"Росіяни розробили сценарій "холодомору" за аналогією з Голодомором 1930-х"

Знищене обладнання енергосистеми далеко не завжди вдається швидко відновити – це може тривати місяці, – каже експерт з енергетики Михайло Гончар

Майже 30 відсотків енергетичної інфраструктури України з понеділка 10 жовтня вразили російські ракети, заявив міністр енергетики України Герман Галущенко. Наша енергетична система слабко захищена?

– Питання захищеності енергосистеми пов'язане з ефективністю системи протиповітряної оборони, яка захищає територію країни, насичену об'єктами критичної інфраструктури. Не лише енергетичної. З урахуванням того, які засоби ППО маємо, могло бути й гірше. Збили 43 ракети – більш як половину з випущених 83. 40 ракет досягли цілей. Наша ППО не є системою протиракетної оборони – певні типи ракет збивати не може. Некоректно порушувати питання про слабкий захист об'єктів ОЕС, бо недостатньо захищеною є вся територія України. Але те, що роблять наявні засоби протиповітряної оборони, – вище за будь-які очікування. Це визнають і західні військові експерти. Ідеальних систем, які стовідсотково перехопили б усе, що летить, не існує. Коли ми отримаємо сучасні – найперше норвезько-американські NASAMS та німецькі IRIS-T, – становище покращиться. Ці додаткові засоби оборони Україна просила у своїх західних партнерів ще кілька місяців тому. Але ці прохання потрапили в бюрократичні тенета. І тільки на тлі того, що 11 вересня ракетами вразили ТЕЦ-5 у Харкові, й масованого обстрілу 10 жовтня ми найближчим часом отримаємо нові засоби ППО.

Але отримати – одне, а поставити на бойове чергування – інше. Росія закупила в Ірану безпілотники Shahed і Mohajer. Це знову порушує питання додаткового протиповітряного захисту тих місць, де розташовані об'єкти енергетичної інфраструктури. Теперішня ситуація, з огляду на масованість ракетних пусків, стала безпрецедентною, хоча обстріли об'єктів інфраструктури Росія здійснювала й раніше. Згадайте ураження нафтобази під Васильковом у ніч на 27 лютого. Москва почала зі знищення нафтобаз і нафтопереробних заводів, щоб позбавити Збройні сили України пального. Якщо воно є в баках танків – це не запорука перемоги, але якщо пального там немає, то це точно веде до поразки. На щастя, ми отримали оперативні поставки від наших європейських партнерів – і російський задум не спрацював.

А ураження життєво важливої для промисловості та домогосподарств електроенергетичної інфраструктури ворог приберіг на початок осінньо-зимового періоду. Знищене обладнання на теплових електростанціях не можна швидко відновити – це може тривати місяці.

 

Яку мету переслідувала Росія?

– Зірвати отримання споживачами світла й тепла, води та зв'язку. РФ прагне посіяти паніку та викликати соціальні протести. Кремль вважає, що народ має вийти на вулиці та скинути "київську владу", тому й відпрацьовує цей сценарій. Тепер середина осені, вже доволі прохолодно. Днями голова "Газпрому" Олексій Міллер лякав Європу аномально холодною зимою, що можуть замерзнути цілі міста в Європі. Росіяни розробили сценарій "холодомору" за аналогією із Голодомором 1930-х.

В які об'єкти цілили? Які регіони постраждали найбільше? Наскільки нині стабільна наша енергетична система?

– Для ураження обирали як генерувальні потужності енергосистеми – ­електростанції та теплоелектроцентралі, так і підстанції, через які йде розподіл енергетичних потоків. Саме ці об'єкти піддавалися атакам не лише 10 жовтня, а й протягом усього періоду бойових дій. Були практично знищені чи суттєво пошкоджені ТЕЦ і ТЕС у Сіверськодонецьку, Лисичанську, Світлодарську, Маріуполі, Кременчуку, Харкові, Чернігові. П'ять областей України – від Сумської на північному сході до Львівської на заході – були знеструмлені через ураження підстанцій. Через перекомутацію обладнання енергопостачання доволі швидко відновили. Тепер оператор ОЕС – компанія "Укренерго" – намагається забезпечити її стабільну роботу з урахуванням ураження низки об'єктів енергетики. Вона звертається до громадян із закликом знизити рівень споживання електроенергії, щоб вийти на нову нормальність рівня роботи.

Скільки треба часу на відновлення пошкоджених об'єктів? Чи маємо ми альтернативні джерела енергії?

