четвер, 27 січня 2022 09:07

Із кожного вікна виглядав синьо-жовтий прапор

Мільйон людей вишикувався від Львова до Києва

Живий ланцюг вирішили провести на зразок Балтійського шляху (акція 1989 року. Тоді жителі Литви, Латвії й Естонії утворили живий ланцюг завдовжки майже 600 км за участі близько 2 млн людей, які з'єднали три столиці Балтійських держав. – Країна). Патріотичні сили рішенням парламентів відновили свої держави й ланцюгом показали шлях до свободи.

Ідею сприйняли з ентузіазмом

Хоч ідею сприйняли з ентузіазмом, навіть у рухівському середовищі знайшлися скептики. Бо потрібно було добрий мільйон людей вивести на трасу, а це непросто.

Очолив оргкомітет із підготовки й організації Живого ланцюга Михайло Горинь. Розіслали прохання та інструкції в усі обласні й районні осередки. Закипіла робота. Долучалися не лише члени Народного руху, а й патріоти, які підхопили цю ідею.

  Ярослав КЕНДЗЬОР, 80 років, політик. Народився 12 липня 1941-го в селі Солонка Пустомитівського району Львівської області. Батьки після колективізації працювали в колгоспі. Закінчив хлібопекарське промислове училище у Львові. Служив у Внутрішніх військах у Донецьку. 1963-го вступив на факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. За три роки відрахували за контакти з дисидентами. Перебивався підробітками. 1968-го влаштувався інструктором зі спорту при товаристві ”Авангард”. Тоді ж вступив у Львівський інститут фізичної культури. Має звання майстра спорту з важкої атлетики. У листопаді 1969-го В’ячеслав Чорновіл залучив до видання нелегального журналу ”Український вісник”. Був членом ради обласної філії Української Гельсінської спілки, очолював крайову організацію Народного руху України, був головним редактором газети ”Час”. Народний депутат шести скликань Верховної Ради. Був членом групи ”Народна Рада” й партії ”Наша Україна”. 54 роки прожив у шлюбі з історикинею Любомирою Кендзьор. Померла в червні 2020-го від ускладнень після Covid-19. Донька – 54-річна Соломія – живе у Сполучених Штатах Америки, син – 38-річний Остап – програміст. Має четверо онуків. Любить кататися на лижах і ходити в гори. 17 разів був на Говерлі. Щороку перепливає туди й назад озеро Пісочне біля Шацька. Живе у Львові
Ярослав КЕНДЗЬОР, 80 років, політик. Народився 12 липня 1941-го в селі Солонка Пустомитівського району Львівської області. Батьки після колективізації працювали в колгоспі. Закінчив хлібопекарське промислове училище у Львові. Служив у Внутрішніх військах у Донецьку. 1963-го вступив на факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. За три роки відрахували за контакти з дисидентами. Перебивався підробітками. 1968-го влаштувався інструктором зі спорту при товаристві ”Авангард”. Тоді ж вступив у Львівський інститут фізичної культури. Має звання майстра спорту з важкої атлетики. У листопаді 1969-го В’ячеслав Чорновіл залучив до видання нелегального журналу ”Український вісник”. Був членом ради обласної філії Української Гельсінської спілки, очолював крайову організацію Народного руху України, був головним редактором газети ”Час”. Народний депутат шести скликань Верховної Ради. Був членом групи ”Народна Рада” й партії ”Наша Україна”. 54 роки прожив у шлюбі з історикинею Любомирою Кендзьор. Померла в червні 2020-го від ускладнень після Covid-19. Донька – 54-річна Соломія – живе у Сполучених Штатах Америки, син – 38-річний Остап – програміст. Має четверо онуків. Любить кататися на лижах і ходити в гори. 17 разів був на Говерлі. Щороку перепливає туди й назад озеро Пісочне біля Шацька. Живе у Львові

Половина львів'ян була в Народному русі. Комуністична влада в місті ще панувала, але відчувалося, що це агонія, кончина устрою більшовицького. Директори автотранспортних підприємств виділяли автобуси. На бензин – він тоді копійки коштував – скидалися люди, які їхали в тих автобусах.

