Смерть працівників нелегальних шахт маскують під нещасні випадки

 

"Тікати, доки їх тут не зарили", – порадили робітники з нелегальної шахти-копанки в селищі Сніжному на Донеччині журналістам французького 24-го телеканалу й британського BBC. Ті 19 лютого приїхали знімати передачу про їхню працю. Дорогою назад журналісти мусили тікати від невідомих, які переслідували їх двома іномарками. Обганяли, притискали до узбіччя й вимагали зупинитися. Відстали тільки, коли знімальна група вибралася на міжнародну трасу Донецьк – Ростов. Репортери пояснили, чому не звернулися до міліції: чули, та співпрацює з місцевою мафією, тож боялися, що їх передадуть до рук бандитів

Копанка – викопана для господарських потреб невелика водой­ма з ґрунтовою водою. Таке ­первісне значення цього слова в українській мові. ­Синонім – ­сажавка. "Недалеко від землянки чорніла яма, обставлена очеретом. То – копанка для води" (Панас Мирний); "По обіді Тіна мила в копанці миски" (Юрій Мушкетик).

Копанкою називали також криницю без зрубу, подає 11-том­ний Словник української мови, виданий у 1970-х. Наприклад: ­"Добрі люди викопали ямку і вправили кадіб, та й стала копанка" (Анатолій Свидницький); "Узяв ­хліба шматочок, а води таки не брав: була там у лісі копанка" (Борис Грінченко).

Копанка – це також розкопування зайцем снігу, щоб добути зелень. Іще одне значення – вирита ­сірою куріпкою ямка в ґрунті під час ­"купання".

Копанка – гра у футбол – "копаний м'яч". Назва побутувала в українців Галичини до середини 1940-х. ­Футболіст – копун.

Копанками в Донецькій та Луганській областях ­називають шахти, у яких ­нелегально видобувають вугілля. ­Синоніми – "дірка" та "нора". ­Перші такі незаконні міні-шахти на Донбасі з'явилися в 1998–1999 роках. ­Гірники, які втратили ­роботу після закриття державних копалень, спочатку видобували вугілля з них для своїх потреб. Але 2003-го копанки ­повсюди в регіоні були під ­контролем кримінальних угруповань. Ті стали платити міліції за прикриття. На початку 2002-го в Донецьку розстріляли кримінального авторитета на прізвисько Корній. За чутками, за те, що намагався ­підім'яти під себе нелегальний ­видобуток вугілля, який уже контролювали "менти".

Працюють у копанках у два способи. Перший – кар'єрний: екскаватори й бульдозери риють котловани, дістають вугілля, вантажівки його вивозять. Але такі шахти привертають зайву увагу. Другий метод – штрековий, менш помітний. Копанка зовні нагадує величезну кротячу нору або вхід до підвалу. Вона не провітрюється, це може призвести до  вибухонебезпечної концентрації метану.

Смерть працівників нелегальних шахт маскують під нещасні випадки. Труп можуть помити, залити в горлянку горілку й викинути на дорогу з інтенсивним рухом. Також тіла чоловіків у брудному одязі залишають на зупинках транспорту неподалік копанок. У шахтарських селищах розповідають про випадки, що людей живцем засипали в таких копальнях, коли туди несподівано приходили перевіряльники.

Вісім років тюрми за загибель шістьох людей у копанці отримав 38-річний Михайло Тишев­ський. Суд – уперше на Донбасі в такій справі – відбувся 7 грудня 2012 року в Єнакієвому. ­Тишев­ський визнав, що був організатором незаконного вуглевидобутку, але запевняв: його провини в смерті робітників ­немає. Вибух стався через те, що вони курили в шахті.

Копанки бувають "чорні" та "сірі", пояснює Станіслав Кметь із сайта "Остров": "Перші взагалі не мають документів, у других формально є ліцензія, але працюють із численними порушеннями. Значна частина працівників на них офіційно не оформлені, звітність не відбиває реальних обсягів видобутку, правила техніки безпеки сприймають як збірник анекдотів. Такі "сірі" шахти зазвичай належать держслужбовцям, тому мають імунітет від перевірок".

– В Україні за останні ­півтора-два роки  легалізували понад 200 копанок. І що? ­Власники почали платити якісь податки, але не вирішили питань ­охорони праці, соціального захисту й екології, – говорить Михайло Волинець, голова Конфедерації вільних профспілок України. ­Розповідає про одну з тіньових схем. – Часто вугілля з копанок реалізують як нібито видобуте на державних шахтах. Це вигідно, адже вартість видобутку в копанці становить 50 доларів за ­тонну, а ціна реалізації – 100 доларів. Тоді як вугілля з держшахти іноді має собівартість, вищу в рази за ціну реалізації. Витрати державних шахт можуть бути як 300 доларів, так і 500 за тонну. А різницю між видатками й вартістю компенсує держава.

Анекдот:

Їде Віктор Янукович Україною. ­Дивиться: завод працює, люди ­метушаться.

– Чий то завод? – запитує. – ­Державний?

– Ні, вашого сина.

– Добре.

Їде далі. Дивиться: шахта-копанка. Навколо шахтарі як мурахи, галас.

– Чия то шахта? – питає Янукович. – Явно ж недержавна?

– Так, вашого сина.

– Бігом легалізуйте, а так – добре.

Їде далі. Виїжджає на поле пшениці, колоситься – до самого Чорного моря, а там порт, кораблі пшеницю вантажать.

– Чиє то добро?

– Вашого сина.

Задумався президент, наморщив чоло. А потім каже:

– Така велика Україна... І лише мій син працює.

×