Ігорю Кондратюку давали два вагони яблук хабара
До ресторану на столичній площі Перемоги Ігор Кондратюк приходить точно у домовлений час – о 12:00. Сідає в окремій ніші. Через весь стіл розтягнулася новорічна гірлянда – прикрашені гілки ялини.
Можна 2018-й назвати роком Олега Винника в шоу-бізнесі? Чи буде співак ще на такому піку популярності, як зараз?
– Олегу Виннику 45. Думаю, ще років 20 він збиратиме палаци спорту. Он Магомаєва та Яремчука досі люблять. Олегу вдалося зібрати таку тусовку любительок своєї творчості, що хвилюватися йому нема за що. Швидше, починається декада Олега Винника.
Я не прихильник його пісень. Але я – виробник, продюсер і ведучий передачі. Зробити її такою, щоб люди дивилися, багато вартує. Тому Винник – феномен.
Якби він пішов шляхом Володимира Зеленського, мав би шанси на виборах президента?
– Для цього треба було хоча би тричі виступити із резонансними заявами. А для початку заспівати на Майдані чи хоч підтримати на словах.
У Зеленського теж нема шансів на виборах. Високі місця у рейтингах? Соціологи просто заробляють. Він до цього ще не дозрів. Так само, як і Слава.
Із чим пов'язана політична активність Святослава Вакарчука?
– Після Майдану він категорично казав: "Мені болить, але політика – це не моє". Хотів стати лідером громадської думки. Думаю, з того часу нічого не змінилося.
Але ж активізувався перед виборами.
– Бо розуміє, що треба пояснювати, як правильно зробити вибір. Бо гібридна війна з Росією демонструє, що наші люди чорне від білого не відрізняють.
На недавній зустрічі зі студентами в Харкові Вакарчук заявив, що готовий пожертвувати творчістю заради політики. Йому варто це робити?
– З Вакарчука можна було би зробити президента. Він – не найгірший кандидат. До нього прислухаються. Але для цього потрібен якийсь геніальний політтехнологічний трюк. Нехай поки що вчиться державного управління у Стенфорді, як він це робить. Через п'ять років збере хорошу команду на вибори.
Принаймні він пробує зрозуміти, як працює держава. На відміну від Насті Приходько, котра на телебаченні зізналася, що не тямить у політиці, але пішла туди.
– Настя Приходько зіграла погану службу партії "Батьківщина", коли пішла з інтерв'ю на "5 каналі". Хочеш бути політиком і отримувати гроші від платників податків? То набирайся досвіду роботи з людьми, зокрема – терпи незручних журналістів. Партія Юлії Тимошенко і її лідер абсолютно не розбираються в людях.
Натякаєте на Надію Савченко?
– На Савченко попалитися міг будь-хто. Думаю, заполучити її хотіла не одна партія. Тоді за неї була вся країна.
Є за кого голосувати на президентських виборах?
– Я ще не визначився. За Порошенка не голосував. Але цього разу, може, і зроблю це.
Порошенко все робить, щоб за нього не голосували. Дивний феномен. Говорив із кількома депутатами, які його ближче знають. Казали: Петро Олексійович – справді проукраїнська людина. Але таке враження, що у нього в городі шкідники псують усі здобутки. Нині в нього нема конкурентів. Та якщо випустять ще пару насірових, для нього це може погано закінчитися.
За вашими відчуттями, українці підуть голосувати?
– Підуть. Може, навіть рекордною буде явка. У країні – війна. Люди активні у бажанні змінити ситуацію.
Чиї передвиборні гасла вас дратують?
– Порошенківські "Віра. Армія. Мова". Ми живемо у ХХІ столітті, людство має бажання полетіти на Марс, штучний інтелект. Але у найвідсталішій країні Європи це може спрацювати.
Юля повісила на початку борди "Нова Конституція". Це треба країні, яка воює? Яку і зі старою Конституцією можна зробити Швейцарією?
У чотири рази дешевший газ від Капліна. Люди на таке ще ведуться?
– Дивно, що не у п'ять разів. Але після того, як вибрали Януковича – людину з брудною біографією – можна очікувати всяке. На це і розраховують вілкули, бойки, ляшки.
Які з останніх новин вас потішили?
– "Шахтар" і "Динамо" пройшли в єврокубки. Українська комедія "Скажене весілля", яку я не бачив, зібрала у прокаті 55 мільйонів гривень – майже як нашуміла американська "Богемна рапсодія" про Фреді Мерк'юрі.
Євробляхери перестали протестувати. Вони не можуть бути моїми друзями, бо я усі свої машини купував і розмитнював за законом. Не розумію, чому у країні можуть бути машини з різними номерними знаками. Є приводи радіти.
Найтривожніший період переживав, коли був Майдан. Було незрозуміло, чим усе закінчиться для країни.
Чому ви не ходили на Майдан?
