Путін до Гааги не доїде – його вб'ють. Він це добре розуміє, тому будь-які протести в Росії втоплюватиме у крові, – вважає фінансист і бізнесмен Слава Рабинович
Що відбувається в Росії загалом на тлі девальвації рубля і щоденних падінь цін на нафту?
– Зараз у нас – економічний шок неймовірних масштабів. На відміну від 2008 року його спричинила не глобальна криза у світі, а рукотворна – керівництва Росії. Внаслідок цієї кризи країна опинилася поза міжнародним правовим полем і, як результат, – поза світовою економічною, фінансовою і торговою системами. Що з того вийде – не знаю, бо ніхто ніколи не робив таких експериментів. Ні в дореволюційній царській Росії, окрім 1917-го (в результаті державного перевороту в тодішній Росії центральну владу отримали більшовики. У країні була повна анархія. – "Країна"), ні за часів СРСР, ні в пострадянській Росії – країна ще не перебувала у кризі на всіх рівнях одночасно.
Останні два десятиріччя, включно з 14 роками правління Путіна, Росія інтегрувалася в систему світової торгівлі й економіки. Раптом її зупиняють і протягом кількох днів розвертають на 180 градусів. Усе це доповнює імпортозалежність майже в усіх галузях. Навіть в експортній – нафтогазовій. У ній використовують велику кількість імпортного обладнання. Тож, з погляду економіки, нинішня ситуація – це шок. Його наслідки поки що не пронизали в усю глибину економіки, як і девальвація рубля. Реальний ефект буде за три-шість місяців. Може статися повний колапс економіки Росії та її фінансової системи.
Тріщини вже помітні. Нещодавно обідав у ресторані вежі "Москва-Сіті". Там не приймають кредитних карток. Кажуть: із технічних причин. "Давно?" – запитую. "Вже два тижні", – відповідають. Але технічні причини усувають протягом якщо не кількох годин, то дня. Така ж історія сталася в іншому ресторані в центрі Москви. Буде, як у мультфільмі: спершу тріщини, а потім розвалиться весь айсберг.
Як колапс російської економіки вплине на світову?
– Багато людей зараз кажуть: "Нема Рональда Рейґана й Марґарет Тетчер, щоб протистояти російській агресії. Якби Роні був живий, Америка все зробила б". Проблема тільки в тому, що коли Рейґан "робив це" з Радянським Союзом, той не був настільки інтегрований у світову економічну й фінансову системи. Союз лише імпортував дуже багато зерна і експортував великі обсяги нафти. Зрештою, він не був частиною світової системи, тому потенційний dislocation західних економік на той момент не становив загрози. А зараз є.
Захід з острахом спостерігав, що відбувається, зокрема за анексією Криму. Сподівався: Путін не з'їхав з глузду, договороздатний і з ним можна мати справи. Тому кілька місяців намагався вирішити конфлікт дипломатичним способом. Першим вагомим аргументом, після якого на Заході зрозуміли, що Путін не договороздатний – став збитий малайзійський боїнґ. Тоді в кімнаті situation room у Білому домі, Вашингтон, провели багато сесій мозкового штурму. Зібралися адміністрація президента, Обама, профільні міністри й міжнародні організації, що мали стосунок до обговорюваного питання. Розмірковували: що робити з Росію.
Думаю, прийняли два тактичні рішення. Перше: геополітичним і політичним способами зменшувати ціну на нафту. Зателефонували в Іран і сказали приблизно таке: "Ви з 1979 року у протистоянні з нами, під дикими санкціями. Ви хочете їх зняти і продавати свою нафту на світових ринках. Останні роки у вашому політичному керівництві очікується потепління, тому ми згодні на діалог. Є шанс домовитися про часткове зняття санкцій і часткове виведення іранської нафти на світовий ринок. У цьому ми також зацікавлені – знаєте через кого". Їм дали зрозуміти: або зараз, або ніколи. В Ірані – не ідіоти, не треба було довго пояснювати.
Потім Обама й адміністрація полетіли до Саудівської Аравії та інших країн ОПЕК. Саудівська Аравія – лояльний і сильний союзник США, тому особливих проблем там не виникло. Таким чином знизили вартість нафти.
Друга тема обговорення в тій кімнаті: що можна зробити з Москвою, аби не завдати суттєвої шкоди економікам західних країн, а також їхнім фінансовим системам. Вирішили поступово виключати Росію із зовнішнього світу шляхом кількарівневих санкцій. Перший рівень запровадили – і зачекали, доки західні економіки й фінансові системи пристосуються. Потім запровадили другий і третій. Санкції розтягнуті в часі, їх ефект на Росію – повільна смерть, а ефект на Заході – мінімальний. Тобто одна зі стратегічних цілей: прибрати Путіна не військовим способом, а руками російського народу – через економічні проблеми в країні.
Але в Росії поки що все спокійно.
