"Суспільство й влада йдуть назустріч одне одному, як два потяги без стоп-крана"

 

Чи потрібен Віктору Януковичу "золотий парашут"? Якщо треба, то – який?

"Золотий парашут" – компенсація чи гарантії, які надають керівникам у разі їхнього звільнення або відставки з власної ініціативи. Використовують переважно в міжнародному бізнесі, рідше – в політиці. Найвідомішим главою держави, який отримав "золотий парашут", був Августо Піночет, президент Чилі у 1974–1990 роках. Після усунення від влади він вісім років мав політичний імунітет. Потім його заарештували в Лондоні за звинуваченням у масових убивствах, а 2000-го повернули на батьківщину. Чилійський суд виправдав диктатора. Більшість "золотих парашутів" для політиків є предметом неформальних домовленостей еліт, про їх умови громадськість дізнається нечасто

Ян ПЄКЛО, 56 років, політолог, виконавчий директор польсько-української фундації ПАУСІ:

– Після так званої арабської весни це – ймовірний сценарій. У Бен Алі, екс-президента Тунісу, забрали статки, але дозволили виїхати поза межі країни. Таке може відбутись і  з Віктором Януковичем. Цей варіант – не найгірший, бо колишнього лівійського лідера Муаммара Каддафі вбили.

Свого часу "золотий парашут" дістав Леонід Кучма. Йому ­пообіцяли недоторканність "помаранчеві", а гарантом був Європейський Союз. І тепер такий варіант був би найбезпечніший для України. ­Залишити Януковичеві його резиденцію, майно родини й наближених олігархів, свободу, але усунути від влади. Щонайбільше – забрати "­Межи­гір'я" як певний символ. Однак для цього потрібна його власна воля – віддати повно­важення.

Проте ситуація суттєво змінюється. Це вже не 1990-і й навіть не 2000-і. Та й Янукович подібний більше до Путіна або Лукашенка, ніж до Кучми. Напруга в суспільстві зовсім інакшої якості, ніж була дев'ять років тому. І "золотий парашут" для нинішнього президента люди не підтримають. Вони вже змучені таким варіантом. Він був із Кучмою: той пішов, прийшли "помаранчеві". Однак нічого не змінили, і швидко повернулися старі часи. А суспільство радикалізувалося. Воно не хоче обпектися вдруге.

Янукович це усвідомлює і боїться. Йому в кошмарах сниться "арабська весна". Він намагається убезпечитися від цього, закручує гайки – і тим ще більш радикалізує українців. І зменшує вірогідність мирного відходу. Янукович не має наміру віддавати владу. Копіює Путіна – зміцнює й контролює СБУ, прокуратуру, міліцію, суди. Розставляє скрізь родичів та земляків, збагачує сина, Арбузова, інших особисто відданих людей. Бо підозрює, що рано чи пізно олігархи здадуть його.

В Україні дозріває революційний варіант. Тому я не вірю в "золотий парашут" Януковичу. Суспільство й влада йдуть назустріч одне одному, як два потяги без стоп-крана.

Ендрю ВІЛСОН, 50 років, політолог, старший науковий співробітник Євро­пейської ради з міжнародних відносин:

– Говорити про це рано – Янукович не піде до 2015 року. А до того ситуація може суттєво змінитися. Гадаю, і для влади, і для опозиції було б добре організувати "круглий стіл". Він допоможе, якщо після виборів будуть серйозні розбіжності, або Янукович не захоче залишати посаду.

Євросоюзу зараз украй невигідне загострення політичної ситуації в Україні, бо своїх проблем вистачає. Тож він усіляко намагатиметься залагодити конфлікт. Можливо, діятиме, як 2004 року. Приїдуть європейські політики й миритимуть президента з опозицією.

Власність "сім'ї" за останні три роки дуже розрослася. Це ускладнює розмови про можливий "золотий парашут" для Януковича. Якщо відібрати лише частину – це розізлить українців. З іншого боку, сам президент мав би зробити якісь кроки, що засвідчили б його добру волю. Тут усе впирається в питання Юлії Тимошенко. Якщо її випустять – можна розмовляти. Якщо ні, хто ж гарантуватиме, що з Януковичем не вчинять так само?

Мені, британцю, дико спостерігати, як збагачується "сім'я", відбувається масована приватизація об'єктів близькими до Януковича людьми. Сумніваюся, що йому все це залишать. І він муситиме змиритися з таким перебігом, бо може взагалі втратити все.

Володимир АР'ЄВ, 37 років, народний депутат:

– Не вірю в "золотий парашут", бо відхід Януковича – не лише політичне питання. Навіть скоріше – не політичне. "Сім'я" президента захопила всі фінансові потоки в Україні. ­Улаштувала мегакорупцію, досі не бачену в державі. ­Переділили бізнес, насильницьки повідбирали в ­людей їхнє майно. Вони ­повністю контролюють країну. Якщо Януковичу все це залишити, тоді який сенс у зміні влади? Це означатиме, що кожен матиме спокусу повторити його шлях. Переважна ­більшість українців також не зрозуміють угоду чи компроміс із Януковичем.

