14 липня запрацював закон про колекторів. Він мав захистити боржників від дій недобросовісних компаній. Їм заборонили використовувати погрози й шантаж, повідомляти третім особам про заборгованість, шкодити репутації позичальника, зустрічатися з ним без погодження, взаємодіяти більш як двічі на добу.

Що відтоді змінилося?

– Частина колекторських організацій спробувала переформатуватися. Первинна комунікація стала чемнішою. Але принципових змін не відбулося. Закон треба було приймати, щоб формально врегулювати вимоги. Наприклад, колектори не можуть дзвонити сусідам позичальника, на роботу. Взагалі питання: звідки вони беруть персональні дані сусідів?

Більшість компаній закон ігнорують. Працівники не представляються справжнім прізвищем та ім'ям. Погрожують фізичною розправою, забороною виїзду за кордон, позбавленням батьківських прав, продажем майна батьків. Користуються необізнаністю людей. Б'ють по найвразливіших – пенсіонерах і батьках. Наприклад, чоловік узяв кредит. Платить чи ні – його проблеми. Але страждають родичі. Колектори дзвонять бабам і дідам боржників. І нерідко саме ті гасять кредит онука. А він продовжує брати гроші, бо має хорошу кредитну історію. Це нагадує біг на місці.

 

Відтепер звертатися до позичальника може тільки колекторська установа з реєстру Нац­банку. Зараз там 33 фірми. Заявки подали 74. Як перевірити, чи компанія офіційна?

– Інформація є в загальному доступі. Можна і колекторів запитати. Але наявність реєстру не впливає ні на що. Держава намагається врегулювати їхню діяльність. Відсіяти організації, що застосовують занадто жорстокі методи. Тож ті, які є в реєстрі, намагатимуться коректніше працювати з боржниками. А ті, діяльність яких під загрозою, використовуватимуть радикальні методи. Адже колектор отримує відсоток суми, яку повертає. Казатиме що завгодно, аби наприкінці тижня мати зарплату. Якщо погано працюватиме, візьмуть іншого. Охочих достатньо. Там високі заробітки.

Шахрайства зустрічаються в цій сфері?

– Можна назвати це підсегментом бізнесу. Боржникам часто телефонують шахраї, вимагають сплатити борг, якого не існує. Таке трапляється, коли людина набрала багато кредитів і не орієнтується, де позичав і скільки. Якимось чином ця інформація потрапляє до осіб із кримінального світу. Починаються дзвінки – ви нам недоплатили. Боржник заплутався, біжить в айбокс, поповнює на 200–500 гривень. Коли потім звертається до адвоката, виявляється, платили стороннім організаціям.

Які методи переважно використовували колектори?

– Здебільшого дзвінки. Все грамотно налаштовано. Є кілька етапів взаємодії з боржником. Коли невелика затримка – дзвонять ті, з ким людина спілкувалася під час оформлення кредиту, і чемно просять погасити борг. Пояснюють, що можуть бути штрафи, пропонують щось списати. Це так званий м'який колект. Якщо реакції немає, починається жорсткий етап. Кажуть, що заберуть майно, борг списуватимуть із пенсії матері чи баби. Далі частота дзвінків збільшується і переходять до відвертих погроз.

Бізнес-модель мікрофінансової організації – отримувати дохід. Видають 2 тисячі гривень кредиту. Отримують назад 4–7 тисяч. Офіційно повертати борги затратно. Тільки судовий збір становить 2200 гривень. Плюс штат юристів, які відправлятимуть документи в суди. Простіше організувати колцентр на 150 працівників у невеликому місті. Ті тероризуватимуть боржників по всій країні. Завжди буде третина, яка ніколи не поверне грошей. Цей відсоток закладений у бізнес-модель. З рештою можна працювати.

Частина мікрофінансових організацій належить власникам банків. Бо на швидких кредитах можна заробити втричі більше, застосовуючи жорсткі методи. І не страждає репутація банку. Тому методи роботи з боржниками не змінюються. Якщо мікрофінансова організація офіційно звертається в суд, із боржника стягують тільки кредит і відсотки за місяць.

Боржникам погрожують, що до них додому приїдуть. Пишуть на дверях, машинах, розклеюють відповідні оголошення в під'їздах. Траплялися такі випадки у вашій практиці?

