– Виборці не зрозуміли, що місцева влада більше впливає на їхнє життя, ніж центральна. Думка про сильну руку, лідера країни, який віддає накази всім аж до керівників ОСББ, міцно засіла в головах українців, – каже публіцистка 46-річна Лариса ВОЛОШИНА.
Чим запам'ятається виборча кампанія-2020?
– Вона була театралізована. Кандидати співали, знімали кліпи, хоч це не має жодного стосунку до політики. Інститути, які впливають на життя кожної людини та країни, – більше не сприймаються як влада. Їх вибирають за неполітичними критеріями. Це новий тренд в українській політиці.
Результати виборів свідчать про тотальну втрату довіри до всіх політичних партій. Є високий рівень агресії громадян до будь-яких пропозицій від державних інституцій.
Переселенцям і трудовим мігрантам дозволили в простий спосіб змінити електоральну прописку. Умовно це справді плюс, але не для місцевих громад. Із 2021 року має запрацювати ринок землі. Вона стає коштовною. Тож і посада в громадах тепер вартує. Ми побачили електоральний туризм. У селищі з'являються 200–300 людей, які змінюють владу. Люди подають до судів, бо виявляють, що за їхньою адресою зареєстровані особи, котрих вони ніколи не бачили. Але суд нічого не може зробити, бо такий закон.
У світі питання трудових мігрантів на виборах вирішується по-іншому. Ви можете працювати в Нью-Йорку, а голосувати поштою в Детройті, бо там зареєстровані. У виборчому кодексі необхідно продумати й удосконалити процедуру голосування віддалено.
Який позитив бачите в результатах? А в чому – небезпеку?
– Явка низька, але ті, хто прийшли, зробили це свідомо. Це важливо.
Загальнонаціональні партії уважно ставляться до місцевих осередків. Бо відповідальність за тих, кого приводять на місця, стає для політичної сили питанням виживання. Це дає надію, що там почне формуватися інша політика. Партії ростимуть знизу. Ретельно обиратимуть партійців на місцях і даватимуть їм дорости до центрального рівня.
Обурило президентське опитування. Почалися балачки, що його результати втілюватимуть у життя через Верховну Раду. Кримський референдум теж був опитуванням, яке реалізувала Верховна Рада Криму, проголосувавши за незалежність і приєднання до Росії. Дати цьому відсіч можна лише демократичною процедурою – обирати владу. Нам можуть не подобатися люди, які балотуються, до них можуть бути претензії, але вибори – це єдиний цивілізований механізм, щоб протистояти анархії.
Рад, де більшість матиме одна партія, буде мало. У багатьох регіонах до влади прийшли місцеві політичні сили, що створюватимуть коаліцію або з проросійськими, або з проєвропейськими силами. Питання в тому, куди вони хитнуться.
Чому партія влади програла?
– Вона популістична. Навіть президент не знав, кого вів за собою в Раду. За цим лекалом створювалися й місцеві осередки. Глава держави каже про російську агресію, а на місцях за його списком іде людина, яка виступала за Новоросію. Він воював з опозицією, замість того щоб боротися за країну в умовах російської агресії. І ми отримали ноунеймів скрізь. Наслідки цього ніхто не може передбачити.
Плани Зеленського взяти всю владу в країні нездійсненні. Результат місцевих виборів змусить його повернутися до президентських повноважень і зайнятися державним будівництвом, а не будівництвом доріг у кожному селі.
Як результат цих виборів вплине на парламент?
– У фракції "Слуги народу" посилиться розкол. Особливо серед мажоритарників, які звітують перед виборцями, а не президентом. Буде важче протягнути рішення, навіть корисні для країни. Якщо Зеленський із хорошого хлопця виросте в політика, у його партії буде майбутнє.
3 
1
Коментарі