Всю власність "сім'ї" конфісковуватимуть, і президент чудово це усвідомлює. Отже, триматиметься за владу до останнього. Мирний сценарій можливий тільки за умови, що сам Янукович відіграє все назад, крок за кроком. Але кроків мусить бути так багато, що це просто неймовірно. Людина з психологією хазяїна на таке не спроможна.

Тож питання в одному: коли почнеться щось на зразок революції? Можливо, останньою краплею стануть президентські вибори. Або дефолт, який таки доведеться пережити, хоч його й відсувають. Можна сподіватися, що приїдуть європейці й помирять нас. Але Януковича однозначно буде розкуркулено.

Олексій КОШЕЛЬ, 39 років, ­викладач політології ­Національного університету ­"Києво-­Могилянська ­академія":

– Схоже, що опозиція готова забезпечити чинному президенту "золотий парашут". Адже і Яценюк, і Кличко критикують не персонально Януковича, а "владу". ­Ніхто з опозиції, окрім ув'язненої Юлії Тимошенко, не заявляв про повернення до державної власності угідь "Межигір'я". Ніхто не оголошував список перших, наприклад, 50 ­об'єк­тів, які знову стануть держав­ними – після зміни влади.

Яценюк і Кличко натякають Януковичу, що вони готові домовлятися, давати певні гарантії на майбутнє. Як мінімум збереження почестей, особистої недоторканності, частини сімейного бізнесу. Але чи піде на це Янукович?

Володимир ЖАРІХІН, 64 роки, заступник директора Інституту країн СНД у Москві:

– В Україні сформувалася традиція надання гарантій ­збереження майна, свободи і здоров'я поперед­ньому президенту. Їх свого часу отримали Кучма і Ющенко. У Росії Путін аналогічно вчинив щодо Бориса Єльцина та його родини.

Сенс "золотого парашута" ­полягає у підтримуванні ­традиції, за якої кожний наступний глава держави не намагається узурпувати владу. Переслідування попереднього президента за його гріхи призводить до того, що теперішній зі страху починає розширювати свої повноваження за межі традиційних. Тоді на демократії можна ставити хрест. Це виливається або в спроби утримати владу до кінця свого життя, або в колесо нескінченних посадок попередників – як у Пакистані. У США, наприклад, не було жодних судових переслідувань президентів. Навіть коли глава держави був сильно винен, як Ніксон ("Вотергейтський скандал", який тривав із 1972-го до 1974 року й закінчився відставкою республіканця Річарда Ніксона. Суд довів, що в комплексі "Вотергейт" під час президентських виборів прослуховували штаб демократів. – "Країна"). Тож з погляду управління державою, "золотий парашут" – виправданий крок.

Що стосується переслідування Сільвіо Берлусконі та Юлії Тимо­шенко, то вони були прем'єр-­міністрами, а не президентами. На цю посаду традиція, на жаль, не поширилася.

Валерій БЕБИК, 53 роки, політолог, проректор університету "Україна":

– В Україні немає традиції надавати "золотий парашут". Практика зміни трьох президентів – це ще не система. І якби підпис Кучми стояв під командою вбити журналіста Георгія Ґонґадзе, то Леонід Данилович уже сидів би. А так ув'язнювати особливих підстав не було. Кучма виростив олігархічний режим, надавав преференції родичам та друзям. Але так усі робили. І зараз роблять.

Не думаю, що проти Януковича вестимуться якісь судові справи. Який такий указ він підписав, щоб була підстава його посадити? Газове рішення Юлії Тимошенко завдало серйозної шкоди ­економіці. У нинішнього президента ­таких немає. Влада у нас, як завжди, не українська, але за це не судять. ­Будуть претензії до бізнесу наближених до Януковича осіб, перерозподіл майна. Але аналогічно було із бізнесом "бютівців" після приходу до влади Януковича. Тепер уже чиновників-"регіоналів" повиганяють із роботи. Хто прокрався – посадять. Станеться це не через боротьбу з корупцією, а через зведення рахунків.

У політиці багато прикладів і судимих, і розстріляних високопосадовців. От у Сполучених Штатах президентів ніби й не судили, але Джона Кеннеді, який був демократом і заважав багато кому, застрелили. І ніхто справи не розкрив. Загалом в ­Європі й Америці судять менше, тому що там багато не крадуть – ­завдяки сильним демократичним механізмам.

Мені подобається нинішня система зміни влади в Китаї: генсек відбуває два терміни й на його місце приходить інший. Ніхто нікого потім не ­переслідує. Бо за корупцію карають навіть високих чиновників, не чекаючи їхньої відставки.

×