– Немає виїзних бригад. Колектори не поїдуть із Києва в Чернівці, щоб забрати 3 тисячі гривень боргу. Були випадки, коли розклеювали оголошення. Це переважно містечка, села. Навіть на сайтах пошуку роботи пропонують такий підробіток. Ефективності від цих методів не бачу. Навпаки, люди після цього зверталися в правоохоронні органи й займали принципову позицію – або через суд повертаємо кредит, або ніяк. Частіше роблять фото порнографічного змісту з обличчям клієнта і надсилають друзям, знайомим, батькам. Пишуть: "Я набрався позик, допоможіть. Згодна чи згоден відпрацювати інтим-послугами". Або спочатку присилають боржнику картинку. Мовляв, якщо завтра не заплатиш, фото розішлемо твоїм друзям.

Відправляють листи, що борги списуватимуть із банківських карток. В якому випадку можуть арештувати рахунок?

– Законно списати кошти може державна чи приватна виконавча служба на підставі рішення суду. Або колектори отримують виконавчий напис нотаріуса. Має силу виконавчого документа. Тоді рахунки боржника арештовують і починають списувати кошти. Лише зверненням до суду можна зупинити процес. Приватний нотаріус із Житомирської області зробив тисячі таких виконавчих написів на всю Україну. Його позбавили ліцензії.

Списують усю зарплату чи лишають якийсь відсоток?

– Повинні брати 20 відсотків коштів, якщо є одне виконавче стягнення. Якщо кілька – до 50 процентів. Але в реальності виконавець може заблокувати картку і списати одразу всі гроші.

На депозити поширюється?

– Не чув жодного випадку стягнення за депозитами. Коли виконавець звертається в банк, то зазначає насамперед поточні рахунки. Але юридично немає перешкод накласти стягнення на депозит.

Боржнику можуть заборонити виїзд за кордон?

– Підставою для такої заборони є несплата аліментів протягом трьох і більше місяців, непогашені штрафи. Але ніхто не звертається в суд із таким проханням стосовно боржників за кредитами.

Як реагувати, коли на людину вішають чужий борг? Або кажуть, що вона є поручителем за кредитом.

– Треба поцікавитися, хто телефонує. Направити лист цій організації. Також звернутися в Нацбанк стосовно дзвінків. Бажано, розмову записати. Заборонити телефонувати й розголошувати персональні дані. Це діє, якщо людина не є боржником.

Коли ж справді брала кредит, то що більше чинитиме опір, то більше на неї тиснутимуть. Психологічний підхід.

Звідки в колекторів база телефонних номерів?

– Є приклади, коли присилають фото клієнтів із паспортами. А позаду – емблема банку. Тобто знімок зробили, коли людина в офісі фінустанови оформляла картку. Працівники правоохоронних органів торгують інформацією на користь колекторських компаній. Такі випадки зафіксовані в Київській області, інших регіонах. Надають інформацію про притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності, правопорушення певних осіб.

Зміна номера телефону дає тимчасовий ефект. Бо всі ми є клієнтами якогось банку, замовляємо картку. Прив'язуємо до нового номера. Місяць, два – тиша. А потім знову починаються дзвінки.

Що робити, коли борг продають іншій компанії?

– Це відбувається за договором факторингу. Перше, що слід з'ясувати, – чи справді був продаж. Це може бути та сама організація. Спершу телефонують і представляються працівниками мікрофінансової компанії, що видала кредит. Або менеджером, який супроводжує клієнта. А потім ця ж особа каже, що працює в іншій організації. Мовляв, вони купили ваш борг. Хоча фактично продажу не було.

Перепродажі зазвичай відбуваються, коли пів року – рік немає жодних погашень. Зрозуміло, що людина не повертатиме боргу. Насамперед слід просити документи. Дізнаватися, кому, як, коли перепродали борг. Це повинен бути не онлайн-договір, а письмовий між двома юридичними особами. Після цього є сенс домовлятися про погашення.

Чи реально за новими правилами добитися штрафу за неправомірні дії колекторської компанії?

– Реально. Але потрібно все фіксувати – скрини листування, записи розмов. Має бути чітко чути, хто телефонує. Щоб людина представилася, назвала номер працівника. Якщо це жорсткий колект, то там ніхто не називається. Працівники часто трудяться на фрілансі, щоб мікрофінансову організацію не змогли пов'язати з ними.

Чому люди не можуть розрахуватися з боргами?

– Перша причина – споживацька поведінка. Часто боржники – це молодь без постійного заробітку. А хочуть мати все й одразу. Інша причина – схема роботи мікрофінансових організацій. Людей втягують у борги. Клієнт просить відстрочку. Одразу йому приходить есемеска від іншої установи. Мовляв, йому схвалили кредит на ту суму, яку треба заплатити першому кредитору. Звідки вони дізналися? Бо пов'язані. А людина так нарощує боргову павутину.

Це питання держава має взяти під контроль.

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ в журналі "Країна"

Передплатити можна ТУТ

×