"Якщо наша Вкраїна позичила од Золотої орди не так багато слів, як Москва, то трохи пізніш напозичалися таки ми татарських слів чимало з іншого сусіднього джерела – од Кримського ханства XV–XVIII століть", – писав український сходознавець Агатангел Кримський у праці "Тюрки та їх мови" 1930 року. Найближчими сусідами українців з-поміж тюркомовних народів віками були кримські татари. Вони не раз ставали союзниками козаків у війнах із Річчю Посполитою та Московським царством. Хоч не обходилося і без взаємних нападів на прикордонних територіях. Запозичували українці з мови сусідів і військову лексику, і господарську. Назви південних культур – самі кримськотатарські: айва, алича, ізюм, кавун, кишмиш, інжир, кизил, хурма. Через кримськотатарську приходили в українську і слова турецького, перського й арабського походження. "Майдан" у нашу мову, скоріше за все, теж потрапив у такий спосіб
Які кримськотатарські слова вкорінилися в українській мові
Гарбуз – кримськотатарською "къарпуз". У турецькій karpuz натомість означає "кавун", а гарбуз буде kabak. У перській xarbuza – диня, дослівно "ослячий огірок". До XVI ст. гарбузи й посудини з них в Україні називали "тиквами" або "тиквицями". Польською гарбуз називають динею, кавун – арбузом, а диню – мелоном.
Гарбузенка, гарбузиння – стебло гарбуза або поле, де вони росли.
Гарбузики, гарбузці – насіння.
Вислів "піднести гарбуза" означає відмовити на сватанні. Походить від традиції виносити сватам гарбуза на рушнику на знак небажання йти під вінець.
Козак – кримськотатарською "казак" – "людина вільна, незалежна, шукач пригод, бурлака; звитяжна людина, вправний вершник; неодружений чоловік". Турецькою ж qazaq – чоловік, що цілком владарює над жінкою, деспот.
Слово "козак" уперше засвідчує кипчацько-арабський словник 1345 року: qazaq – "сам, самотній". Удруге – словник XIV ст. на території мамлюцького Єгипту: qazaq basly – "неодружений".
Перше документальне свідчення про українських козаків міститься в уставній грамоті 1499 року великого князя литовського Александра київському війтові й міщанам про воєводські прибутки: "Которыі козаки з верху Дніпра й с инших сторон ходять водою на низь, до Черкас й далей, а што там здобудуть, с того воеводе десятое мають давати. А коли рыбы привозять з верху, або з низу, просолныи и вялыи до места кіевскаго, тоди маеть осичник воеводин то осмотрети й обмитити и маеть на городь взяти оть бочки рыб по шести грошей, а отъ вялыхъ рыб и свежих десятое".
Майдан – кримськотатарською "мейдан" – "вільне, рівне місце". Походить від перського mejdan, яке означало "площа, арена". Етимологічний словник подає такі значення цього слова в українській мові: площа, лісова галявина, стародавня могила, розкопана зверху. А також: рівне поле, оточена лісом або будівлями низина, укритий рослинністю острів, озеро в полі.
Слово "майдан" є в турецькій, казахській, туркменській і грузинській мовах. А сербохорватською mejdan означає "місце двобою".
Килим – кримськотатарською "килім", турецькою – kilim. Кримськотатарське слово "кийим" означає повсть, можливо, від цього слова "килим" і походить. За іншою версією – від перського kelim, gelim – "килим без ворсу". Традиційні візерунки – прямокутники, ромби та рослинні й тваринні елементи. Як-от: півквітки, око верблюденяти, гусяча лапка, трилисник, ваза з квіткою, воляча сеча, слід бика. У кримських татар зазвичай килимами встеляли всю підлогу. Тому заведено було роззуватися біля порога, у приміщенні ходити босоніж.
Товариш – походить із тюркських мов, складається з tavar – майно, худоба, та es, is – приятель. В українську його принесли козаки як військове звання. Бунчуковий або значковий товариш – старшинське звання у реєстровому козацькому війську. Звідти ж походять й інші козацькі посади:
отаман – "атаман" кримськотатарською – "великий батько, найстарший; старший пастух";
осавул – від "ясавул" – "розпорядник, виконавець наказів";
джура – від кримськотатарського "чора" – "прислужник".
Тютюн – і кримськотатарською буде тютюн. Запозичене з турецької. Від татар козаки й перейняли звичай курити люльку за часів гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного – на початку XVII ст. Щоб відбити махорковий сморід тютюну, до нього додавали степові трави: материнку, м'яту, тирлич, гостролист, любисток. Аби відігнати погані думки, курили тютюн із сушеним полином. Козаки, які несли варту на могилах-курганах, для покращення зору набивали люльки тютюном із висушеною ковилою. Буркун до курива додавали старі рибалки, які мусили подовгу стояти у воді.
Українські прислів'я про тютюн:
Давай закуримо ще й твого тютюну, бо чужий надоїв.
Був такий рік, що тютюн не вродив, і якби не хліб, то був би народ бідив.
Дорога разом, а тютюнець наполовину.
Хліб-сіль разом, а тютюнець врозь.
Найбільшу цигарку крутять із чужого тютюну.
Перевів гаманець на тютюнець.
Юрба – кримськотатарською юрме – "ходіння, похід".
В українській від цього слова утворилися похідні: юрбище, юрма, юрмисько.
Юрбитися, юрмитися – збиратися, скупчуватися в одному місці, збиватися в юрбу.
Юртувати, юртуватися – викликати гнів, бути у збудженому стані.
Юрба сниться до нежданих звісток, зборів. Можливо – й похорону. А розлютована юрба – до небезпечної справи.
4000 тюркізмів приблизно є в українській мові, серед них і кримськотатарські. Понад половину з них – загальновживані: гарбуз, килим, кишмиш, отара, туман, тютюн, штани, карий тощо. Решта – історизми, описують речі або явища, яких уже немає в сучасному побуті. Наприклад:
башлик – каптур із довгими кінцями, що вдягали поверх шапки
бунчук – булава з металевою кулькою на кінці й китицею з кінського волосу
канчук – нагайка з переплетених ремінців
опанча – верхній одяг, подібний до широкого плаща
сагайдак – шкіряний або дерев'яний футляр для стріл.
Є діалектизми, які використовують тільки в певній місцевості: байлик – безплатна примусова робота, бичак – ніж, гарам – худоба, кавук – мішок, бузівок – однорічне теля.
Є ще слова-екзотизми – їх уживають для опису традиційного побуту кримських татар та інших тюркських народів: бей, гарем, мурза, султан, хан. Кримські татари до чоловічого імені додають слово "ефенді" – перекладається приблизно як "пане", а до жіночого – "ханум", "пані". Так називають молодих. До жінок похилого віку треба звертатися "бета" – бабуся. Часто до чоловічих імен додають "аґа": дослівно означає "брат" і висловлює більшу повагу, ніж "ефенді". Наголоси майже у всіх словах кримськотатарської мови – на останній склад
7 
35413
Коментарі