Як утрата одного з батьків може позначитися на дітях наступних поколінь?
- Це позначається завжди. Але не завжди негативно. Якщо людина в дитинстві втратила когось із батьків і зазнала травми, вона хоче померти слідом за батьками. Згодом, коли з"являться cвої діти, хтось із них захоче "піти в смерть" замість свого батька чи матері.
Знайомий написав мені листа. У ньому йшлося про те, що його син став страшенно агресивний. Його ледь не виключили зі школи. Я запропонував разом із родиною відвідати мій семінар. Приїхали батько, мати і двоє синів. Агресивним був молодший. Подивився на них і зрозумів, що жінка хоче померти. Спитав у неї, в чому річ. Розповіла, що в її матері був коханий, який загинув у автокатастрофі. Тоді я викликав трьох людей: пацієнтку, жінку як замісний об"єкт її матері та чоловіка - як проектування загиблого материного партнера. Одразу побачив, що матір тягне до її мертвого коханого. Вона хотіла возз"єднатися з ним у смерті. Він сказав їй: "Ти можеш жити далі". Матір зітхнула й сказала доньці: "Я залишаюся". Донька теж зітхнула й мала щасливий вигляд. Тоді я попросив її повернутися спиною до своєї матері й запросив у розстановку її агресивного сина. Матір сказала йому: "Я залишаюся. Буду жити". Це розчулило сина. Він підбіг і обійняв її.
Яким чином убиті впливають на живих?
- У Німеччині під час Другої світової війни було скоєно багато злочинів. Їх вчинило покоління дідів нинішньої молоді. Дідусь, який був воєнним злочинцем, не зважав на тих, кого вбивав. Тому його онука тягне до вбитих ним. Вплив померлих часто проявляється через покоління.
Якось в Америці мені трапився клієнт, який почувався нікому не потрібним невдахою. Його прадід побудував залізницю від Канади до Бостона. Сім"я розбагатіла. Але на будівництві загинуло чимало людей. Правнук виявився "сплетеним" із ними. Йому полегшало б, якби родина визнала: своє багатство вона нажила за рахунок багатьох смертей. У сім"ї неможливо щось приховати. Минуле так чи інакше впливає на теперішнє.
Ви стверджуєте, що люди можуть мати почуття, які їм не належать. Які це почуття і звідки вони походять?
- Є почуття, заборонені в родині. Скажімо, у матері погані стосунки з власною матір"ю. Тоді вона може ставитися до доньки, як до своєї матері. Нехтувати нею. Дитина це відчуває і переймає ставлення бабусі до своєї матері. Тоді стосунки між матір"ю та бабусею без жодної на те причини повторюються у стосунках між матір"ю та її дитиною. Дитина не має власних, дитячих, почуттів - лише запозичені. Вона почувається відповідальною за свою матір і нібито стає матір"ю для неї.
Метод сімейних розстановок може звільнити людину від чужих почуттів?
- Розстановка виявляє, де справжнє місце почуттів або звідки вони походять. Під час сеансу ставлю замісника матері, а навпроти - замісника її матері. Спостерігаю за тим, як вони поводяться, і можу це розв"язати. Якщо конфлікт вирішено, дитина може бути вільна.
Кожна дитина носить історію сім"ї у серці. Але не знає, звідки походять її почуття. Ми називаємо це "сплетінням". Дитина ніби сплетена з подіями та людьми, до яких не має жодного стосунку. За допомогою розстановки її можна вивільнити із цього сплетіння.
Що треба зробити, аби дитина не постраждала через розлучення батьків?
- У дитини все буде добре, коли вона матиме право любити обох. Якщо жінка хоче, щоб донька залишилася з нею, і не дозволяє їй спілкуватися з батьком, дитина почуватиметься погано. Батьки можуть сказати доньці: "Ми розлучаємося. Але залишаємося твоїми батьками". Тоді вона почуватиметься добре.
Як ставитися до права жінки на аборт?
- Ніяк. Я лише спостерігаю за тим, що відбувається.
В одній із книжок ви пишете, що абортована дитина впливає на матір і народжених пізніше дітей. Що це за вплив?
- Абортована дитина є частиною матері. Мати переживає аборт так, неначе вона втратила частину себе. Ця дитина ніби відроджується в її тілі. Наприклад, як міома (доброякісна пухлина у м"язовій оболонці матки. - "Країна"). Вона може заміщувати абортований плід. Це те, що відбувається тілесно. Несвідомо матір вабить до мертвої дитини. Її тягне "в смерть".
Щодо народженої дитини, то вона завжди відчуває, що її матір тягне "в смерть", і ніби каже: "Я помру замість тебе". Такі діти стають агресивними, інколи щойно з"явившись на світ. Їхня агресія спрямована проти смерті. За допомогою агресії вони наче намагаються утримати свою матір або іншого члена сім"ї "у житті".
Усі живі діти пов"язані з абортованою дитиною. Остання може проявитися в живій дитині у вигляді хвороби. Скажімо, у вагітної, яка колись зробила аборт, часто буває викидень.