– Дружина возила туди гроші, одяг. Я не ходив через свою популярність. Бо лишився б там досі – було би чесно потім іти в політику. Мене питають: "А чого ти у неї не пішов?" Не уявляю, як би міг сидіти в одній залі з Царьовим чи Колесніченком. Це тут я мирний. А там би їх убив. І моя сім'я чекала би тата з тюрми.
Їх слухаю, і таке враження, що люди з пустими головами. Кажуть, продажні, агенти. Але дурні вони, у першу чергу. І абсолютно не державники.
У січні "Караоке на Майдані" відзначає 20 років. Ідею підхопили з американського телебачення, як це часто буває?
– Ні. Формат ми придумали 1996 року за вечір під пляшку вина з Андрієм Козловим (гравець і продюсер телепрограми "Що? Де? Коли?". – Країна). Наступного року на одному з російських обласних каналів ми випустили передачу "Игрушки для улицы". Рекламували радіомікрофон-караоке. Я на Арбаті співав із людьми рекламні пісні про цей диво-мікрофон. Потім зрозуміли, що це може бути повноцінною програмою.
1998-го я привіз касету з Москви і показав "Інтеру". Там сказали: "Ні, якесь воно незрозуміле". Через півроку на канал прийшов новий продюсер і запропонував зняти пілотний випуск.
Ви зізнавалися, що вас просили підійти з мікрофоном до конкретних людей.
– Можу назвати багатьох учасників, які перемогли, бо мені сказали – та дівчина класно співає. Але на перемогу я не впливав.
Продюсер Тіни Кароль якось підійшов: "Васильовичу, подивися, яка цікава дівчинка". Та вона програла обидві спроби в "Караоке на Майдані". Але того ж року стала учасницею "Нової хвилі" в Юрмалі і виграла спеціальний приз від Алли Пугачової – 50 тисяч доларів. Так само програла Альоша. І стала популярною співачкою, представляла Україну на Євробаченні.
З хабарами підходили?
– За рік усі зрозуміли, що виграш у "Караоке на Майдані" не купується. Та люди швидко просікли: хочете зробити когось переможцем – привозьте три автобуси підтримки. Тому ми обмежили суму, яку може кинути одна людина – до 20 гривень.
Якось мені пропонували два вагони яблук. Підійшов чоловік: "Можна, щоб моя доця взяла участь на комерційній основі? Я вам два вагони яблук – а вона перемагає". На Одещині один обіцяв влаштувати відпочинок у своєму пансіонаті.
Згадав прекрасний епізод! – Ігор Кондратюк б'є рукою по столу, аж дзвенять ложечки в чашках. – Виступала у програмі симпатична молодиця з Чернівців. Була з парою солідних хлопців. Виявилося, її дядько – чернівецький депутат. Мати тримає ресторан на трасі до Івано-Франківська. Ця жінка програла у фіналі. Влаштувала істерику з вимогою переграти конкурс. "Мама вам зробить", – погрожувала.
Через пару років ми з дружиною їхали машиною з івано-франківської зйомки у Чернівці. Заїжджаємо у ресторан поїсти. Закритий, клієнтів нема. Підходить офіціант: "У нас закрито, але вам можна", – каже. Накрили стіл. Аж підходить жінка: "Здрастуйте, Ігоре Васильовичу, я мама тієї дівчини, що програла". – "І що, мені капєц буде?" – питаю. – "Ні, ми вас погодуємо. Вибачте, ми тоді рознервувалися".
Часто трапляються люди, які переслідують, щоб ви послухали їх, вибрали для участі в "Караоке"?
– Був один. Спершу приходив як фанат. Пробував співати і безславно програвав. Кажу йому: "Ви не вмієте співати". Чоловік почав писати скарги у міськраду, що "його конституційне право стати учасником "Караоке на Майдані" порушують". Якось почав зі мною сперечатися. Охоронець вивів його за шкірку. За кілька тижнів підходить слідчий – на вас позов. Та потім з'ясувалося, що у чоловіка є довідка про психічну неадекватність.
Як обираєте репертуар залежно від місця проведення "Караоке"?
– Раніше коли їхали, наприклад, у Бердянськ, брали одну російськомовну пісню: "Шльопки" Макса Барських, скажімо.
"Шльопки" – це новий гурт?
– Ну, як із вами після цього говорити? – усміхається Ігор Васильович. – Це хіт Олі Полякової. Але з часом мене перестав бентежити підбір пісень під російськомовну публіку. На "Україна має талант" я довгий час був єдиним україномовним членом журі. Та якщо раніше казали: "Можна, я буду по-русски?", то зараз усі переходять на українську. У фіналі буде Максим Матющенко з окупованого Алчевська. Він зі мною прекрасно говорить українською. "Х-фактор" теж став український.
Один Данилко не перейшов.
