Українці мають зрозуміти, що від них залежить усе, – каже художник Сергій ПОЯРКОВ

8 лютого ЦВК завершила реєстрацію кандидатів у президенти. Маємо 44 кандидати – це рекордна кількість. Про що свідчить ця цифра?

– Реальних претендентів – три-чотири. Приблизно 15 починають парламентську кампанію через президентські вибори. Лідер має дати рейтинг партії для проходу до Верховної Ради. Деякі кандидати, як Зеленський, є відверто маніпулятивними інструментами в руках олігархату. З жахом уявляю жорстку "конкуренцію" між ним та Олександром Шевченком (кандидат у президенти, народний депутат, колишній директор гірськолижного курорту "Буковель". – Країна) за прихильність Коломойського. Решта – технічні кандидати.

Чи є в законодавстві перешкоди, що заважають висувати кандидатуру умовно "гідним людям"?

– Хто гідний – покажуть лише результати праці. Моя вчителька казала, що немає хороших і поганих хлопчиків, є хороші й погані учні. Якщо вашій дитині треба вирізати апендицит, ви звернетеся до професійного лікаря, а не до гарної людини.

Нам треба менеджер, який довів, що вміє керувати. І має досвід. Гриценко керував Міністерством оборони. Тимошенко – своєю партією і Кабміном. Порошенко очолював бізнес, фаховий дипломат. Його головна вада – повільність і млявість реформ.

Глава держави – це гарант Конституції. У цьому сенсі Петро Олексійович не розчарував. Ми зараз не знаємо, хто буде президентом, а в Росії заздалегідь відомо, хто ними керуватиме. У нас це визначають українці, а не політики.

Порошенко обіцяв безвіз – маємо. Нещодавно опинився в Парижі, бо затримався літак із Нью-Йорка. Ми з українськими паспортами гуляли собі містом. А росіяни, які пропустили свій рейс на Санкт-Петербург, до вечора бухали в аеропорту.

Українці отримали томос. Для мене, нерелігійної людини, це – перемога держави. Стаємо україноцентричною країною, а не пост­радянською. Внесені минулого тижня зміни до Конституції про курс на ЄС і НАТО – теж перемога нашої країни. Цим і повинен займатися президент. Він не може бути міністром транспорту чи економіки.

 

Чим будуть особливі ці президентські вибори?

– Припустимо, що всі політики – покидьки. Тоді давайте критично подивимось і на себе. Чи це не ми купуємо машини на євробляхах, копаємо бурштин та отримуємо зарплатню в конверті? Працюємо на двох роботах і беремо допомогу з безробіття. У нас понад половина економіки в тіні. Мільйони українців щодня порушують закон. Коли дрібні шахраї звинувачують великих у шахрайстві, це виглядає смішно. Політики – віддзеркалення виборців.

Мільйони знову проголосують за гречку. Мені часто політики говорять: "Якби виборці не брали гроші за голоси, до них ставились би, як до людей". А в нас кажуть: "Ти вкрав багато, дай мені 200 гривень". Треба, аби ми могли "прокатати" будь-­кого, хто пропонує гроші за голос. Депутат Олександр Бригинець 2012-го на Оболоні переміг олігарха (підприємця й народного депутата VI скликання Вадима Столара. – Країна). Проголосували за голого й босого, який роздавав ­чорно- білі листівки. Люди мають зрозуміти, що від них залежить усе. Українці зробили політичні трупи з Мороза й Симоненка. Можемо вчинити так із будь-ким.

Ви казали, що не можна вірити телебаченню, соціальним мережам, рекламі й тим більше – політикам. Як тоді обрати свого кандидата?

– Хто найбільше обіцяє – бреше. Жоден не озолотить вас після інавгурації. Юля обіцяє знизити тарифи вдвічі. Це фізично неможливо.

Зрозуміло, що найближчими роками не вступимо в ЄС. Країна, в якій більшість людей не платить податки, не може бути в Європі. Наш виборець поки що не доріс до цього.

Треба завжди перевіряти, що говорять політики. Наприклад, більшість електорату "Опозиційного блоку" не хочуть вступати до Євросоюзу. Але 2013-го регіонали, з яких зараз складається "Опоблок", масово підтримали євроінтеграцію.

Виборець змінився за останні п'ять років?

– Більше людей розуміють, що від них залежить доля країни. "Допомогла" війна. Виросло молоде покоління, розумніше.

Популізм – найбільша загроза цих виборів?

– Так, це – найбільше зло. Він працює лише на тлі інфантильності виборців. Кількість тих, хто досі вірить дурним обіцянкам, шалена.

Днями Володимир Зеленський очолив рейтинг кандидатів. Про які процеси в сус­пільстві, політиці свідчить це?

– У мене питання: що він робив, коли українці стояли на Майдані? Бігав по корпоративах, знімав дурнуваті серіали, паплюжив Україну в Юрмалі. Тож не має морального права висувати свою кандидатуру. Порошенко, Ляшко, Гриценко – мають. Вони там були. Мали силу під час революції відстоювати свою позицію. Політик повинен біографією довести професійну спроможність.