Мати переживає аборт так, неначе втратила частину себе. Її вабить до мертвої дитини, тягне "в смерть"
Чи не можуть малі діти бути агресивними з інших причин?
- У Мексиці я проводив розстановку для школи. Один 14-річний узагалі не хотів учитися. До розстановки я запросив хлопчика, його батьків та жінку - замісний об"єкт його вчительки. Подивився на нього й кажу: "Ти ніби засмучений". І побачив, що цей смуток належить не йому, а його матері. А вона, в свою чергу, перейняла почуття в когось іншого. Питаю в неї: "Що сталося у твоїй родині?" Виявилося, у неї була сестра-близнючка, яка померла під час пологів. Тоді трохи віддалік від сестри я поставив замісника померлої близнючки спиною до решти. І помітив, що матір хлопчика тягнеться до своєї сестри. Тоді я поставив матір за її сестрою і спитав: "Як ти тут почуваєшся?" Вона відповіла: "Мені добре". Я повернув матір на своє місце й поставив хлопчика за близнючкою його матері. Хотів подивитися, чи не хоче він померти. Він мовив, що теж добре тут почувається.
Чому хлопчик не хотів більше вчитися?
Бо хотів померти - замість своєї матері. Чимало дітей переймають почуття своїх батьків. І несвідомо, з любові до них, кажуть: "Я помру замість тебе". Звідси і їхні проблеми.
Які сімейні негаразди типові для Німеччини?
- Німкені звинувачують чоловіків у злочинах націонал-соціалізму. Свідомо чи несвідомо, вони кажуть своїм дітям: "Не будь такий, як твій батько". Тоді діти стають агресивними. Скажімо, йдуть у неонацистські угруповання. Вихід я бачу в повазі дружин до своїх чоловіків. Суспільство має визнати, що жінки зробили такий самий внесок у націонал-соціалізм, як і їхні чоловіки.
Ви провели три семінари в Києві, де застосували метод сімейних розстановок. Чи траплялися випадки, пов"язані з проблемними дітьми?
- Серед моїх клієнтів була жінка, яку малою вдочерили. Вона погано ставилася до названих батьків. Під час розстановки з"ясували, чому рідна мати відмовилася від неї. Вона ніби сказала: "Виховувати тебе - це забагато для мене. Ти зайва". У житті часто трапляються ситуації, коли матір потрапляє в біду. Скажімо, захворює на шизофренію і дбати про дитину вже не може. Або хтось із батьків помирає, і вдова чи вдівець неспроможні виховувати дитину самотужки. У такому разі всиновлення чи удочеріння вимушене. Рідні батьки роблять це для добра дитини, заради її виживання. Так було з моєю клієнткою. Під час розстановки я побачив, що рідні батьки десь у глибині душі відчули: якщо дитина залишиться в них, то помре. Тобто за цим учинком теж стояла любов. Дитина, звичайно, не могла цього розуміти й була розлючена як на рідних, так і на названих батьків. Під час розстановки вона може сказати рідним батькам: "Зараз я погоджуюся з тим, що ви від мене відмовилися". І тоді в душі буде знову пов"язана зі батьками - як рідними, так і названими.
Гелінґер розробив метод сімейних розстановок
Берт Гелінґер розробив метод сімейних розстановок у 1980-х. Це груповий терапевтичний сеанс на запит клієнта. Розстановка покликана вирішити проблему розірваних сімейних стосунків - за Гелінґером, "стосунків любові та смерті".
Головне правило сімейних стосунків - усі родичі мають право належати до своєї родини. Якщо одного з них виключили з неї - абортована дитина, немила доньці матір, розлучені батьки; смерть брата тощо, доля виключеного може позначитися на іншому члені родини в наступних поколіннях. Гелінґер називає це "сплетінням". Воно проявляється у депресії, агресивній поведінці, небажанні жити, психічних розладах, фізіологічних хворобах. Треба відновити право виключеного належати до родини, щоб уникнути сплетіння. Її члени мають виявити до нього повагу й любов.
Треба відновити право виключеного з родини належати до неї
Учасники розстановки виступають у ролі замісників рідних клієнта. Вони нічого не знають ані про клієнта, ані про його родину. Терапевт розставляє замісників згідно з особистим уявленням, як могли б скластися стосунки між членами родини. Під час сеансу учасники починають почуватися як люди, що їх вони заміщають. Терапевт не втручається у розстановку, мовчки спостерігає за поведінкою замісників. За їхніми рухами з"ясовує причини конфлікту і мирить виключеного члена сім"ї та "сплетених" із ним рідних.
Що означає поведінка замісників
Нахилив голову, не підводить очей - Померла близька людина
Тягнеться до людини, яка лежить на підлозі - Скорбота за померлим, бажання вмерти разом із ним
Бере за руку - Відчуває провину й хоче помиритися
Відступає та стискає кулаки - Ненависть до абортованої дитини
Відвертається від решти - Образа на рідних
Кахикає, стає накарачки - Тілесна хвороба
4 
1
Коментарі