"Володію українською, але думаю і розмовляю російською"

 

Проїжджали Броди під час гастролей, але я жодного разу на цій станції не сходив. Хоча варто принаймні раз уклонитися землі, на якій народився.

Володію українською, але думаю і розмовляю російською. Найгірше - бути не тим, ким є насправді.

Малим любив роздивлятись зірки, мріяв купити підзорну трубу. У другому класі поїхав на канікули до бабусі в Лебедин. Біля її будинку був скверик військового містечка. Три місяці підбирав за військовими склотару. Назбирав 22 карбованці, батьки додали ще 3 і моя мрія здійснилася.

У дитинстві хотів бути художником. Хлопці малювали гармати, ракети, літаки. А мені подобалися пальми, море, індіанці.

Дратують київські біґ-борди. Таке враження, ніби слогани придумують п'яні на лавці.

1998-го пережив стрес. Не міг навіть репетирувати. Пролежав у ліжку два місяці - краще не стало. Вдягнув спортивний костюм і почав бігати. Тоді поїхав до батьків. Помандрував Україною на велосипеді. За п'ять з половиною місяців проїхав 1128 кілометрів. Пожив у монастирях. Після цього став терпиміший. Віра дала відповіді на всі мої запитання.

Коли переступаю поріг Лаври, чую сплеск - і настає тиша.

Усі наші негаразди - від допитливості та егоїзму.

Найкраще почуваюся на Західній Україні. Можливо, тому, що там народився.

Телевізор не дивлюся. Не вмію користуватися комп'ютером. Не знаю навіть як пишуться ноти. Гітаристу наспівую мелодію, а барабанщику можу настукати ритм. Вони ж музиканти - зрозуміють.

2004-2005-го був популярний вислів: якщо не цікавишся політикою, то вона зацікавиться тобою. Але щоб знати, де, що і як відбувається, не обов'язково цікавитися політикою.

Я виступав на концертах на підтримку Януковича. Якщо хтось мене в цьому звинувачує, пропускаю повз вуха.

Під час помаранчевої революції лежав у ліжку. Як завжди, ледь не прослухав, що відбувається.

Дратують київські біґ-борди. Таке враження, ніби слогани придумують п'яні на лавці

Бібліотеку класиків світової літератури подарував своїм друзям. Останню книжку читав років 15 тому. Але це не приклад для наслідування.

Усі жінки, як американські гірки. Якщо не довіряєш жінці, значить ти - боягуз.

Перше, на що звертаю увагу, коли дивлюся на жінку - очі.

Граємо на вечірках, корпоративах. За 3-4 тисячі доларів, часом дорожче. Стінґ, наприклад, бере 30 тисяч. А коли в гуморі, то й на 15 погоджується.

Коли людям перестане подобатися моя музика, гратиму для свого кота або папуги.

Люблю носити кеди, футболку, джинси. Не знаю жінок, яким не подобалися б кеди.

Якщо ви зла людина, заведіть собі тварину. Одразу подобрішаєте.

Коли запитують, чи подобається мені щось із того, чим зараз усі захоплюються, мене одразу перестає цікавити це захоплення.

Нікому нічого не винен. Гра в "шахи" не для мене: я не змагаюся за лідерство в українському шоу-бізнесі.

Мені нецікаво зациклюватися. Інколи дуже хочеться зробити щось не в тому стилі, якого від нас чекають. Проте в музиці вище власних вух не стрибнеш. Всередині музикант може ставати кращим чи гіршим, а зовні повинен триматися форми, даної йому природою.

×