Думаю, до другого туру пройдуть Тимошенко й Порошенко. В Україні багато протестного електорату. Люди, які кажуть, що голосуватимуть за Зеленського, у виборчій кабінці оберуть іншого. Когось із цих двох.

Обіцянка Тимошенко знизити ціну на газ для населення удвічі дозволить їй перемогти?

– Юлія Володимирівна – сильний політик. Але ніхто не завдав їй стільки шкоди, як вона сама. Не вміє делегувати повноваження. Хоче сидіти на всіх стільцях одночасно. Чоловіків зі своєї команди крутить у баранячі роги й рогалики. Це викликає повагу. Але короля робить оточення. А з цим у Тимошенко проблеми.

Я маю деяку симпатію до Юлії Володимирівни. Наприклад, як майстерно вона вміє розвести бабусь. Але вона не розуміє, що в Донецьку від її імені має говорити одна людина, а у Львові – інша. Поруч з нею немає людей, які могли б вберегти її від дурощів.

Своїми діями собі шкодить більше, ніж її політичні супротивники. Наприклад, уперше в історії Міністерства охорони здоров'я виконувач обов'язків міністра Уляна Супрун почала ефективно боротися з фармацевтичною мафією. З якогось біса Тимошенко підтримала мафію та "наїхала" на Супрун.

Останнім часом припинились обговорення нового суспільного договору, які ініціювала Тимошенко торік. Це не спрацювало?

– Ми не винайдемо кращу форму існування суспільства, ніж на Заході. Колись у США сіли за один стіл усі тамтешні олігархи – Рокфеллери, Моргани, Дюпони, Мелони. Вирішили жити по закону – ніхто нікого не кидає, всі виконують рішення суду. Хто його порушує, буде покараний іншими. Наші так не зробили досі, бо не довіряють одне одному. Хоч знають, що в умовах порядку капітал кожного підніметься вп'ятеро.

Чи достатньо Петро Порошенко зробив як президент, аби бути обраним на другий термін?

– Ні. І жоден із наших президентів достатньо не зробив. Причепитися можна навіть до Шарля де Голля. Вінстона Черчилля "прокатали" англійські виборці після того, як він виграв війну. Порошенко зробив достатньо, щоб ми могли серйозно розглядати його кандидатуру.

Якщо вдруге стане президентом, має провести риску, після якої всі українські олігархи гратимуть за правилами. Вибачитися за обіцянку закінчити війну протягом двох тижнів мав раніше. Від фабрики "Рошен" у Липецьку треба було відмовитися перед інавгурацією. Помилок безліч. За п'ять років отримав досвід, за який заплатили українці. Тепер він нам винен. Якщо буде другий термін, маємо бути жорсткішими до нього – мав час навчитися.

Хто з головних кандидатів найбільше відповідає викликам часу?

– Юлії Володимирівні заважає обігнати Порошенка лише одна обставина – газовий контракт із Путіним. І що більше вона за нього виправдовується, то глибше зариває себе. Вона тоді фактично зрадила країну, щоб підкласти свиню Ющенку. А підклала усім нам.

До виборів менше двох місяців. Несподіванки ще можливі?

– Велику роль відіграє випадок. Путін може піти на Маріуполь – і все, про що ми говорили до цього, не матиме сенсу. Якщо почнуться воєнні дії, вибори доведеться відкласти. Але вони все одно відбудуться і будуть демократичними – це безсумнівно.

Чи небезпечна в Україні досі ностальгія за радянськими часами?

– Прогрес невпинний. Люди не хочуть проросійського президента. "Опозицій­ний блок" не переможе. Їм нагадають, як вони голосували за євроінтеграцію. Кримський і донецький електорат у виборах не братиме участі. Маємо підвищену україноцентричність.

Що вважаєте головним досягненням України після Революції гідності?

– У Путіна був план знищити нас і приєднати до Росії. Цього не сталося. Друге – змінилася армія. Зараз вона справді є. І має досвід. Велика кількість людей зрозуміла, що від них багато чого залежить.

Що змінилося в культурному середовищі України?

– До економічної кризи 2008-го багато людей вважали себе великими акторами, співаками й художниками. З початком війни попит на мистецтво ще більше зменшився. Зараз виживає сильніший, розумніший і найспроможніший. Такі часи відсіюють зайве і надихають молодих. Виростає покоління, яке замість просити допомоги, скаже: "Державо, просто не заважай". Ні в Сполучених Штатах, ні в Іспанії нема міністерства культури, а культура є. Немає міністерства молоді і спорту, тому в них молодь займається спортом набагато більше. Мають бути комітети в Кабміні, які регулюватимуть ці питання. Найталановитіший має переконувати приватного спонсора в тому, що він перспективний. Коли знайшов 60 відсотків приватного фінансування, ще 30 додасть держава, а 10 докладе сам. Тоді не буде нахлібників.

×