"Світ справедливий, поки за нього бореться критична маса хороших людей"

Живу з гаслом: "Створюй можливості, розставляй пріоритети".

Історія – моя сродна праця. Шукаю взаємозв'язки.

Достатньо 5 хвилин розмови з людиною, щоб зрозуміти, хто вона. Якщо це лицемір – 10 хвилин.

Світ справедливий, поки за нього бореться критична маса хороших людей.

У мене напружені стосунки з батьками. Став тим, ким є, не завдяки батькові, а всупереч. Він не поважає мого вибору, досі намагається повчати. Не можу також простити матір, бо не зупинила його у знущаннях над собою і нами з братом.

 

Битися нецікаво. Я людина не війни, а інтелекту.

В дитинстві я був професор з вибивання вкладишів. Досі лежить сім повних колекцій Turbo. Якщо буде зовсім сутужно, можна продати за хороші гроші.

Дорослість – це готовність взяти на себе відповідальність за іншу людину.

Маю 22 роки любовного стажу. Живу з п'ятою жінкою.

З часом розумієш, що кохання з першого погляду – це сексуальний потяг.

Легко любити за переваги. А ти полюби за недоліки.

Майже всі мої стосунки були зі студентками. Так виходило, що наступна була молодша за попередню.

Зустрічався з телеведучою. Зранку, як прокинеться, 2 години наводить марафет. Просить: "Завари чаю". Сьорбнула раз і: "Ой, він вистиг. Завари ще, щоб гаряченький був". До вечора по всій хаті в різних кутках стояло п'ять-шість чашок недопитого чаю. Бісило.

Перша дружина намагалася довести, щоб я її зненавидів. Провокувала: "Удар мене, щоб ти напевне був антигероєм". Не перейшов межі.

Коли мені було 37, перервалися стосунки, які тривали три роки. Здавалося, що це вже кінець, більше нічого не буде. Рятувався віршами. Один напишу – і легше. Попустило через три місяці.

Кохання не вмирає, міняються об'єкти.

З теперішньою дружиною знайомилися двічі. Викладав у неї історію на першому курсі. А потім зійшлися у фейсбуку. Сподобалося, що розважлива, заточена на сім'ю. У мене немає такої, як у неї розважливості. Ми – як пазли: в мене – ямка, а в неї – горбочок.

Наполіг, щоб дружина не змінювала прізвища. Не хочу, щоб до неї чіплялися через мою діяльність, якісь гріхи або репутацію.

Українські чоловіки сентиментальні. В юності багато планують, хочуть показати, що можуть усе, зроблять жінку щасливою. А потрапляють у реальність і обламуються. Не вміють про це сказати відверто. Починають глушити біль у горілці. Все, шансів реалізуватися немає.

Сьогодні плакав. Уночі померла бабуся. Епоха відійшла. Теп­ла людина з теплими порепаними руками в землі.

Теперішня молодь не так болісно ставиться до втрат бабусь. Мабуть, виросли на ґаджетах, а не на бабцях.

Діти все повторюють. Варто лише турбуватися, щоб то був хороший приклад.

Найщасливіші моменти проживаю зараз. Чекаю на наро­дження дівчинки-первістка. Готовий до дитини ще з першого шлюбу – 2003-го. 17 років чекав цього.

Якби народилася двійня, хлопчик і дівчинка, назвав би Сила і Воля. Але буде Ніка.

Їхав на велосипеді, навантаженому картоплею, і ледь не втрапив під КамАЗ. Зрозумів, що життя прекрасне.

Еміграція – не зрада. Любити Україну можна і здалеку. Однак вірю, що в мене все вдасться тут.

Совкові люди звикли казати на чорне біле, десятиліттями тиражують лицемірство і пристосуванство. Вирощують собі подібних.

У нормальних арміях солдатів учать, як уберегтися, а не як героїчно загинути.

Потрібно дорожити приділеним тобі часом. Особливо у продуктивному віці. Європейці давно зрозуміли, що час – ­головний ресурс людини.

Шеф каже: "Захищай докторську!" Відповідаю: "Є півтори людини на цій планеті, які хочуть цього. Ціла людина – це ви, а я – ота половина другої".

Якщо я вважаю, що Бога немає, це ще не означає, що його справді немає. Якщо усвідомлю, що він таки є, знайду про що з ним поговорити.

Не боюся втратити гроші чи майно. Я здатен заробити ще.

×