вівторок, 03 квітня 2018 10:54

"Росіяни щиро вважають себе кращими від інших народів – татар, чеченців, білорусів чи українців"

Усі теперішні нещастя Росії від того, що імперія недорозпалася 1991 року, – вважає американський історик російського походження Юрій ФЕЛЬШТИНСЬКИЙ

В англійському містечку Солсбері 4 березня була спроба вбити російського екс-розвідника Сергія Скрипаля та його доньку. Для цього застосували нервово-паралітичний газ "Новачок". Лондон вислав 23 російських дипломатів, а Москва у відповідь – стільки ж англійських. Із Великою Британією солідарність висловили США, країни Євросоюзу й Україна. Вони теж вислали російських дипломатів. Що ще може зробити Лондон?

– Росіяни люблять Англію. Багато чиновників і олігархів обирають Альбіон – він географічно ближчий порівняно з Америкою. Туди зручніше літати й підтримувати зв'язок із батьківщиною.

У Лондоні є багато росіян. Із них частина перебувають у зоні ризику – це колишні агенти Федеральної служби безпеки та Головного розвідувального управління, опозиціонери.

Убивство Литвиненка (колишній підполковник ФСБ попросив політичного притулку і 2001 року отримав британське підданство. 2006-го його отруїли радіоактивним ізотопом полонію. Помер від променевої хвороби 23 листопада того ж року. – Країна) свідчить, що Лондон не спішить карати. Після Литвиненка англійські медіа нарахували 14 смертей росіян – за нез'ясованих обставин. Підо­зрюю, список довший. І майже нічого у відповідь. Цього разу також не буде серйозних кроків.

  Юрій ФЕЛЬШТИНСЬКИЙ, 61 рік, історик. Народився 7 вересня 1956-го в Москві. Навчався на історичному факультеті Московського педагогічного інституту. 1978-го емігрував до США. Отримав ступінь доктора філософії та історії. 1993-го захистив докторську дисер­тацію в Інституті історії Російської академії наук. Став першим іноземним громадянином, який у РФ отримав учений ступінь доктора наук. Автор книжок з російської історії ХХ століття. 1998 року познайомився з підполковником ФСБ Олександром Литвиненком. Той виступив проти системи, на яку працював понад 20 років. У спів­авторстві з Литвиненком написали книжку ”ФСБ підриває Росію”. Розповідають про поступове захоплення влади в країні спецслужбами й розслідують причетність ФСБ до терактів у житлових будинках 1994–1999 років. За нею зняли документальний фільм ”Замах на Росію”. Обидва твори в РФ заборонені. Після анексії Криму написав книжку ”Третя світова: битва за Україну”. Її перекладено українською. Живе в Бостоні, США. Із дружиною Оленою мають чотирьох дітей
Юрій ФЕЛЬШТИНСЬКИЙ, 61 рік, історик. Народився 7 вересня 1956-го в Москві. Навчався на історичному факультеті Московського педагогічного інституту. 1978-го емігрував до США. Отримав ступінь доктора філософії та історії. 1993-го захистив докторську дисер­тацію в Інституті історії Російської академії наук. Став першим іноземним громадянином, який у РФ отримав учений ступінь доктора наук. Автор книжок з російської історії ХХ століття. 1998 року познайомився з підполковником ФСБ Олександром Литвиненком. Той виступив проти системи, на яку працював понад 20 років. У спів­авторстві з Литвиненком написали книжку ”ФСБ підриває Росію”. Розповідають про поступове захоплення влади в країні спецслужбами й розслідують причетність ФСБ до терактів у житлових будинках 1994–1999 років. За нею зняли документальний фільм ”Замах на Росію”. Обидва твори в РФ заборонені. Після анексії Криму написав книжку ”Третя світова: битва за Україну”. Її перекладено українською. Живе в Бостоні, США. Із дружиною Оленою мають чотирьох дітей

Які санкції може зараз застосувати Лондон?

– Вислання дипломатів – найменше, що могли зробити. Обмежать польоти приватних літаків із РФ. Це ускладнить життя олігархам, але несуттєво.

