У нас майже кожен школяр знає, що Російську імперію Петро І та Катерина ІІ створили руками українців. Феофан Прокопович, Олександр Безбородько, Кирило Розумовський і сила-силенна інших допомагали Російській імперії перетворитися на європейську державу. Вважали, що так буде краще для всіх. Замість понівеченої численними війнами України постане величезна культурна імперія із впливом на цілий світ. Чим усе завершилося? Українці своїми ж руками зруйнували власну країну. А новій надали сили та могутності.
Тепер у свідомій частині українського суспільства витає думка про те, що варто підтримати демократичні зміни в Росії. Українські й російські демократи стали мало не рідними братами, а Борис Нємцов навіть був радником президента Ющенка. Проте ніхто не може дати відповіді, навіщо Росії бути демократичною державою зі свободою слова та ліберальною демократією? І, найголовніше, чи це на користь самій Україні.
У Латвії минулого місяця відбувся референдум щодо статусу російської мови. Російська опозиція закликала латишів проявити демократичність і проголосувати "за". Мовляв, так вони доведуть переваги демократії та висловлять підтримку російським демократичним силам. Однак латиші цю пораду-прохання проігнорували.
Мало не в той самий час в ефірі одного з вітчизняних каналів з'явився яскравий лідер "білої революції" Олексій Навальний. Його спитали про ставлення до України. Навальний заявив, що "ми - один народ, маємо бути разом у якомусь союзі", але для цього українцям спочатку "слід перехворіти на хворобу ідентичності". Навальний до великих демократів не належить, тож говорить, що думає. А от російські ліберали цього не кажуть. Хоча, буває, виривається. Як у Анатолія Чубайса й Союзу правих сил - про "російську економічну імперію".
Вісь протистояння перейде на кордон Росія - Китай, а не Європа - Росія, як досі. І Україну з радістю віддадуть "старшому", тепер уже демократичному, "братові"
Ми знов наступаємо на ті самі граблі. Уже вкотре в історії. Українські демократи вірять у те, що вся проблема Росії - у браку демократії. Достатньо її "просвітити", і стане вона нам союзницею і братньою державою. Так само думали Прокопович із Безбородьком.
Перевага режиму Путіна полягає у двох речах. По-перше, він не маскується і ми розуміємо, з ким маємо справу. Політика тиску й залякувань, закриття ринків для української продукції, високі ціни на енергоносії допомагають нам позбутися ілюзій. Українці змушені переорієнтовуватися на Захід, відкривати європейські ринки, менше дивитися російські канали, де з них відверто кепкують, заощаджувати енергоносії та шукати альтернативні джерела їхніх поставок тощо. До цього додається угодовство української влади, одіозні силовики, фінансисти та освітяни, немовби прямо призначені з Кремля. Вони викликають роздратування й ненависть більшості. І, коли цю владу знесуть, щеплення від російського впливу убезпечить українців від подальших дурниць.
Цю піраміду вдало доповнює російський патріарх Кирило, що своїми заявами веде до розвалу УПЦ Московського патріархату та об'єднання з українськими церквами. Тобто, режим Путіна, хоч і дуже гіркий на смак, немов мікстура. Він допомагає українцям вилікуватися від "братніх" ілюзій і творить постмодерну націю.
По-друге, теперішня російська влада проводить чітку межу між Росією та Європою по західних кордонах нашої східної сусідки - Білорусі. Після повернення Путіна на посаду президента Захід із величезним скептицизмом ставиться до можливої демократизації Росії та розуміє: вона й далі буде такою, як останні 12 років. Проте старше покоління західних аналітиків та політологів продовжує мріяти про "нашу" Росію, яка може стати частиною західного світу. І щойно вона демократизується, в тій чи іншій формі, одразу дістане неймовірну підтримку. Найдобірніші фонди, політичні та економічні експерти з Європи і США поїдуть допомагати будувати нову Росію. Дуже ймовірно, що нічого в них не вийде. Але, якщо вийде, то буде ще гірше. Вісь протистояння перейде на кордон Росія - Китай, а не Європа - Росія, як досі. І Україну з радістю віддадуть "старшому", тепер уже демократичному, "братові". Зараз ми - форпост, фортеця західних цінностей на сході. Далі починається "широка євразійська рівнина", як писав Юрій Андрухович у "Московіаді". Україна досі не скористалася з такого становища. І, якщо кордон зміститься далі на схід, уже й не скористається.
Уявімо собі, що революція в Росії відбудеться. Є три сили, що можуть прийти до влади. Найімовірніше, після нетривалого міжчасся, це будуть ультранаціоналісти. Вони непередбачувані, на відміну від Путіна. І можуть поводитися з Україною набагато жорстокіше. Відверто працюватимуть щонайменше на розкол країни і приєднання до Росії нашого сходу та півдня. Як простих областей, звісно.
Другий варіант, менш імовірний, - комуністи. Тоді почнеться пісенька про "рівність, братерство". Така риторика завжди впливала на українців значно сильніше. Ми розгублюємося, коли нам ідуть на поступки.
Шустер і Кисельов обіцяли вивчити українську мову найближчим часом. Минули роки. Роки! І що?
І третій варіант - ще неймовірніший. І найгірший. Це якщо прийдуть ліберали. Тоді українцям Росія стане цікавіша, ніж Україна. Ми дивитимемося політичні шоу на російських каналах, згадаємо прізвища їхніх політиків, писатимемо листи на "Поле чудес" і читатимемо російську пресу. Поступки у цінах закриють наші прагнення до альтернативних поставок, товари повалять на російський ринок, а зона вільної торгівлі з СНД стане справді вільною. Патріарх Кирило забуде про "русскій мір", церква стане ліберальнішою, і це врятує УПЦ (МП) та зміцнить її. Ми знову опинимося в одному просторі й швидко втратимо імунітет. Коли отямимося, то будемо в ситуації нинішніх білорусів - без мови, без культури, без історії. І все буде вкрай демократично. Хіба не демократично зробити російську другою державною? Демократично. Україну скуплять московські олігархи і приєднають до російського простору - інформаційного, культурного, цивілізаційного.
Демократія в Росії встановлюється на дуже короткий термін і є перепочинком імперії для нового ривка. Після кожного демократичного періоду Росія стає сильніша й швидко відновлює колишній вплив. Так було 1917-го, так було й 2000-го. Зараз нам допомагає забронзовілість і неповороткість нинішнього російського режиму. Тож його треба пильнувати й оберігати.
Самі ж росіяни не змінюються. Згадайте демократичних шоуменів - Шустера й Кисельова. Кожен із них обіцяв вивчити українську мову найближчим часом. Минули роки. Роки! І що? Натомість, обидва демократи не дають українському глядачеві забути про Росію, весь час запрошуючи звідти гостей - і правих, і лівих, і демократів, і націоналістів.
Сьогодні колега сказав мені про те, що демократія - це добре для росіян. Так, добре, бо допоможе їм збудувати нову імперію. А для України це - катастрофа.
2 
1
Коментарі
106