– Точно відповісти, скільки днів, тижнів чи місяців потрібно, неможливо. Усе залежить від характеру ушкоджень конкретного об'єкта. Щось можна відновити за кілька днів. Наприклад, якщо знищена опора лінії електропередач чи порвані дроти. Інша річ – якщо зруйнована підстанція: для її відновлення потрібні тижні, якщо не місяці. Наприклад, ТЕЦ у Сіверськодонецьку – одна з найбільших в Україні, знищена повністю і навряд чи підлягає відновленню. А якщо руйнація теплоцентралі відбудеться взимку, в розпал опалювального сезону, то її відновлення потребуватиме серйозних ресурсів і взимку навряд чи можливе.

Які наслідки це масове пошкодження енергосистеми матиме для держави й для громадян?

– Відбулося достатньо швидке відновлення енергопостачання – протягом доби. Можна зробити висновок, що пошкодження мають серйозний, але не фатальний характер. Колапс енергосистеми, про який багато говорять у Росії, не відбувся. Питання "що буде далі?" не має однозначної відповіді. З огляду на останні пів року можна зробити висновок, що енергосистема України доволі стійка. Росіяни розраховують, що рано чи пізно їм вдасться через завдання додаткових ударів зруйнувати максимальну кількість енергетичних об'єктів, а також позбавити нас можливості отримувати електроенергію з Європи. Коли почалося російське вторгнення, ми саме завершували процедуру приєднання до енергосистеми Європейського Союзу. До 10 жовтня здійснювався експорт електроенергії. Ударами по Бурштинській ТЕС нас намагаються позбавити можливості заробляти на експорті, а також ліквідувати технічні можливості отримання енергії з Європи, якщо матимемо потребу в цьому взимку.

Галущенко сказав, що однією з причин обстрілів є те, що експорт української електроенергії в Європу "допомагає європейським країнам економити на російському газі та вугіллі". Україна припинила експорт електроенергії. Чи доведеться нам закуповувати її в партнерів?

– Так, якщо буде необхідність. Так працює енергобізнес у будь-якій країні – якщо в тебе є надлишок електроенергії, ти її продаєш і заробляєш. Якщо виникає дефіцит – купуєш. Це нормальна ситуація. Міністр Галущенко дещо перебільшує значення постачання нашої електроенергії в Європу в плані її порятунку. Насправді ці обсяги на тлі загального рівня споживання енергії Євросоюзом мізерні. Вони мають певне значення для чотирьох сусідніх країн – Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії. Але цей експорт не працює на постійній основі, як газовий потік. Коли зазначеним країнам потрібна енергія і вони бачать, що в нас добра ціна, – тоді купують. Коли ми бачимо, що в них енергетичний дефіцит, – чому б не продати? Так було й раніше. Тепер, коли в ході бойових дій постраждала певна кількість промислових об'єктів, енергоспоживання в нас скоротилося. Виник надлишок електрики, який пішов на експорт. Якщо нині не вдасться відновити технічні потужності, то експорту не буде. Головне – зберегти технічні можливості імпорту електроенергії, а також і газу.

Наскільки ефективні віялові відключення?

– У разі розбалансування енергосистеми, байдуже внаслідок яких чинників, є два варіанти дій. Перший – підключити додаткові джерела генерації, щоб задовольнити попит споживачів. Другий – обмежити попит споживачів через механізм віялових відключень. Перший варіант нині нереальний – у нас немає додаткових можливостей збільшити обсяг постачання електроенергії, бо об'єкти теплової енергетики протягом тривалого часу зазнають атак ворога. Резервів у нас майже нема. Тому реалізовується другий варіант. По-перше, з'явився заклик до українців скоротити у вечірні пікові години споживання – не вмикати побутової техніки, яка тягне багато електрики. По-друге – почалися відключення споживачів, бо за наявної ситуації це необхідна річ. Слід розуміти, що так триватиме довго й до цього треба звикнути. Звісно, в різних регіонах буде по-різному. Десь відключення триватимуть 2 години, десь – пів доби. Не варто очікувати, що все налагодиться за кілька днів. Сподіваючись на краще, треба бути готовим до гіршого. А віялові відключення рятують енергосистему від колапсу. Якщо вона колапсує, то на її відновлення підуть місяці.

До чого і як слід підготуватися українцям?

– Про те, що зимовий період 2022–2023 років буде важкий, говорили ще на початку літа. Тепер є багато пам'яток, які випускають урядові й неурядові організації. Не слід сподіватися, що минеться. Треба думати про персональне енергозабезпечення твого домогосподарства, починаючи від резервних засобів живлення – генераторів, акумуляторів, павербанків. Але найголовнішим є збереження тепла. Звісно, зробити це в міській квартирі в багатоповерховому будинку нелегко. Українці – нація, вкорінена в землю, в село. Із закінченням теплого осіннього періоду варто подбати про хату в селі з дровами – в родичів або знайомих. У місті жити важко, коли зникає електроенергія. Вимикається інтернет, зникає зв'язок, навіть приготувати їжу без електрики й газу неможливо. У селі ж пережити цей період простіше, звісно, якщо є дрова.

