Національний банк має достатньо резервів, щоб тримати курс гривні

Під час нашої останньої розмови влітку торік ви казали, що ця зима буде важка для всієї України. Як, на вашу думку, ми пережили зиму? Яких найбільших втрат зазнали?

– Цю зиму ми пережили набагато краще, ніж можна було очікувати. Росіяни намагалися нам її зіпсувати, але блекауту в них не вийшло, навіть у Києві. Максимум, чого досягли, – це два дні в листопаді без світла й тепла. Тому найгірші очікування не справдилися. Енергетична система виявилася стійкою. Думаю, енергетики здивували всіх нас, і самих себе зокрема, – вони попрацювали чудово. Плюс західна підтримка – як трансформаторами, генераторами, так і покращенням системи протиповітряної оборони. Нині ми бачимо, що терористи чомусь досі продовжують атакувати об'єкти енергетичної інфраструктури (9 березня 2023 року російські окупанти обстріляли ракетами низку великих міст України, що призвело до екстрених відключень електроенергії. – Країна). Але притому нагадують барана, що стукається лобом об стіну, бо це вже не має сенсу. Тепер макроекономісти навіть почали переглядати власні прогнози на цей рік. Бо вже в першому його кварталі – лютому-березні – відключень світла немає, бізнес працює, скоро ми зможемо експортувати електроенергію.

 

Тобто можна констатувати, що енергетичну кризу подолано? Чи це занадто оптимістично?

– Криза справді минула, бо вже стає тепло та збільшується світловий день. Це ключові речі, що впливають на енергетику, плюс стійкість української системи протиповітряної оборони стала набагато вищою. Росіяни намагаються активно використовувати "Кинджали". Поки що ми не маємо систем Patriot, але все одно це вже суттєво не впливає на ситуацію з енергією. День став довший, завдяки теплу та сонцю запрацювали сонячні електростанції, й це допомагає збільшити потужності в системі. Російська армія може й надалі обстрілювати наші енергетичні об'єкти, але суттєвих результатів усе одно не досягне.

Чи зможе цього року Україна відновити енергетичний потенціал? Від яких факторів це залежить?

– Навряд чи ми зможемо вийти на енергетичні показники умовно 2021 року – звісно, будуть якісь мінуси, й наступної зими російські окупанти неодмінно будуть нам шкодити. Але ми все одно матимемо повну потужність в електриці й вони точно не зможуть цьому завадити. Хоча взимку знову виникнуть проблеми. Нині важко казати, що буде через дев'ять місяців.

Яких економічних втрат ми зазнали цієї зими? Які галузі постраждали найбільше?

– Найперше постраждав бізнес, що не міг повноцінно працювати через відсутність електроенергії. Це металургія та інші галузі, що критично залежать від подання електрики.

Цього року буде засіяно на 7 мільйонів гектарів менше, ніж 2021 року, а врожай впаде на 10–15 відсотків, за даними Міністерства аграрної політики. Як оцінюєте перспективи посівної кампанії цьогоріч? Наскільки серйозно вплине на економіку скорочення врожаю зерна?

– Це зменшить наші обсяги експорту, але лише відносно 2021 року, а не 2022-го. Це мінус, але він знов-­таки не критичний. Торік ми вже були в ситуації, коли наш експорт агропродукції був менший, ніж перед повномасштабною війною. Ми матимемо менші експортні доходи, але це є цілком прогнозованим. З минулого року українська економіка впала на 30 відсотків. Навряд чи варто очікувати додаткових мінусів 2023-го. Ситуація сильно залежить від того, чи працюватиме зерновий коридор.

Український клуб агробізнесу прогнозує, що цього року Україна зможе експортувати не більш як 20 тонн зернових – третину експорту 2021-го. Як це позначиться на економіці? Чи зможемо ми компенсувати втрати від експорту за рахунок інших економічних галузей?

– Ні, в нас нині немає таких ресурсів, щоб компенсувати ці втрати. Ми маємо мінус 30 відсотків валового внутрішнього продукту з минулого року. Коли закінчиться війна, ми житимемо з цим самим рівнем економіки, суттєвого зростання не буде. Про жодні компенсатори не може бути й мови.

Уже в перші місяці війни в Україні російські війська знищили 30 відсотків інфраструктури, завдали мільярдних збитків. Зруйнували такі гіганти, як Азовсталь та інші об'єкти сталеливарного виробництва. Наскільки критичним це є для економіки?

– Це вже вплинуло на економіку. Це ті самі вищезгадані мінус 30 відсот­ків нашого економічного зростання 2022 року. Такі цифри падіння ВВП – це багато, й це вже негативно впливає на поточну економічну ситуацію. Ми не можемо нині відновити жодні економічні галузі, бо триває війна. Неможливо уявити, як відновлювати Азовсталь або Маріупольський металургійний комбінат Ілліча. Плюс, доки тривають воєнні дії, найімовірніше буде заблокований експорт металургійної продукції через порти. Таким чином, навіть ті заводи, що тепер у робочому стані, не працюватимуть на повну потужність, бо в цьому немає сенсу – вони не зможуть реалізувати вироби. В нас не буде відновлення економіки та значних інвестицій, доки триває війна.

Чи можливі якісь переорієнтації в економіці, ставка на інші виробничі галузі? Виникнення нових економічно приваб­ливих регіонів замість тих, що нині перетворилися на поле бою?