21 січня я вийшов із дому о 9:00. Лежав сніг, але не було холодно. Родина пішла до центру, а я, як навіжений, із відеокамерою все фільмував – таке було моє завдання. Зафіксував, як у Львові люди виходять на вулиці з прапорами. Це було дивовижно: уперше з кожного вікна виглядав на древку синьо-жовтий прапор. По всьому міс­ту майоріли стяги. Це була фантастика. Про незалежну Українську державу ми мріяли й інтуїтивно відчували, що ось-ось це має відбутися.

Рівно о 12:00 у центрі міста, де зараз стоїть пам'ятник Тарасові Шевченку, В'ячеслав Чорновіл у присутності величезної кількості львів'ян, священників усіх церков виголосив коротку промову. Люди взялися за руки. Отак в одну мить утворили ланцюг. Усі були щасливі й піднесені.

Ми з В'ячеславом Чорноволом сіли в якусь машину. Я з відеокамерою, він – із мегафоном. Поїхали вздовж вулиці. На тротуарах стояли тисячі людей. Ланцюг був безкінечний. В'ячеслав вітав учасників: "Сьогодні подія унікальної політичної ваги! Ми відтворюємо нашу історію, об'єднуємо Українську державу. Відзначаємо дві події: Акт Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулася 1919-го. А також пам'ятаємо, що 22 січня 1918 року була проголошена Українська Народна Республіка". Запевняв, що невдовзі Україна навіки здобуде державну незалежність і ніхто не зможе її знищити. Це була ейфорія! Після совка, сірої, буденної радянщини такий спалах національної гідності й гордості. Ми на крилах літали!

Із Чорноволом виїхали за Львів. Біля повороту на Золочів людей було рідше, але багато.

О 14:00 на площі перед Львівським університетом відбулося підсумкове віче, присвячене Дню Злуки. Я зафільмував усі виступи. Увечері на Львівському регіональному телебаченні ми дали купу матеріалу. Вийшли мої хроніки, нашвидкуруч зроблені. А глядачі дзвонили: "Показуйте, показуйте". І це все крутили годинами.

Комуністична влада в місті ще була, але відчувалася агонія

Напередодні з площі Ринок ми відрядили з віче до Києва машиною актора Святослава Максимчука й барда Віктора Морозова. Львівські художники створили велику грамоту з цікавим текстом, де проголошувалося бажання об'єднатися в єдину Українську державу. Її зачитали в Києві, на Софійському майдані, 21 січня, о 12:00, на вічі, яке вів Дмитро Павличко. Невдовзі сталося те, про що там ішлося. Відбулися перші демократичні вибори, ухвалили Декларацію про державний суверенітет, а потім прийняли Акт про незалежність. І після цього змінилося літочислення. Стала Українська держава, відроджена й незалежна.

Основна роль Живого ланцюга – реальне відтворення єдності українців. Бо Компартія мала завдання вибудувати стіну між заходом і сходом. Галичан привчали, що за Збручем – москалі, а Східній Україні втовкмачували, що тут – бандерівці. І ця українська хвиля відтворила бажання всіх українців почуватися одним народом зі спільною історією.

Акція дала поштовх, щоб на виборах 4 березня 1990-го на Львівщині в усіх 24 округах виграли представники демократичного блоку, куди входив і Народний рух. Жоден представник партійно-радянської номенклатури не пробився до Верховної Ради. Туди ввірвалася величезна група українських патріотів, унікальних постатей. Ми мали одну мету – здобути незалежність України. І це вдалося.

Зараз ви читаєте новину «Із кожного вікна виглядав синьо-жовтий прапор». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 35413
Голосування Які умови миру і зупинення війни для вас прийнятні
  • Відмова від Донбасу, але вивід військ РФ з усіх інших територій
  • Замороження питання Криму на 10-15 років
  • Відмова від Криму і Донбасу за умови надання гарантій безпеки від Заходу щодо всіх інших територій
  • Зупинка війни по нинішній лінії фронту
  • Лише повне відведення військ РФ до кордонів 1991-го
  • Ваш варіант
Переглянути