Колір закоханої жирафи

 

Професор Панос Атанасопулос з університету Ньюкасла у Великій Британії дослідив, як упливає двомовність на здатність розрізняти кольори. Дійшов висновку: під час вивчення іноземних мов людина несвідомо засвоює новий спосіб бачення кольорів. Наприклад, у японській є окремі слова на позначення синього - mizuiro, та блакитного - ao. Тоді як у англійській на блакитний кажуть лише light blue - світло-синій.

Колір стегна наляканої німфи - відтінок ясно-рожевого. Вислів почали вживати в Росії за імператора Павла І з появою нового сорту троянд. Кольором "стегна німфи" називали блідо-рожевий із додатком охри. Тоді ж військові мундири підшивали блідо-рожевою матерією. Тканина для вищих чинів і солдатів була різної якості. Тож про колір офіцерської підкладки казали "стегно наляканої німфи", а про солдатський жартома "ляжка наляканої Машки".

Колір живота жирафа - поєднання світло-коричневого і рудувато-жовтого. Влітку 1827-го в паризькому ботанічному саду показали самку жирафа. Її надіслав у подарунок французькому королю Карлу Х правитель Єгипту Мухамед Алі-паша. Наймодніші відтінки  осіннього сезону того року називали кольором "закоханої жирафи" і "жирафи у вигнанні".

Сюрприз дофіна або колір дитячої несподіванки - один із тонів коричневого. За легендою, у Парижі увійшов у моду після того, як французька королева Марія-Антуанетта показала придворним новонародженого сина. Той перед гостями наклав у пелюшки.

Пюсовий - від французького puce "блоха" - "колір розчавленої блохи", брунатний відтінок червоного. Так, начебто, французький король Людовик ХVI відреагував на колір однієї з нових суконь королеви Марії-Антуанетти.

"Виноцвітним" називав море давньогрецький поет Гомер. Давні греки ніколи не називали море синім, з'ясував російський історик Костянтин Дегтярьов. Воно було для них "глаукос" - туманне, сріблясте, сиве, каламутне.

Маренго - чорний із сірим відливом. Штани такого кольору, за легендою, вдягнув Наполеон на битву з австрійськими військами поблизу італійського міста Маренго 1800 року. В СРСР 1969-го у форму кольору маренго перевдягнули міліцію. До цього була білою.

Серед застарілих російських висловів: "колір непритомної жаби" - сіро-зелений,  "наляканої миші" - ніжно-сірий, "мрійливої блохи" - світло-бурий. "Останній подих папуги жако" - жовто-рудий, бо перед смертю очі у цих птахів жовтіють.

"Турецьким" називають у багатьох мовах лазурний, бірюзовий: T?rkis німецькою, turkusowy польською, turquoise французькою, turquesa іспанською, навіть turkuaz турецькою. Українською на камені бірюзи також казали туркус. Назва яскравого відтінку синього походить від кольору води на Середземноморському узбережжі Туреччини. Лазурними кахлями вкриті стіни багатьох мечетей у цій країні.

Дитячий синій, англійською baby blue - пастельний відтінок блакитного, дитячий рожевий, baby pink - ніжно-рожевий. У рожеве традиційно вбирали немовлят-хлопчиків, у світло-блакитне - дівчат, бо вважали його делікатнішим. 1927-го бельгійський король Леопольд ІІІ і королева Астрід чекали на спадкоємця. Підібрали для нього речі рожевого кольору. Але народилася дівчинка, принцеса Жозефіна Шарлотта. Її одягали в рожеве. До 1940-х мода остаточно змінилася, й кольори "помінялися місцями".

1960-х американський філософ Алан Вотс запропонував замінити темно-синю форму поліцейських Сан-Франциско на колір baby blue. Вважав, що ніжний відтінок запобігатиме агресії з боку правоохоронців під час роботи. Чорно-білі машини поліції Сан-Франциско у 1970-х пофарбували на біло-блакитні.

Помпейський червоний - червоно-оранжевий колір лави, що застигає після виверження вулкана. Такий відтінок переважав у фресках давньоримського міста Помпеї, що загинуло через виверження вулкана Везувій 79 року. Місто почали розкопувати у середині XVIII століття.

Циганський піт - так у Сербії кажуть про колір неміцної, погано завареної кави.

Індійський червоний - червоно-брунатний із набору воскової крейди американської фірми Crayola. 1999-го її замінили на "каштановий". Бо діти думали, що таке забарвлення шкіри корінних жителів Америки. Насправді назва походить від багатих на окис заліза ґрунтів у Індії. У наборах російських олійних фарб подібний відтінок підписували: "карпатський червоний".

У японській є кольори: "світанковий" - теплий ясно-червоний, цвіту сакури, півонієвий, абрикосовий, мертвого листя, японського тису, мандариновий, яєчний. Шовковичний - темно-фіолетовий. Сіро-фіолетовий "колір вістерії" - від назви ліаноподібних рослин із довгими суцвіттями. Розрізняють такі відтінки зеленого: бамбуковий, колір хвоща, молодої парості, зеленого чаю. У японських художніх школах учнів спочатку змушують вивчити назви понад 300 відтінків, лише потім дають фарби.

Амарантовий, багряний, бакановий, бурячковий, калиновий, кармазиновий, цинобровий, кораловий, кумачевий, шарлатовий - відтінки червоного українською, наведені в англо-українському словнику назв кольорів, виданого 1985 року Науковим товариством ім. Шевченка у США.

×