– Ні, такі переорієнтації неможливі. Нині держава витрачає на армію й соціальні виплати все, що має. Ми працюємо на рівні минулого року, коли відбулося падіння економіки. Те саме з економічно привабливими регіонами – Херсонська область славилася кавунами, але навряд чи їх почнуть вирощувати на Львівщині. Є деякі регіони, що серйозно постраждали внаслідок бойових дій, – вони до кінця війни лишатимуться з мінусом. У тих регіонах, що зазнали менших руйнувань, відповідно й мінус буде менший, вони працюватимуть на тому ж рівні, що й раніше. Під час війни не буде жодних фінансових вливань із боку Заходу. Ніхто не готовий інвестувати за такого рівня невизначеності – з одного боку, може прилетіти ракета, з іншого – є невизначеність щодо макроситуації. Ніхто нічого не може прогнозувати, тому й не буде інвестицій. В часи війни Україна не цікава для будь-яких інвесторів – західних, східних чи місцевих.

Наскільки українська економіка залежить від підтримки Заходу?

– Ситуація в Україні взагалі залежить від підтримки Заходу, можна сказати – критично. Половину державного бюджету фінансують західні партнери. Усі соцвиплати, пенсії, субсидії, зар­плати вчителям і лікарям здійснюють коштом наших союзників. Через війну маємо шалений дефіцит бюджету, тому всі гроші, які Україна заробляє, за деякими винятками, витрачає на армію. Усе інше фінансує Захід. Тому значного зменшення дефіциту бюджету цього року очікувати марно.

Чи існують якісь перспективи відновлення економіки цьогоріч?

– Пронози свідчать про можливість незначного зростання – десь на 1–­2 відсотки. Загальний консенсус поки що зазначає, що економіка залишиться плюс-мінус на тому самому рівні, з нульовим зростанням. Ґрунтовне відновлення економіки до завершення війни неможливе – будь-яке економічне зростання є похідним від інвестицій. Ніхто не інвестуватиме в економіку країни, що перебуває у стані війни.

Яка ситуація з курсом валют в Україні? Що очікує гривню 2023-го?

– Є офіційний курс гривні, й найближчим часом він залишатиметься стабільним. Коливання, що спостерігаються нині, відбуваються на кешевому ринку. Останні місяць-півтора ми бачимо зміцнення гривні на певному рівні. Це пов'язано з низкою факторів – від регуляції Національного банку до сезонного тиску аграріїв, які продають долари, готуючись до посівної. Але це кешевий, чорний ринок. Міжбанківський курс залишається стабільним. Нацбанк завдяки західній підтримці має достатньо резервів, щоб тримати курс гривні на стабільному рівні.

Інфляція цьогоріч знизиться до 18 відсотків і залишиться керованою, за прогнозами НБУ. Наскільки об'єктивний цей прогноз?

– Наш прогноз так само свідчить, що інфляція цього року буде менша. 2023-го нас очікує майже 20 відсотків інфляції. Ціни, зокрема на продукти, зростатимуть високими темпами. Але я не бачу жодної паніки у споживачів чи масових закупівель. 20 відсотків – це справді велика цифра, але вона справді контрольована, так само, як і минулого року, коли інфляція становила 26 відсотків, що є добрим показником для країни, яка перебуває у стані війни. До того ж ці дані були майже такі самі, як у наших сусідів на Заході – країни Східної Європи та Балтії торік мали подібні показники інфляції.

Однією з найбільш обговорюваних подій останнього часу було призначення нового голови Національного антикорупційного бюро України Семена Кривоноса. Як оцінюєте цю подію зокрема й діяльність антикорупційних органів загалом?

– Антикорупційні органи та їхня діяльність – це важлива частина реформ. Бо корупція була і є нашою великою проблемою. З іншого боку, останнім часом деякі антикорупційні справи справді дивують і скидаються на реальне шкідництво, що дискредитує як антикорупційні органи, найперше Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру, так і майбутні реформи. Справи, порушені проти Коболєва та Пивоварського (ексголові Нафтогазу Андрієві Коболєву та колишньому міністру інфраструктури Андрієві Пивоварському висунули звинувачення у зловживанні службовим становищем. – Країна), дають негативний сигнал потенційним реформаторам майбутнього: не ходи сюди й не займай місця корупціонерів, корупціонери мають залишатися на своїх посадах. Особливо показовою є справа Пивоварського – фактично його звинувачують у тому, що він просто виконав закон. Якщо щодо Коболєва був якийсь суспільний запит – через популізм, через нарахування ним премії самому собі – то справа проти Пивоварського, порушена на рівному місці, руйнує життя людині й підриває довіру до антикорупційних органів. Якщо НАБУ й САП не виправлять своїх помилок щодо цих справ, то від цього виграють лише українські корупціонери та росіяни, дискредитація боротьби з корупцією також в інтересах останніх. Щодо нового директора Національного антикорупційного бюро Кривоноса – можна давати оцінки лише за результатами його діяльності на новій посаді. Головні критерії оцінки – чи збереже НАБУ незалежність і як воно працюватиме.

Які ключові виклики ставить 2023 рік перед українцями?

– Головний виклик – це війна. Коли вона закінчиться, ніхто нині точно не визначить, це абсолютно непрогнозоване питання. Навіть американські генерали не скажуть, чи буде успішний наш контрнаступ, від якого залежатиме багато речей. Усе пов'язане з перебігом подій на полі бою. Тому українцям треба готуватися до того, що війна не закінчиться за два-три тижні. І робити висновки.

×