Із кожного вікна виглядав синьо-жовтий прапор

Мільйон людей вишикувався від Львова до Києва

Живий ланцюг вирішили провести на зразок Балтійського шляху (акція 1989 року. Тоді жителі Литви, Латвії й Естонії утворили живий ланцюг завдовжки майже 600 км за участі близько 2 млн людей, які з'єднали три столиці Балтійських держав. – Країна). Патріотичні сили рішенням парламентів відновили свої держави й ланцюгом показали шлях до свободи.

Хоч ідею сприйняли з ентузіазмом, навіть у рухівському середовищі знайшлися скептики. Бо потрібно було добрий мільйон людей вивести на трасу, а це непросто.

Очолив оргкомітет із підготовки й організації Живого ланцюга Михайло Горинь. Розіслали прохання та інструкції в усі обласні й районні осередки. Закипіла робота. Долучалися не лише члени Народного руху, а й патріоти, які підхопили цю ідею.

 

Половина львів'ян була в Народному русі. Комуністична влада в місті ще панувала, але відчувалося, що це агонія, кончина устрою більшовицького. Директори автотранспортних підприємств виділяли автобуси. На бензин – він тоді копійки коштував – скидалися люди, які їхали в тих автобусах.

21 січня я вийшов із дому о 9:00. Лежав сніг, але не було холодно. Родина пішла до центру, а я, як навіжений, із відеокамерою все фільмував – таке було моє завдання. Зафіксував, як у Львові люди виходять на вулиці з прапорами. Це було дивовижно: уперше з кожного вікна виглядав на древку синьо-жовтий прапор. По всьому міс­ту майоріли стяги. Це була фантастика. Про незалежну Українську державу ми мріяли й інтуїтивно відчували, що ось-ось це має відбутися.

Рівно о 12:00 у центрі міста, де зараз стоїть пам'ятник Тарасові Шевченку, В'ячеслав Чорновіл у присутності величезної кількості львів'ян, священників усіх церков виголосив коротку промову. Люди взялися за руки. Отак в одну мить утворили ланцюг. Усі були щасливі й піднесені.

Ми з В'ячеславом Чорноволом сіли в якусь машину. Я з відеокамерою, він – із мегафоном. Поїхали вздовж вулиці. На тротуарах стояли тисячі людей. Ланцюг був безкінечний. В'ячеслав вітав учасників: "Сьогодні подія унікальної політичної ваги! Ми відтворюємо нашу історію, об'єднуємо Українську державу. Відзначаємо дві події: Акт Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулася 1919-го. А також пам'ятаємо, що 22 січня 1918 року була проголошена Українська Народна Республіка". Запевняв, що невдовзі Україна навіки здобуде державну незалежність і ніхто не зможе її знищити. Це була ейфорія! Після совка, сірої, буденної радянщини такий спалах національної гідності й гордості. Ми на крилах літали!

Із Чорноволом виїхали за Львів. Біля повороту на Золочів людей було рідше, але багато.

О 14:00 на площі перед Львівським університетом відбулося підсумкове віче, присвячене Дню Злуки. Я зафільмував усі виступи. Увечері на Львівському регіональному телебаченні ми дали купу матеріалу. Вийшли мої хроніки, нашвидкуруч зроблені. А глядачі дзвонили: "Показуйте, показуйте". І це все крутили годинами.

Напередодні з площі Ринок ми відрядили з віче до Києва машиною актора Святослава Максимчука й барда Віктора Морозова. Львівські художники створили велику грамоту з цікавим текстом, де проголошувалося бажання об'єднатися в єдину Українську державу. Її зачитали в Києві, на Софійському майдані, 21 січня, о 12:00, на вічі, яке вів Дмитро Павличко. Невдовзі сталося те, про що там ішлося. Відбулися перші демократичні вибори, ухвалили Декларацію про державний суверенітет, а потім прийняли Акт про незалежність. І після цього змінилося літочислення. Стала Українська держава, відроджена й незалежна.

Основна роль Живого ланцюга – реальне відтворення єдності українців. Бо Компартія мала завдання вибудувати стіну між заходом і сходом. Галичан привчали, що за Збручем – москалі, а Східній Україні втовкмачували, що тут – бандерівці. І ця українська хвиля відтворила бажання всіх українців почуватися одним народом зі спільною історією.

Акція дала поштовх, щоб на виборах 4 березня 1990-го на Львівщині в усіх 24 округах виграли представники демократичного блоку, куди входив і Народний рух. Жоден представник партійно-радянської номенклатури не пробився до Верховної Ради. Туди ввірвалася величезна група українських патріотів, унікальних постатей. Ми мали одну мету – здобути незалежність України. І це вдалося.

×