Чуємо, що слід заморозити російські активи в Британії, рахунки, нерухомість. Але Англія, на відміну від Росії чи України, – правова країна. Вона не може так просто заблокувати рахунки, арештувати майно. Для цього мають бути вагомі підстави, рішення суду.

Жоден російський олігарх не відкриває рахунки на своє прізвище. Майно теж куплене не на ім'я власника, а на фонди й корпорації. Тому треба юридично довести, що власність належить цій особі. Потім переконати суд у необхідності арешту чи конфіскації. А в цих людей – британські адвокати. Тож конфіскація не відбудеться ні швидко, ні дешево для держави, а часто взагалі неможлива.

Відносно легко Британія може анулювати візи для високопоставлених росіян і членів їхніх родин. Не треба забирати їхні активи і власність, краще забрати всю Англію.

Після цього ситуацію можна поширити на інші країни НАТО. Може, вони зрозуміють: щоб користуватися благами Заходу, слід поводитися по-людськи.

Це має бути аналог списку Магнітського (закони США, Канади, ЄС, що містять список російських чиновників, причетних до порушень прав людини в РФ, зокрема пов'язані зі смертю адвоката Сергія Магнітського. Цим особам заборонено в'їзд у США й країни Євросоюзу, арештовано їхнє майно та рахунки. – Країна)?

– Після Другої світової війни керівники нацистів хотіли втекти зі зруйнованої Німеччини. Але жодна країна Заходу їх не впускала. Лише Латинська Америка.

Депутати всіх партій, що входять у Думу, все керівництво Росії зараз у тій самій позиції. Лакмусовий папірець, який показав, що там немає дискусій чи опозиції, – голосування по анексії Криму. Проти голосував єдиний депутат – Ілля Пономарьов. Його за це вигнали з Думи.

Якими можуть бути відповіді різних країн Заходу на провокації росіян у світі?

– З Америкою як із лідером Заходу є велика проблема – президент Дональд Трамп заграє з Путіним. Його політика йде врозріз з інтересами Штатів. Він заважає розслідуванню своїх зв'язків із РФ. Не каже нічого поганого про Путіна. Невідомо, що лежить в основі їхніх таємних домовленостей. Колишній директор ЦРУ вважає, що в господаря Кремля є компромат на Трампа, що поведінку глави Білого дому можна пояснити лише цим. Так думають багато експертів. Але Америка – країна, в якій для такого рівня офіційних звинувачень потрібні дуже вагомі докази. Знайти їх і показати доволі важко.

Антиросійські санкції Заходу стримують Москву від завдання шкоди цим країнам?

– Як у справах приватних, як-от вбивство Литвиненка чи Магнітського, так і в геополітичних, як-от агресія Росії проти Грузії або України, покарання має бути серйознішим, аніж злочин. Наслідки мають спонукати злочинця не повторювати поганих дій. Якщо ж ви стирили 10 доларів, а вас оштрафували на п'ять, вам вигідно далі красти.

Росія здійснює злочини по висхідній, бо її майже не карають. Після Криму й початку агресії на Донбасі Захід запровадив санкції, які не дорівнюють злочину анексії й окупації частин незалежної країни Європи в ХХІ столітті. Тому Москва продовжує шкодити – втручатися в європейські вибори, пробувати здійснити військовий переворот у Чорногорії, маніпулювати з референдумами в Британії і Каталонії, втручатися в президентські вибори в США.

Москва веде війну проти Заходу.

Як на дії Росії мав би відповісти умовний колективний Захід?

– Адекватна відповідь на анексію Криму дозволила б уникнути війни на сході України. Не знаю, чи вдалося б повернути півострів, але не було б Донбасу. Ще на етапі Криму слід було відключати Росію від системи міжнародних розрахунків SWIFT, розривати дипломатичні відносини, відрізати транспортне сполучення, припиняти будь-яку торгівлю. Першою це мала б зробити жертва агресії – Україна, щоб переконати інших діяти так само. Але Київ не називав війну війною. Мабуть, боявся, що опиниться сам на сам із розлюченим противником.

Як описати режим у РФ після чергового переобрання Путіна на пост президента?

– Росія на початку 2000-х була більш демократична, безпечна і не така агресивна щодо сусідів, як зараз. Протягом наступних шести років режим Путіна стане ще небезпечнішим і кривавішим. Він жорстко контролює все вдома, але водночас випускає пару: кордони відкриті – й противники Путіна можуть залишити країну.

