Дощ – із води, яка тече з іншої планети. Сніг виникає з дощу. Він випадає, коли захоче, – іноді в листопаді. Дощ поливає квіти, а сніг нічого не робить. Але він потрібен. Так планета придумала.
Одразу за нашими соснами на Обирку – Білорусь. За нею є велетенська річка й Мексика. Між Білоруссю й Аргентиною – океан.
Люди бувають білі, чорні, червоні й жовті. Але якщо людина вже стала чорною, то назад білою не стане.
Я куштувала чилі, не сподобався: пекучий, гіркий. Пробувала – бо всім мексиканцям дуже смачно.
В Америці яблука їдять тільки з магазину, бо в них своїх нема. У нас на Обирку є озеро. А в американців – море й океан. Але там люди чогось у душах купаються, не приучені до моря. Мабуть, просто не знають про свою воду.
Я не вмію спілкуватися з Богом.
Гаррі Поттера не існує. От є "Гоґвартс"? Немає. Просто одна дівчина придумала історію про Поттера і написала.
Червоний колір – природний. Бувають же листочки червоні. Синій колір – сумний, наче вода.
Гроші придумали, бо збудували банки. Люди сиділи в них і вирішили, що треба мати гроші, аби не дурно сидіти. Без грошей не проживеш. Не буде чого їсти. Гроші потрібні, щоб купувати яблука, коли у нас сніг і їх немає на деревах.
В Америці грала на гармошці, щоб заробити гроші. Хотіла купити резинку, заколку. Не вистачило. Тільки на картоплю й морозиво.
Мир – це коли всі дружать. А під час війни всі люди стають погані. Війну Бог захотів. Він хороший, але так захотів.
"Не можна" – це коли хтось не дозволяє. От хочу поїсти. А мама каже: "Ні, вже ніч, треба почистити зуби й лягать спати". А я би хотіла сидіти всю ніч на кухні з холодильником. Усі встануть зранку – а там нічого нема.
Найбільше хочу поїхати в Єгипет. Там є принцеса Нефертіті.
Я дуже-дуже-дуже-дуже боюся баби-яги. Її не існує. Я її малюю, але все одно боюся.
Люблю маленьку хатку і свіже повітря. У квартирі не подобається, бо там нема аґрусу.
Люблю малювати, писати, читати, гратися, співати, з намиста щось таке крутити. Не подобається забивати цвяхи в стіну. Не люблю робити зарядку і йогу. Від них я суворію, серджуся. Не люблю, щоб включали вночі світло і хтось шурхав. Не люблю, як листочки в книжках виривають. Не люблю, щоб подушку залишали без наволочки.
Ми бабі Уляні на Обирку принесли мисочку печенічок. Вона старенька, їй треба щось приносити. Вона далеко в магазин не ходитиме. Я теж колись буду старенька. Але якщо робити зарядку, тоді ніколи не вмреш. У старого шкіра зморщена. Дідусь не робить зарядку, тому старий, а бабуся качає гантелі – вона не старіє.
Гроші потрібні, щоб купувати яблука, коли у нас сніг і х нема на деревах
Мама і тато бувають надокучливі: "Маґдочка, будь ласочка, зроби, Маґдочка, будь ласочка, зроби"… Поїж, або пороби зарядку, або одягнися. Багато всього хочуть. А треба сказати один раз голосно. Я почую.
Не знаю, що таке щастя. Що таке любов – не скажу, я боюся.
Снилося, що падаю з квартири. Потім мене хапає ельф і робить мені крила. А ще снилося, що я стала білочкою і навкруг мене літали метелики.
Коли мама дуже сильно допитується про щось, я кажу, що не знаю. Вона заборонила казати "не знаю", і тоді я стала казати "я забула".
Автостопом їздила в Панаму, в Еквадор. Машину треба зупиняти пальчиком вгору. Не можна опускати вниз, бо водій не побачить.
Мрію цілу ніч і цілий день співати пісню й човником плисти в Африку.
А ти можеш щось про себе розказати? Про щастя розкажи. Що це?
2 
1
Коментарі
1