Давид ЧЕРКАСЬКИЙ пішов із мультиплікації 21 рік тому
Коли мені було 4 роки, батько повів на чорно-білий мультфільм "Барон Мюнхгаузен". Маленький кінотеатр був у Пасажі на Хрещатику. Вразив рух у кадрі. Тоді й закохався в мультиплікацію.
Якось проковтнув цвях. Підійшов до мами і спитав: "А що буде, якщо людина проковтне цвях?" "Помре", – відповіла вона. Зізнатися їй, що утнув таке, боявся. Розповів про це тітці. Вона повезла в лікарню. Операції не робили. Лікар порадив їсти побільше каш.
Коли німецькі війська підійшли до Києва, батько мене з мамою та її сестрою відвіз на вокзал. Там було повно народу. Час від часу чули, як падають бомби. У вагоні-бані з іншими людьми їхали цілий місяць. Врешті зупинилися під російським Оренбургом. Місцеві жителі прибігали дивитися на євреїв. Цікаво було, хто ж це такі. Дивувалися, коли бачили, що схожі на людей.
В Оренбурзі винайняли кімнатку. Коли мама розкладала речі з валіз, господар помітив дві пляшки: з парфумами й одеколоном. Залпом випив "Красную Москву" й "Кармен". Після цього довго гикав.
Місцеві хулігани били всіх менших хлопців. Щоб уникнути цього, розповідав їм цікаві історії – про мушкетерів чи казкових велетнів. Героями розповідей ставали персонажі прочитаних книжок. Сюжети вигадував на ходу.
Коли мені було 12 років, переїхали в Самару до мого рідного дядька. На вулиці було 20 градусів морозу, всю дорогу нічого не їли. Тільки дядько відчинив двері, спитав у нього: "У вас є картопля?" Відповів: "Аякже! Я все ж таки бухгалтером працюю". Одразу поставив на електроплиту варити картоплю в кожушках. Коли відцідив, я першим потягнувся до каструлі. Чистив іще гарячою. Вмочав у сіль. Їв із цибулею.
Документи від абітурієнта-єврея престижні інститути приймати відмовлялися. Погодилися взяти лише у Київському інженерно-будівельному. Після закінчення працював за фахом. Роботу не любив. Уранці писав цифри – 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8. Кожну відпрацьовану годину закреслював.
1959 року приятель сказав, що в Києві хочуть організувати студію мультиплікації. Тільки-но її відкрили, пішов влаштовуватися. Перед тим намалював на трьох склеєних ватманах малюнок – бенкет богів. Директор студії глянув на нього й одразу взяв мене на роботу. На це місце претендували ще 30 людей.
Працював зазвичай до півночі. Приходив додому і якнайшвидше лягав спати, щоб із самого ранку знову бігти на роботу.
Моїм учителем із мультиплікації був Федір Хитрук. Освічений, стриманий і розумний. Жив у Москві. До Києва приїздив зрідка. Коли бував на нашій студії, всі навколо нього вилися, як кошенята. Якось він сказав, що заздрить нашій свободі. Наші картини не так прискіпливо контролюють партійні органи, як роботи "Союзмультфільму".
Коли малювали мультфільм "Острів скарбів", виникла ідея зробити вставки про шкоду куріння й алкоголю. Вагався – малювати чи знімати живих акторів. Обрав другий варіант. Так зекономив час. Музичний кліп зняли за півдня. Якби малювали, знадобився б місяць.
Намалювати море для "Пригод капітана Врунгеля" було складно. Вирішив зняти справжнє – в Ялті.
На мультиплікаційній студії отримував 110 рублів зарплати. Згодом збільшили до 250. Любив погуляти на широку ногу, тому грошей не вистачало. В одних позичав, щоб іншим повернути борги. Навіть завів зошит, де записував, кому і скільки маю віддати. З усіма розрахувався на початку 1990-х, коли почав знімати мальовану рекламу.
Монтаж багатьох мультфільмів завершували 31 грудня. У радянські часи щороку мали здавати по одному мультфільму. На початку зими зносили в студію розкладачки. Ночували на них до кінця року. Хтось приносив плитку, на якій готували їжу. Поруч був душ. Додому заходили тільки по чистий одяг.
1992 року зняв у Ялті багато матеріалу для фільму "Божевільні макарони". Його події розгортаються в різні часи: в Давньому Римі, в середні віки та в новітні часи – на піратських суднах. Працювали актори Семен Фарада, Мамука Кікалейшвілі, Олександр Філіпенко. Мав домалювати лише одного персонажа – невидимку. Завершити роботу не встиг: закінчилося фінансування. Відзнятий матеріал лежить досі.
1997-го треба було зняти пілотний ролик мультиплікаційної картини про піратів і звірів. Результатом був задоволений. Але одна людина сказала: "Давиде Яновичу, так уже ніхто не робить". Зрозумів, що постарів. Пішов із мультиплікації.
1 
1
Коментарі