В Україні досі діють закони мирного часу
"У війні між духами небесними і дияволами обидві сторони борються не за право керувати небесами, але за право керувати пеклом. Тому незалежно від того, хто перемагає, пекло залишається пеклом".
Думка основоположника сучасної китайської літератури Лу Сіня нині звучить особливо актуально в контексті досі офіційно не оголошеної російсько-української війни, яку сім років наші політики маркують евфемізмами АТО й ООС. Такі операції не можуть тривати роками. "Правильно називати" – означає "правильно розуміти", говорили древні.
Та вище керівництво України ніяк на наважиться назвати війну війною. Досі в нас діють закони мирного часу. Немає військових трибуналів і військової прокуратури. І саме тому в тюрмах сидять ті, хто пішов воювати добровольцями.
У статті Резолюції Генеральної асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року визначено, що таке агресія. "Засилання державою або від імені держави озброєних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, мають кваліфікуватися як акти агресії".
У серпні 2014 року генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен назвав Росію на українському Донбасі агресором, а вторгнення збройних сил Російської Федерації через східний російсько-український державний кордон серйозною ескалацією збройної агресії Росії проти України.
У листопаді того ж року в позачерговому посланні до Верховної Ради президент України визнав, що "живемо в умовах війни". А ще назвав її вітчизняною війною 2014 року за незалежність України. Слово "ворог" у посланні вжив чотири рази. Але не було жодного натяку, аби Верховна Рада унормувала невизначений статус ситуації.
У грудні 2014‑го "в разі початку Росією наступальної операції на сході України" Петро Порошенко обіцяв запровадити воєнний стан. Наступ відбувся, й українська армія втратила Донецький аеропорт, Вуглегірськ і Дебальцеве. Але 30-денний воєнний стан запровадили в десяти регіонах України лише в листопаді 2018 року. Формальним приводом стали обстріл і захоплення в нейтральних водах Чорного моря трьох кораблів ВМС України. Упродовж місяця на полігонах провели масштабні навчання військових і резервістів. Та відповідей на запитання, як підтримуватимуть стан повної бойової готовності ЗСУ і хто відповідатиме за це, не прозвучало.
У січні 2015‑го УкраЇна офіційно назвала Росію державою-агресором постановою Верховної Ради. У липні парламентська Асамблея ОБСЄ в резолюції "Продовження очевидних, грубих і невиправлених порушень Російською Федерацією міжнародних норм і принципів ОБСЄ" визнала військову агресію Росії проти України.
27 жовтня 2016 року президент України заявив: "У нас немає ніякого АТО – є агресія Російської Федерації проти незалежної суверенної нашої держави".
"Якби не було агресії РФ – війна на Донбасі закінчилась би якщо не за дні, то за тижні. Йде війна. Щоранку мені на стіл кладуть зведення з фронту", – визнав секретар РНБО Олександр Турчинов. А у серпні 2016‑го сказав: "Воєнний стан може запроваджуватися, виходячи винятково із загроз нашому суверенітету, безпеці країни загалом, насамперед військових загроз".
То чому не запровадили воєнного стану? А як же Конституція? У розділі V, статті 106, Основного закону виписані посадові інструкції для головнокомандувача: "У разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань; приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України".
Позаторік співавтор виборчої програми Володимира Зеленського, співвласник "Кварталу 95" Борис Шефір в інтерв'ю "Детектор медіа" сказав: "Якщо сильно захочемо, ми домовимося. Їм подобається воювати. Ви думаєте, Путін – маніяк, який любить постріляти в людей? Він псих? Він розумна людина. Так, у нього імперські амбіції. Але можна ж домовитися. А якщо ні, то оголошуватимемо справжню війну".
7 вересня 2019‑го в аеропорту "Бориспіль" Володимир Зеленський заявив, що "далі ми будемо просуватися до звільнення всіх полонених, а також до кінця війни на Донбасі". Того ж дня після зустрічі звільнених українських в'язнів Кремля запевнив, що "ми проговоримо всі кроки на найближче майбутнє, щоб завершити цю жахливу війну".