– Його не переробиш. Данилко перейде на українську, якщо росіяни спалять його хату.
Чому в анонсі останніх у році зйомок "Караоке на Майдані" сказано, що буде весело і сумно?
– Сумно, бо швидше за все, ми програму закриваємо. Не продовжили контракт із каналом СТБ. По-перше, канал переформатовується. По-друге, щоб взяти 20-річну програму, потрібно, аби вона своїм рейтингом перебивала інші. Ми по кількох комерційних пунктах програємо.
З якими емоціями прийняли це рішення?
– Два десятиліття на телебаченні – забагато. Навіть якщо формат шедевральний.
Ігор Кондратюк переривається на дзвінок від директора "Караоке на Майдані". Той телефонує у справі запису останнього випуску.
– Краще би зробити труну, написати на ній "Караоке на Майдані" і поховати або спалити. Але що ти, що моя дружина – люди забобонні. Обняв, – Ігор Васильович кладе слухавку. – Мені жаль тих із моєї команди, хто після цієї недільної зйомки не знає, чим зайнятися.
Популярність забирає багато часу?
– Я став ведучим "Караоке на Майдані" у 36 років. Вже не хлопчик, захворіти на зіркову хворобу було неможливо.
Перші 10 років залишався після зйомок і півгодини роздавав автографи. Публічність – це частина моєї роботи. Зараз автографи замінили селфі. Значить людям потрібно те, що я роблю.
Досі продюсуєте артистів?
– Останнім був Віталій Козловський. Після скандалу (2012 року Віталій Козловський пішов від Ігора Кондратюка. Продовжив виконувати пісні, авторські права на які належали продюсеру. – Країна) я закінчив із цим.
Де ви недопрацювали в роботі з Віталієм Козловським?
– Близькі люди казали: закінчуй із Козловським, нічого хорошого не буде. А я – талановитий хлопець, стільки вклали грошей, зусиль і часу.
На Віталія напала зіркова хвороба. Бажання продюсера не враховувалися. Після таких вчинків люди для мене зникають.
Стосунки з'ясовуємо у судах – відстоюємо авторські права на пісні періоду нашої співпраці. Він продовжує суди програвати.
Українські продюсери слухають музику, якою займаються?
– Звичайно.
Для задоволення, в машині.
– Поки продюсер зробить одну пісню, він стільки разів її прослухає, що для задоволення, швидше за все, включить якусь Майлі Сайруз.
Та у старій машині на вінчестері в мене були всі альбоми Віталія Козловського, Наталії Валевської, Павла Табакова, концерти проекту "Шанс". Бо це якийсь період життя. Альбоми гурту "Антитіла" слухаю досі.
Продюсер може прийняти рішення в обхід виконавця виступати, скажімо, на російській "Пісні року"? Як у випадку зі скандалом навколо гурту KAZKA.
– Ніхто не змусить артиста вийти на сцену, якщо він цього не бажає.
KAZKA? Диму без вогню не буває. Очевидно, вони мали виступати на одній сцені з російськими зірками, відомими антиукраїнською позицією.
А чому ми говоримо про артистів? Автобуси заробітчан щодня туди їздять. Олігархи мають бізнеси в РФ. Це все – співпраця з окупантом. А колаборантів у всьому світі вважають злочинцями.
Не любите, коли вас питають про колишню колегу по "Україна має талант" Оксану Марченко?
– З огляду на мою політичну позицію, зрозуміло, як ставлюся до діяльності чоловіка Оксани Марченко. Але, на відміну від багатьох, відрізняю її від Віктора Медведчука. Після початку російської агресії ми навіть почубилися через політику, стосунки стали прохолодніші.
Оксана не раз говорила, що сім'я для неї найважливіша. За інших відносин із Росією, вона могла би бути президентом України. Розумна жінка. Вивчала історію. Брала участь у студентській Революції на граніті. Мала нереальну популярність завдяки "Х-фактору" та "Україна має талант!" Зараз ця популярність майже помножена на нуль, – Ігор Васильович вкотре поглядає на годинник у телефоні.
Ще два запитання.
– Нарешті, – видихає Кондратюк. – Вибачте мені таку грубість, але запізнююся.
Для вас Новий рік це свято чого?
– Родини. Доки не мав сім'ї, було святом сподівань, поворотів долі. Можу під ялинку випити за добробут країни, але мені важливіше, щоб у наступному році мої близькі жили не гірше і чогось досягли.
Що підказує інтуїція про розвиток подій в Україні 2019-го?
– Рік буде складний. Ми перетворилися на європейський Ізраїль. Нема й натяку, що 2019 року Росія відступить.
Треба побажати всім нам, щоб не відбулося великих політичних потрясінь. Бо це буде остання спроба реваншу проросійських сил. Думаю, тема з ними назавжди закриється наступного року. Як це свого часу було з комуністами.
1 
1
Коментарі