Путін правитиме до смерті чи буде наступник?

– Система влади в Росії влаштована так, що кожен правитель вважає: керуватиме до кінця своїх днів. Так було і в Російській монархії, і в Радянському Союзі. Добровільно пішов уперше Горбачов – хоча під тиском, бо СРСР розпався. Потім – Єльцин 31 грудня 1999 року. Але це теж була маніпуляція, адже він поставив Путіна – в обмін на гарантії безпеки для себе та сім'ї. Путін цих гарантій дотримався.

Добровільно з посади 2024 року він не піде. Ситуація, що хтось дасть йому й родині гарантії безпеки в обмін на відхід, можлива, але малоймовірна. Єльцин подався на відпочинок практично як помираючий. Путін може зробити це теж лише за подібних обставин.

Палацовий переворот можливий?

– Теоретично – так, але внаслідок нього до влади прийде ще радикальніший режим. Не вірю в можливість ліберального перевороту в Росії. Страх заколоту силовиків – причина, чому Путін відсторонив від себе генералів, які тривалий час були поруч. Сергія Іванова (міністр оборони, а потім – глава адміністрації президента. – Країна) та Віктора Іванова (екс-заступник глави адміністрації президента. – Країна) відправили у відставку.

Армія в РФ не є самостійним гравцем, на відміну від багатьох авторитарних режимів світу. Немає більших боягузів, ніж російські генерали. Їх турбують погони, ордени, спокійна старість і дешевий пафос.

Американський аналітичний центр RAND дійшов висновку, що НАТО погано підготовлене до стримування агресії Росії. Його лідери все частіше говорять про загрозу швидкої атаки Москви на країни Балтії. Кремль також може вдатися до масштабного нападу на Україну. Наскільки ймовірний такий сценарій?

– Звернення Путіна до Федеральних зборів, де він показував мультики, як завдає ядерного удару по Флориді, демонструє дедалі більшу неадекватність його режиму.

У пропагандистському фільмі про анексію Криму Путін розповідав про готовність до ядерної війни в Європі 2014 року, якби Захід вирішив військовим чином протистояти анексії півострова. Після неї США та ЄС запитали Путіна, чи Кримом завершуються його територіальні амбіції. Глава Кремля відповів: ні. Він претендує на всі території, де говорять російською. Повторює мантру, що розпад СРСР – найбільша геополітична катастрофа ХХ століття. Путін прямо каже, що Кримом не обмежиться і готовий далі шантажувати Захід ядерною зброєю.

Якщо з військової точки зору захоплення Криму було блискучою операцією, то агресія на Донбасі – це провал і помилка Кремля. Топтати гусеницями танків і "Градами" проросійськи налаштований регіон нерозумно. Заради досягнення цілей Москві треба було атакувати Центральну й Західну Україну. Увійти туди можна лише через Білорусь. Такий удар не відбувся 2014 року. Але за потреби можливий у майбутньому.

Путін веде РФ до розпаду?

– Він стверджує, що всі теперішні нещастя Росії через те, що розпався СРСР. А я вважаю: тому, що імперія недорозпалася. Країна залишилася з імперським мисленням. Нею керують люди, які бачать її імперією. Росія ніколи не існувала поза рамками імперії, не уявляє, як можна жити інакше. Привчена відчувати себе тільки як центр, навколо якого обертаються країни і нації, яких вона вважає недорозвиненими. Такими, що не мають права на незалежність.

Росіяни щиро вважають себе кращими від татар, чеченців, білорусів чи українців. Вірять, що їхні дії направлені на благо цих народів. Якщо Росія позбудеться цього менталітету, зможе стати нормальною країною, як колись це відбулося з іншими імперіями – Австро-Угорщиною, Францією, Німеччиною. Це може статися внаслідок військової поразки чи іншого великого катаклізму. Путін підводить країну дедалі ближче до кінця. Питання в тому, коли він настане і скільки крові й трагедій потягне за собою.

Зараз ви читаєте новину «"Росіяни щиро вважають себе кращими від інших народів – татар, чеченців, білорусів чи українців"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути