1. 10 днів живу в наметі на Хрещатику
Вийшла на майдан, коли почали судити Юлію Володимирівну. Я тут безплатно стою, не те, що ті діти, яких колишній нардеп від Партії регіонів Олег Калашніков найняв, щоб вони кричали "Юлю на нари". Бідолашні, їм по 14-15 років, а їм номерки на руки поставили, як у концтаборах, і вони самі не розуміють, чого сюди прийшли.
Я за собою більш як сотню людей привела. Сусідам розказувала, на вулиці листівки роздавала і запрошувала на мітинг.
Відмовилася від звичайного одягу, ходжу тільки у вишиванках. Бо дипломати часто приходять інтерв'ю в мене брати, фотографують. Я їм розказувала, що як Юля при владі була, нам гроші зі зберкнижок стали видавати, а крупи по 3 гривні коштували. А тепер гречка вдесятеро дорожча, а решта круп по 13-16 гривень за кілограм. І Азаров наказує лопати в руки брати й городи садити. Та я як візьму лопату, то хіба щоб його закопати з його законами і реформами.
2. Завжди розмовляю українською
Інколи за це мене попрікають у транспорті. Кажуть, некультурно, коли до тебе російською звертаються, відповідати українською. Я кажу: "Раз в Україні живеш, мусиш мову знати".
Я в Маріуполі працювала, там усі російською говорили, а я з ними - українською. То прибиральниці спеціально ховали мою обувку й одяг, аби почути, як їх шукаю. Дуже їм подобалося, як кажу: "Де мої черевики й панчохи?" Просили мене навчити їх, ніяк не могли виговорити "дякую". Бузок вони "бьоз" називали.
3. Влаштувалася зварювальником-висотником
Попала на зварювальника випадково. Спершу в майстерню прийшла, оформилася прибиральницею, і давали мені по 2 години на день постояти коло токарного станка. Коли освоїлася і здала на токаря, попросилася у зварювальники. Була кращою в групі. Сказали, що треба пройти випробовування, як космонавти, тоді допуск на висоту отримаю. Дивиться на мене майстер і сміється: куди тобі, дівці? А я пішла. Садили нас по черзі на стілець і розкручували. А ти маєш із нього встати й рівненько пройти. Якщо пройдеш по лінії, то брали, а як ні - то тільки на землі працюватимеш. Нас зо 20 на випробовування прийшло, а придатними виявилися четверо. Із дівчат я одна була.
Направили працювати на завод Ілліча в Маріуполі. Перший раз як піднімалася, то навіть за поручні руками не трималася, аби чоловіки коло мене бачили, що не боюся. Хоч насправді коліна аж цокотіли одне об одне. Добре, що брезентовий костюм широкий і не видно було, як ноги тремтять. Щодня на 30-метрову висоту піднімалася. Через місяць могла по балках із закритими очима ходити. Страх пропадає, звикаєш.
4. Допомогла подрузі народити дочку
Моя житомирська колега Таня дев'ять років не могла завагітніти. І чоловік її обзивав останніми словами. Вона не витримала, согрішила з іншим, і завагітніла. Проблема була в її чоловікові, він у ракетних військах служив, облучився там і не міг дітей мати. І він по це здогадувався. Тому одразу сказав, що дитина - не від нього. Грозив її побити.
Таня втекла жити до мене. Дев'ять місяців я її годувала, одягала, для дитини все купила. Коли вона Наташу родила, я їх із пологового забрала. Наташа мені як дочка була. Таня пообіцяла, що мене хрещеною візьме. Але якось не склалося - я тоді саме в Київ до дітей переїхала жити. А Таня з батьком своєї дитини зійшлася, я ще їм помагала цеглу виписати, двері й вікна. Наташу інша жінка хрестила. Але хрещеною мамою вона мене називає.
5. Сама виховала двох дітей
Я лишилася вдовою у 35 років. Чоловік Петро був танкістом на острові Даманському, коли мала війна з китайцями початися. Вернувся інвалідом, і скільки не лікувався, а помер. Лишив мене з двома дітьми: 12-річною Танею і 15-річним Сашою. Я їх сама на ноги поставила. Виховала так, що вони старшим місця в транспорті уступають, пива не п'ють, не курять і не матюкаються. Дочка стала швачкою, а син на металургійний комбінат робити пішов. Сім'ї в них хороші, маю вже трьох онуків.
6. Вишила килим два на три метри
Килим купити в радянські часи було неможливо. А діти народжувалися, хотілося щось на підлогу постелити, щоб повзали по ньому. То я сама пошила килим із старих синових трикотажних речей. Ночами шила. Прийду втомлена, змучена, сердита, плачу й торочу нитки з дитячих колготок. А потім при настольній лампі шию килим, поки діти сплять. До того набила руку, що могла із заплющеними очима це робити. Тільки уважно треба було вишивати, коли узор ішов. Я великі різнокольорові квіти вишила. Якось очі боліли, і я всліпу вишивала. Розплющую очі, а стьожки криво пішли, кольори переплуталися. Сердита, деру нитки, розпорюю. Наступної ночі заново роблю.
Зараз килим дочці віддала. Вона його як пам'ять береже.
7. Прийшла до Валентини Семенюк у вишиванці
Працювала директором райкомторгу. Треба було попросити, щоб нам більше давали продуктів, бо в людей талони є, а продукції не вистачало. Я мала казати про збільшення продукції секретарю Ружинського районного комітету партії Валентині Семенюк, яка тепер Семенюк-Самсоненко. Це початок 1990 року був. Багато хто вже про вільну Україну говорив. Але говорити - одне, а одягнути першою в районі вишиванку і пройтися по місту - друге. Я мала п'ять сорочок, сама їх вишила, але одягала тільки на сімейні свята. А тут вибрала найкращу, в якої орнамент на рукавах найбільший. Зверху чорну жилетку вділа й пішла. Йду й відчуваю потилицею, як за мною люди оглядаються. Усі мовчали, тільки одна 5-річна дівчинка сказала: "Мама, дивися, як тьотя гарно вділася". У мене після тих слів усякий страх минув. Так і зайшла в райком. Там теж всі затихли, але нічого не кажуть. Валентина Петрівна моє прохання підписала швидко. Видно, що не знала, як на мою вишиванку реагувати. Постаралася скоріше позбутися мене.
Назад я як геройка йшла. Відтоді кожної неділі вишиванку вдягаю.
8. Виростила 20-кілограмовий гарбуз
У мене рука легка, що не посаджу - все росте. Торік онук 6-річний Іван захотів великого гарбуза виростити. Він у нас хворобливий, через нього дочка з чоловіком покинули роботу в Києві й до Житомира переїхали. Живуть у хаті, мають свою криничку, козу, курей, город. Бо малому треба тільки натуральне їсти. Мене навесні запрошують, щоб я все садила. Помідори в мене як дині виростають, картопля - як буряки. Гарбуз виріс на кілограмів 20-25. Його три чоловіки перекотили на покривало й так у сарай занесли. Два тижні я з нього сік усій родині душила і кашу варила. Жмих віддавали козі, тоді молоко солодше. І курей годували, щоб вони яйця із жовтогарячими жовтками несли.
2 
1
Коментарі