора звучав арсенал російськомовної української музики. Ми з чоловіком-композитором сиділи і з точки зору класичної теорії аналізували ці твори. Зокрема, чому вони зачіпають. Це – комерційна музика. На неї витрачають великі кошти. Там працює чимало талановитих людей.

Зараз композитори часто експериментують. У поп-музиці – у першу чергу. Навіть звуки навколишнього світу стають її частиною.

Які звуки з минулої епохи ми втратили і які з'явилися?

– У 1980–90-х були особливі звуки механіки – наприклад, як мотали стрічку касетні магнітофони. У мого чоловіка є ностальгія за скрипом дитячих гойдалок. Якось німецька композиторка Карола Баукхольд спустилася з диктофоном у київське метро, щоб записати звук потяга. В Німеччині вони курсують безшумно.

Ви курирували музичну частину в проекті "Донкульт". Чи зіткнулися з багатьма стереотипами західних і східних українців одні про одних?

– "Донкульт" почався в 2014 році як реакція на події на Донбасі. Це мав бути невеликий проект, націлений на збір коштів для постраждалих від бойових дій музеїв. Коли стало зрозуміло, що ці території будуть в особливому статусі надовго, організатори вирішили зробити щось більше. Показали киянам, яка на сході країни культура, який збіг обставин призвів до сьогоднішньої трагедії.

Східняки – трударі. Львів'яни – значно більш розслаблені. Для них норма – встати о 10-й, випити філіжанку кави, і лише потім узятися за роботу. Зате у Львові народжується багато ідей. Поєднання їх зі східним техніцизмом може давати цікавий результат.

 

Вони співпрацюють?

– Зараз багато музикантів із Донбасу переїхали до Львова. Тому співпраця відбувається. Але загалом класичне музичне товариство в Україні досить закрите, обмінів мало. Здебільшого все стікається в столицю.

У нас був також проект "Галіція-культ" у Харкові.

Як там поставилися до "бандерівців"?

– Харківські націоналісти ще послідовніші за львівських. У Львові націоналізм проявляється досить м'яко, бо немає протистояння. В Харкові воно є. Це змушує україномовних жителів міста до активної позиції.

Збираєтеся провести "Слобода-культ" в Ужгороді. Яку головну ідею закладаєте?

– Поєднати найвіддаленіші регіони України. Від Харкова до Ужгорода – доба їзди. З культурних діячів Харкова, яких залучаємо до проекту, здається, жоден ще не був на Закарпатті. Хочу виміряти шлях між ­містами "Мелодією" Мирослава Скорика. Цікаво, скільки разів можна її зіграти у поїзді "Харків – Ужгород".

Якби не трагічні події, регіони й далі були б законсервовані у своїх уявленнях один про одного. Анексія Криму і агресія на Донбасі під­штовхують щось робити в культурі.

Є загроза сепаратизму?

– Кожен регіон має потенціал відколотися. Якщо сусідні країни пропонуватимуть українцям краще життя, то втрачатимемо території.

Чому зараз мало сучасної української класики?

– У Спілці композиторів – 350 членів. З них активно пишуть 5–10. Вся нова музика сконцентрована в гетто двох фестивалів – "Київ музик фест" і " Музичні прем'єри сезону", який цього року не відбувся через брак фінансування. Тобто зазвучати можеш тільки двічі на рік.

Але новий час потребує творів, які осмислюють його.

– Днями бачила в Харкові роботу над постановкою опери Чайковського "Мазепа" в новій редакції. Опера написана на пушкінський сюжет, де гетьман виставлений зрадником і лицеміром.

Треба було зробити замовлення композитору за рік-півтора. Він би підготував партитуру, яка відображає сучасний погляд на Мазепу й на ті події. Потрібно було створити нового героя – пристрасного, харизматичного, цікавого сьогоднішньому глядачеві.

Натомість традиційно пішли легшим шляхом: зі старої партитури викинули третій акт і переклали текст Пушкіна українською. У світі вже давно опери не перекладають – ставлять в оригіналі. Український текст не пристосований під ту мелодику. Важко розчути, про що співають. Крім того, на початку й наприкінці опери вставили улюблену пісню Степана Бандери "Чорна рілля ізорана". Яке відношення він має до Мазепи? Сцена в кінці: на задньому плані страчують Кочубея, а на передньому його донька усміхаючись співає молитву. На екрані йдуть фотографії героїв Небесної сотні і воїнів АТО.

Постановка мала викликати відчуття патріотизму, а дала протилежний ефект.

За якими іменами і творами Україна впізнавана у музичному світі?

– Є міфи і є правда. Міф: у світі найбільше знають Лисенка, Скорика і Станковича. Правда: єдиний широко відомий там український композитор – Валентин Сильвестров. Живе у Києві на Русанівці.

Леонтовича як композитора не знають. Відомі лише його твори. Його "­Щедрик" хор Кошиця у 1920-ті завіз в Америку під час гастролей. Пісня "Ой ходить сон коло вікон" перетворилася на Summertime Гершвіна.

З молодих авторів за кордоном виконують твори Анни Корсун, Максима Шалигіна, Олексія Ретинського, Максима Коломійця, Олексія Шмурака.

Ви вивчаєте постаті українців, яких вважають митцями світу. Таких багато?

– Хто такі українці і неукраїнці? Чому б не казати так про євреїв, поляків, німців, які жили тут і багато зробили для України? З Пауля Целана, чернівчанина єврейського походження, почалася історія німецькомовної поезії після Другої світової війни. Він хотів повернутися в Чернівці. Закінчив життя самогубством – кинувся в Сену. До останніх днів думав про Буковину.

Ігор Стравінський і Сергій Прокоф'єв мають українське коріння. Конструкція творів Петра Чайковського характерна для української народної пісні. Леонарда Бернстайна вважають ключовою фігурою в американській музиці. Його батьки – з-під Рівного.

Чому Росія так на слуху у світі?

– Вона пропагує себе від часів Мазепи.

Спостерігаємо музичний сплеск в Україні. З чим це пов'язано?

– Енергетичний поштовх для творчості пішов від Майдану. За певний час втратимо його.

Західна Європа більше сконцентрована на технічних моментах у музиці. Емоції і запал – сильна сторона українців після Революції гідності. Крім того, у нас досі живий фольклор. Але копіювати Захід не варто. Технічно нам не догнати його. Ми цікаві світові щирістю нашої музики.

×