Тобто Україна воює. Хоча воєнного стану не запроваджено. А це допомогло би припинити антидержавну діяльність п'ятої колони, зачистити тил від ворожої агентури.
25 грудня 2020 року під час інтерв'ю журналіст видання "Фокус" запитав, чи замислювався Володимир Зеленський над тим, що Росія знову може напасти на Україну, наприклад з боку Криму. Президент відповів: "Це жахлива ситуація, я навіть не хочу її уявляти. Я проти цього. Будемо сподіватися, що це неможливо. Інакше буде велика війна. Ми нікуди не підемо, ми всі будемо воювати, всі будуть мобілізовані – і чоловіки, і жінки. Це буде погано для населення України. І я думаю, що Росія це прекрасно розуміє".
Відповідь верховного головнокомандувача алогічна, інфантильна, наївна. Розуміння ситуації примітивне.
Чи не тому на сьомому році війни не може порозумітися між собою військове керівництво? Це ж ганьба для держави: головнокомандувач ЗСУ, начальник Генштабу, командувач Повітряних сил та колишній командувач Медичних сил позиваються до міністра оборони. Та верховному головнокомандувачу до цього скандалу, схоже, нема діла. А в Кремлі, либонь, потирають руки.
Тим часом прогноз експертів і членів української делегації у Тристоронній контактній групі щодо Донбасу невтішний: Росія продовжуватиме наступ і, ймовірно, дійде до прориву лінії розмежування. За словами учасників української делегації в ТКГ Сергія Гармаша і Дениса Казанського, РФ не збирається виконувати Мінські угоди і повертати Україні окупований Донбас. Мета Кремля – повністю захопити Донецьку та Луганську області, південний схід країни.
19 лютого голова української делегації в Тристоронній контактній групі Леонід Кравчук заявив: "Основою має бути одне – визнання всіма без винятку, що ми воююча країна, що в нас іде війна, що ми даємо відсіч агресору, і будь-які питання розглядаємо крізь призму війни. Це і буде план Б. Питання завершення війни складається всередині країни – не може бути ворожої пропаганди, має бути вичищена з влади п'ята колона, мають бути дисципліна й порядок. Щоб закінчити війну, треба примусити Росію припинити агресію".
Січневий виступ Володимира Путіна в Давосі – це ймовірне анонсування агресивних дій. І вже не тільки проти України, але й проти Європейського Союзу. В унісон прозвучала заява міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова: "Ми не хочемо ізолюватися від світового життя, але треба бути готовим до цього. Хочеш миру – готуйся до війни".
Український політик і дипломат Роман Безсмертний вважає, що попередні випадки таких погроз російського президента на міжнародних заходах завжди мали наслідки. До них слід ставитися серйозно.
Натомість, відповідаючи на запитання журналістів, чи не варто Україні ініціювати перегляд Мінських домовленостей, глава держави каже: "До "Мінська" моє ставлення просте: його треба розібрати на деталі, прописати всі кроки, прив'язати їх до дат і виконувати. Ми за такий формат. Саме це ми й зробили".
В Україні загострюються політична й управлінська кризи. Тож тема доцільності запровадження воєнного стану стає ще більш актуальна. Та чи готові "слуги народу" до цієї місї, чи мають розроблені плани першочергових заходів? Питання риторичне. Бо нині бачимо провал оборонних замовлень. Не виконується ракетна програма. З літакобудуванням для Військово-повітряних сил теж не ліпше.
За совєтських часів, слухаючи лекції з історії філософії, не міг збагнути, що мав на увазі Іммануїл Кант, розповідаючи про "річ у собі". Викладачі малопереконливо пояснювали сенс цього поняття. Згодом з'ясувалося, що німецький філософ насправді писав про "річ як таку" – das Ding an sich – тобто про річ, що існує поза нашими відчуттями. Все стало на свої місця. Логіка життя далася взнаки. Спрацювали тонкощі перекладу.
Може, й зараз спрацює логіка життя? Бо "незалежно від того, хто перемагає, пекло залишається пеклом". Читай: Московією.
5 
1
Коментарі