Як далі розвиватимуться події? Росія продовжить обстріли інфраструктурних об'єктів?

– Захоплення та знищення енергетичної інфраструктури почалося одразу з початком вторгнення. Ворог захопив Запорізьку АЕС, намагався загарбати Південноукраїнську АЕС. Якби йому це вдалося, контролював би 70 відсотків нашої атомної енергетики. Завдяки ЗСУ цього не сталося. Ворог намагався втілити сценарій енергетичного шантажу, через який планував схилити Київ до капітуляції. Це йому не вдалося. Тепер, після 10 жовтня, вони побачили, що народ не побіг протестувати з вимогами закінчити війну. Навпаки – суспільство консолідується для подальшого опору ворогу.

Звичайно, росіяни не відступляться – ця атака безпрецедентна за масштабами застосування ракетної зброї. Але сценарій ураження критичної інфраструктури почав реалізовуватися вже з березня, коли стало очевидним, що триденний бліцкриг провалився. Це буде й надалі. Хіба що наші західні друзі, висловивши глибоке занепокоєння, перейдуть до більш радикальних заходів. Але розраховувати на швидкі дії союзників не варто. Вони все ще мислять категоріями війни в Україні, а не війни в Європі, яку реально провадить Росія. Україна – просто гарячий фронт цього протистояння. Росія робить, що хоче, – у своєму стилі. Те, що вона підриває власні потоки (на газопроводах "Північний потік-1" та "Північний потік-2" у вересні сталися витоки газу. На сьогодні вже зрозуміло, що це сталося через підрив трубопроводів. – Країна), означає, що вона вже у війні проти Євросоюзу. Європейці не в змозі усвідомити, що газовий ринок, який вони вибудовували 20 із гаком років, починаючи з 1998-го, перетворений Росією на театр воєнних дій. Тому реагувати потрібно не ринковими, а воєнними методами. Зупиняти РФ, а не платити їй шалені гроші за штучно накрученими цінами.

Російські окупанти продовжують тримати всі шість блоків Запорізької атомної електростанції у стані "холодного зупину". Що це означає для України? Як можна вплинути на РФ щодо ЗАЕС? Чи тільки звільнити?

– Спроби вплинути на Росію, починаючи з 4 березня, коли відбулося захоплення Запорізької АЕС, ефекту не мають – "Васько слухає та їсть". І те, як нині діє МАГАТЕ на чолі з генеральним директором Рафаелем Ґроссі, лише засвідчує безпорадність міжнародних структур включно з Організацією Об'єднаних Націй. Ми бачимо недолугість ООН загалом. Те, що нині МАГАТЕ робить правильні оцінки й говорить правильні речі, – добре. Але цього недостатньо, немає рішучих дій. Натомість є розрахунок на якусь добру волю з російського боку. Але Москва не збирається цього робити, її мета – інкорпорувати захоплене у власну енергосистему, а нас шантажувати цим. Ще у травні росіяни пропонували підписати контракт на постачання енергії. Але це де-факто було б визнанням російської належності АЕС.

Ситуація балансуватиме на межі катастрофічних подій, бо Росія модерує саме такий сценарій. Потрібні жорсткі дії проти "Росатома", єдиної в Росії державної компанії, яка є офіційним оператором атомної промисловості. Проти російських компаній нафтового й газового секторів запровадили санкції. Можна сперечатися, повними вони є чи ні. Проти "Росатома" не запровадили жодних обмежень. Тому Росія і розперезалася. Насправді санкції проти "Росатома" були б дошкульні. Але російське атомне лобі, хоч про нього й мало чули, не менш впливове, ніж нафтове чи газове. Зупинити Москву могло б замороження російських атомних проєктів за кордоном. Приклад показали дві країни – Чехія і Фінляндія. Прага відмовилася від співпраці з Москвою щодо атомної енергії ще раніше від повномасштабної агресії проти України. Гельсінкі це зробило одразу після її початку. Інші європейські країни поки що зволікають. Угорщина саботує запровадження санкцій проти "Росатома". У США є свої нюанси – значну частину ядерного палива там виробляють із сировини, наданої РФ та Казахстаном. Притому казахстанську атомну промисловість контролює Росія. Тому накладання обмежень на російський атомпром – це напрямок для зусиль наших дипломатів та урядовців.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

×