Некомпетентні люди схильні переоцінювати власні здібності

Крім бажання, мають бути досвід і знання

В Україні відбулися вибори. Депутатами Верховної Ради IX скликання стали зірки шоу-бізнесу, журналісти, спортсмени. Знайшлися місця для тамади й фотографа. Понад два десятки безробітних надибали прихисток під куполом. Без репутації, без переконань, без ідеології.

Одна з неприємних властивостей нашого часу полягає в тому, що ті, хто відчуває впевненість, – дурні, а ті, хто володіє хоч якимись уявою та розумінням, сповнені сумнівів і нерішучості, писав британський філософ Бертран Рассел.

 

Розумна людина визнає, що чим більше знає, тим знає менше. Ці особливості сприйняття світу homo sapiens пояснює ефект Даннінга-Крюгера – ефект профана. Йдеться про спотворене сприйняття власних здібностей і знань. Американські соціальні психологи Девід Даннінг та Джастін Крюгер під час експериментів дійшли висновку, що некомпетентні люди схильні переоцінювати власні здібності.

Вацлав Ґавел, перший президент Чеської Республіки, казав: "Краще п'ять років помилок, ніж 50 років саботажу". Можливо, для Чехії, однієї з найрозвиненіших економічно країн соцтабору, така ідея була слушною. В Україні ж вона на початку 1990-х не мала жодних перспектив. Із різних причин її не реалізували й на початку XXI століття. Нині, в умовах війни, робити помилки та діяти навпомацки – неприпустимо.

У партії-переможниці немає ідео­логії. Немає кадрового резерву. Така собі збірна солянка під популярним брендом.

Та добрих намірів замало.

Парламент не повинен перетворитися на початкову школу законодавців. У держави на це немає часу. "Нові обличчя" – це переважно молоді люди, які переконані, що можуть щось зробити корисне для держави. Але ж, крім щирого бажання, мають бути житейський досвід і ґрунтовні знання. Натомість часто маємо нічим не підкріплене марнославство, непрофесіоналізм у вкрай делікатних справах.

Так Юлія Мендель заявила, що українські військові ведуться на провокації – стріляють у відповідь на атаки з житлових будинків, дитсадків, шкіл та лікарень. На думку екс-начальника Генерального штабу Збройних сил України Віктора Муженка, прес-секретарка президента виявила некомпетентність або вчинила провокацію. В усякому разі Генпрокуратура має до неї серйозні претензії.

Володимир Зеленський заявив, що на посаді очільника уряду хоче бачити незалежну людину, яка не була ні прем'єром, ні спікером, ні лідером фракції. І він, глава держави, таку людину знає.

Гендиректор телеканалу "1+1" Олександр Ткаченко – нардеп від партії "Слуга народу" – розповідає про дискусію в політсилі про об'єднання Міністерства культури, Міністерства інформаційної політики та Міністерства молоді та спорту в одне відомство. На запитання, чи бачить себе головою такої структури, відповів: "Ні, але я знаю хороших людей". Дивна відповідь. Бо "хороша людина" не означає, що вона – професіонал, ще й державницьки налаштований.

Зеленський видав указ про створення умов для розвитку і підвищення якості автомобільних доріг. Міністр інфраструктури Володимир Омелян у Facebook назвав цей документ "цирком на державному рівні". За його словами, у глави держави використовують якусь суперечливу "аналітику". Відповідно до неї, на ремонт доріг передбачено утричі менше коштів: "Не морочте голову і не ганьбіться. Виконуйте державну стратегію з розвитку автошляхів України 2018–2022, наповнюйте Дорожній фонд 100% акцизів із пального, будуйте якісно і прозоро. І не забудьте про 50 мільярдів гривень на п`ять наступних років для територіальних доріг".

 

Публіцист Віталій Портников не без сарказму пише: "Президент хоче провести Олімпійські ігри – захід, від якого відмовляються найбагатші міста світу". Має рацію. 2012 року українці пораділи, погордились чемпіо­натом Європи з футболу, проведеного в Україні. І що? З усіма боргами розрахувались?

Публічний конфлікт між президентом і керівником українського МЗС Павлом Клімкіним, якого Зеленський звинуватив у завеликій самостійності, засвідчує, що глава держави – не фахівець і в зовнішній політиці. А ще маємо й продовження. Візит президента України до США нині готують Офіс президента України та Білий дім. Багаторічний досвід працівників українського посольства у Вашингтоні та Міністерства закордонних справ зайвий? Чи усвідомлює Володимир Зеленський, що лише Будапештський формат перемовин може бути ефективним, а не нав'язаний Москвою договорняк у Мінську?

