"Мене може збентежити хіба що освідчення в коханні" - Віталій Кличко

Віталій КЛИЧКО, 39 років, чемпіон світу з боксу, лідер партії УДАР

Народився в киргизькому селі Біловодське. Батько - офіцер авіації, мати - службовець. 1985-го з батьками та молодшим братом Володимиром переїхали до України.

Закінчив Переяслав-Хмельницький педагогічний інститут ім. Драгоманова. Захистив кандидатську дисертацію на тему "Методика визначення здібностей боксерів у системі багатоетапного спортивного відбору".

Боксом почав займатися в 14 років. З 1996-го - на професійному рингу. Провів 44 поєдинки: 42 перемоги, з них - 39 нокаутом, 2 поразки.

Перший бій - 16 листопада 1996 року, останній - 19 березня 2011-го.

Прізвисько - Доктор Залізний Кулак.

Правша.

Зріст 202 см. Розмах рук 204 см.

Чемпіон світу з боксу серед професіоналів за версіями WBO і WBC, шестиразовий чемпіон світу з кікбоксингу за версіями різних організацій.

Лідер політичної партії УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) та фракції "Блок Віталія Кличка" у Київраді.

Заслужений майстер спорту. Герой України.

Хобі: дайвінг, музика, шахи.

Дружина Наталія Єгорова - у минулому спортсменка (який вид спорту-?) і фотомодель.

26 квітня Віталій і Наталія відсвяткували 15-у річницю весілля.

Діти: 10-річний Єгор, 8-річна Вікторія та Максим, 5 років

У дитинстві я був хуліганистим, худеньким, довгеньким. Шукав пригоди на свою п'яту точку, як казали батьки. Підтвердження цьому - шрами. Всі вони дитячі.

З мультфільмів любив "Ну, постривай!" і "Просто так". Там є слова: "Ці квіти мені?" - "Так". - "А за що?" - "Просто так".

Підлітком у чорнобильське літо виріс на 20 сантиметрів.

Мій зріст - 2 метри. У маленьку машину не вміщаюся, на маленькому ліжку не висипаюся. Заходячи в будь-які двері, киваю головою - про всяк випадок. І з одягом проблеми - навіть у магазинах Big&Tall речі важко знайти. Але не має значення, наскільки ти високий або великий. "Справа не в розмірі, а у внутрішніх якостях", - говорять американці.

В юності думав, що чоловік у 40 років - практично пенсіонер. Зараз мені майже стільки, а почуваюся на 25. Як казала героїня фільму "Москва сльозам не вірить" - у 40 років життя тільки починається. У цьому віці людина вже має за спиною певний багаж знань і досвіду, які дозволяють об'єктивно дивитися на навколишній світ, відокремлювати головне від другорядного. А для політика 40 років - це початок кар'єри.

Дивився з синами і донькою фільм мого дитинства "Білий Бім Чорне вухо". Коли він закінчився, по моїх щоках текли сльози.

Діти - моє найбільше досягнення. На жаль, не завжди вдається проводити з ними достатньо часу. Постійно перебуваю в дорозі: допомагаємо дітям в Африці, Латинській Америці, робимо величезну кількість благодійних проектів в Україні. З чужими дітьми проводжу значно більше часу, ніж зі своїми. Але намагаюся виправлятися.

Дивився з синами і донькою фільм мого дитинства "Білий Бім Чорне вухо". Коли він закінчився, по моїх щоках текли сльози

Мене може збентежити хіба що освідчення в коханні.

Жінкам більше подобається мій брат. Одного разу на вулиці до мене підійшла дівчина: "Володимире, я ваша прихильниця! Я так люблю бокс! Дивлюся всі ваші поєдинки, так переживаю за вас". Я кажу їй: "Перепрошую, я - не Володимир, а Віталій". У неї одразу ж зійшла усмішка з обличчя. Абсолютно серйозно сказала: "Вибачте!", розвернулася і пішла.

Ми відчуваємо одне одного з братом. Наприклад, я тільки беру слухавку - телефонувати Володимиру, і в цей момент чую дзвінок від нього. Таких випадків були тисячі.

Не знав, що всі бої братів Кличків транслюються на Філіппінах і філіппінці такі величезні шанувальники боксу. Коли прилетів туди - не давали проходу. Кожен, хто бачив, одразу стрибав на шию, обіймав і хотів сфотографуватися. Відчував себе філіппінським національним героєм.

Популярність - вона десь там, а я живу сам по собі.

Часто мене роздивляються під збільшувальним склом. І - хочу чи ні - для багатьох, насамперед хлопчиків, я є прикладом. Тому не маю права на помилки.

До нас із братом у Німеччині в боксерському залі після тренування підійшов чоловік і сказав: "Хлопці, вдячний вам за те, що ви є. Мій син-школяр завжди соромився говорити, що він - з України. А зараз пишається цим, тому що з України брати Клички". У той момент зрозумів: те, що ми з Володимиром робимо, значно більше, аніж спорт.

Ментальність українців поєднує європейську толерантність і гостинність Азії. Ми такі ж темпераментні, як італійці, й такі ж спокійні, як норвежці

Непогано танцюю і люблю це. Залучив танці в процес спортивної підготовки. Це допомагає розвивати витривалість.

Немає жодної країни, де б не дивилися бокс. Він такий популярний, бо людей завжди цікавило: хто сильніший?

Коли стоїш один на один із суперником - тут не до високих матерій. І вибору, за великим рахунком, немає - ти будеш або переможцем, або переможеним.

Болю в рингу не відчуваєш. Якщо є страх перед болем, значить бокс - не твій вид спорту.

Боксую не для того, щоб отримувати удари, а навпаки. Якщо почну пропускати - значить, настав час закінчувати з боксом.

Почуття дуже важливі в житті. Але в спорті - до поєдинку і під час нього - вони, зазвичай, призводять до помилок. Виплеснути емоції краще після вдалого завершення бою.

Я - емоційна людина. Але чутливість і м'якість залишаю для сім'ї, дітей, друзів. У роботі має бути чіткий розрахунок і повний контроль над собою.

Комфорт і гармонія - це, насамперед, внутрішній стан, а не речі.

Люблю солодке. Люблю поспати вдень, але ніколи цього не вдається зробити. Заснути можу скрізь.

Сплю по шість годин на добу.

У мене тисячі знайомих, сотні приятелів, але справжніх друзів не може бути багато. А в зрілому віці їх знайти майже неможливо.

Легше перерахувати країни, в яких я не був. Тому маю з чим порівнювати. Ментальність  українців особлива. У ній поєднуються європейська толерантність і гостинність Азії. Ми такі ж темпераментні, як італійці, і такі ж спокійні, як норвежці.

Українську політику навряд чи можна порівняти з боксом. Вона більше схожа на бої без правил. Можуть не тільки вдарити нижче пояса, але і всадити ніж у спину.

Я займаюся політикою понад п'ять років, і звик вирішувати завдання по мірі їх надходження.

Не люблю говорити про себе.

×