До професіоналізму посадовця, очевидно, належить і стиль спілкування з підлеглими. На оригінальну манеру діалогу президента з громадянами журналісти вже звертали увагу. Після скандалу в Борисполі, коли Зеленський вигнав із зали секретаря Бориспільської міськради Ярослава Годунка: "Зараз подзвоню Баканову з приводу цього чорта… Мені треба закінчити з цією людиною". Віктор Янукович у такій ситуації, напевно, згадав би про "козлов, которые мешают нам жить" (фраза сказана кандидатом у президенти Віктором Януковичем 21 жовтня 2004-го під час зустрічі з виборцями в Луганську: "Всем скептикам не удастся на этом пути поставить нам препятствия. Я верю, что сильных и здоровых людей намного больше, чем этих козлов, которые нам постоянно мешают жить. – Країна). Втім згадка про "чорта" теж круто, одначе.

Далі президент осоромився через звернення до журналіста "Радіо Свобода" Михайла Ткача. Той передав у Twitter бесіду в Офісі глави держави:

Зеленський: Де цей хлопчик?

Ткач: Я журналіст, а не хлопчик.

Зеленський: А журналіст що – не може бути хлопцем?

Ткач: Хлопцем може. Хлопчиком – ні.

Зеленський: Ну, добре. Як до вас звертатися?

Ткач: Михайло мене звуть, Володимире Олександровичу.

В Україні реванш совка стає можливим через брак культури, знань, моралі.

Ніхто не знає, до кого дослухатиметься Володимир Зеленський і чиї поради сприйматиме. Це можуть бути Вашингтон і Брюссель, Ігор Коломойський і Андрій Богдан або найближче оточення з числа ветеранів "95-го кварталу". А можливо, й найкреативніші відвідувачі президентського Instagram.

11 липня Зеленський та Путін провели першу телефонну розмову. Обговорили врегулювання ситуації на Донбасі. Не можна виключати, що заходило і про "особливий статус" регіону.

У цьому контексті Зеленському варто переглянути відео від 18 липня, де ватажок ЛНР пояснює сенс "особливого статусу":

"Це не означає, що ми увійшли до складу України. Це означає, що в нас свій кордон, військо, свої судові органи, виконавчі, своя виборча система. Ми самостійні і нікого сюди не пустимо. Жодних націоналістів. Це єдиний шанс припинити війну. Треба сідати за стіл переговорів і розмовляти. Ми йдемо в Російську Федерацію як самостійна держава".

А Володимир Зеленський тим часом каже, що готовий дати інтерв'ю російським журналістам. А навіщо? Тамтешні пропагандисти справно виконують свою місію з дискредитації нашої держави. У чому хоче їх переконати президент України?

Триває війна за ідентичність. Путінський режим націлений на знищення української державності. Московити не зупиняться. Для Путіна війна проти України має сакральний сенс. Це війна за майбутнє. Будь-які інтерв'ю представникам російської пропаганди розцінюватимуться як підтвердження путінського міфу про "братські народи". Тож це вияв дилетантизму, невігластва чи щось інше?

Та є речі засадничі, стратегічні. У державі досі не змінені правила гри. Бракує чіткого, зрозумілого суспільного договору. А для цього потрібне інше законодавство, інше судочинство. За чиїми правилами гратиме український парламент? Кремлівськими? Таке теж імовірне.

Таке враження, що в новій Верховній Раді критично бракуватиме професіоналів, спроможних до стратегічного планування розвитку Української держави. Не впевнений, що "слуги народу" усвідомлюють, що в країні, позбавленій національної ідеї, економіка ніколи успішно не розвиватиметься. Бо не економіка керує ідеями, а навпаки – ідеї стимулюють розвиток економіки, нації, породжують рух суспільства у майбутнє.

Сумніваюся, що "слугам народу" вистачить політичної волі для утвердження Української держави, для продовження її руху в природному напрямі. Західному. "Куди йти? Тільки на Захід, до стандартів Північної Америки. На Росію озиратися не варто. Майбутнє її туманне", писав кардіохірург Микола Амосов, етнічний росіянин, великий українець.

×