– За три-шість місяців, коли не буде чого їсти, стане неспокійно. У першу чергу виникнуть проблеми в регіонах. Зараз годі вгадати, де саме бахне. За останні 25 років у регіонах не було жодного прогресу з ліквідацією так званих містоутворюючих підприємств і мономіст навколо них. Професійні навички значної кількості тамтешніх людей – на рівні алжирських біженців, які торгують сумками Louis Vuitton на тротуарах Італії. Уявіть 57-річного чоловіка, який, за статистикою, має померти за рік. Останні 40 він натискав на ту саму кнопку. У світі це давно виконує робот. Такий працівник нікому не потрібен. Плюс, усі комплектуючі для виробництва стали надто дорогі для містоутворюючих підприємств – через девальвацію. Тепер вони збиткові.
У Москві ситуація зовсім інша. Там живуть не бідні люди. Але 65 відсотків їхніх доходів – це профільтровані гроші з нафтогазової галузі. Навіть якщо ви не є працівником "Лукойла" чи Газпрому, все одно дві третіх вашої зарплатні – це додаткові гроші. Їх дали, бо живете в країні, де є нафта й газ. А зараз, коли вона перебуває під санкціями і має статус ізгоя у світовій політиці й економіці, зменшується виручка від нафти й газу – ця пачка грошей випаровується.
У Москві дуже багато людей не вміють нічого – лише красти. Вони "зціджують" бюджетні потоки. А їхні дружини, діти, коханки давно живуть за кордоном. Якщо раніше вони крали мільйон рублів на день, то зараз – удвічі менше. Це означає, що матимуть у чотири рази менше євро. А незабаром дізнаються, що можуть украсти лише 250 тисяч рублів. А курс вже не 1 до 50, а 1 до 100.
Це – неабиякий шок, бо треба платити за навчання дітей за кордоном. Якщо раніше вони могли віддати за це 150 тисяч євро, не кліпнувши, то тепер мають лише 15. Ну, ще пару місяців покричать, що це Америка в усьому винна. Але 15 тисяч не стануть 150. І коли люди будуть готові сприймати інформацію, що винна в усьому не Америка, а Путін, – вийдуть на вулиці. Та їх має бути не п'ять тисяч, а мільйон – як у Києві. І що робитиме Путін? Він утопить це в морі крові.
Не побоїться?
– У нього немає іншого виходу. Для нього ніколи не існувало стратегії, як піти з влади. За останній час кількість злочинів Путіна досягла всіх максимумів. Він і його найближче оточення усвідомлюють, що є найбільшими міжнародними злочинцями. Та водночас нереально, щоб Путін опинився на лаві підсудних у Гаазі (в місті Гаага, Нідерланди, розташовані міжнародні правові органи: Міжнародний суд ООН, Міжнародний кримінальний суд. – "Країна"). Чому? Він до Гааги не доїде. Бо за ним потягнеться шлейф із сотень впливових людей, які теж мають бути там. Тому Путіна вб'ють. Він це добре розуміє й будь-які протести втопить у крові.
Але ж не може він правити вічно. Чим керується?
– Не думаю, що Путін усвідомлює, що через економічно-фінансову смерть країни він виписав собі мандат на політичну кончину. Він діє так, наче завтра не настане ніколи. Його ступінь адекватності – великий знак питання навіть для найближчого оточення.
Олексій Кудрін (міністр фінансів у 2000–2011 роках. – "Країна") – надто близька людина до Путіна. Коли Володимир Володимирович переїхав із Петербурга до Москви, за часів Єльцина, то не мав квартири у столиці і жив на кухні в Кудріна – спав на розкладачці. У них гарні стосунки, тому Кудрін є закулісним радником Путіна. Приходить до нього, ділиться своїми думками щодо проблем і озвучує несприятливі прогнози. Президент киває, погоджуючись. Кудрін іде, радіє, що зміг донести свою позицію, а наступного ранку у ЗМІ дізнається, що Путін, вислухавши його, вчинив навпаки. Тому якщо такі люди, як Кудрін, не до кінця з'ясували, чи при розумі Путін, інші теж не можуть. Усі переймаються за долю червоної кнопки в ядерному арсеналі Росії.
За яких умов Путін натисне на неї?
– Російська еліта збудувала своє життя довкола Заходу, а не Росії. Тому між нею і Путіним можливий розрив, вони стануть противниками. І коли президент рятуватиметься від Гааги – його дії непрогнозовані. На жаль, не можна повністю відкинути варіант, коли Путін підірве світ в ядерній катастрофі.
Економічна ситуація в Україні теж погана: або реформи, або смерть. Як оцінюєте її?
– Не бачу, що в Україні щось роблять. Але втішають іноземці в новому уряді. Це означає: щось запуститься і буде адекватне розуміння проблем та способів їх вирішення. Треба розібратися з олігархами. Не можна, щоб вони монополізували цілі сектори економіки. Та розкуркулювання олігархів – це більшовизм. А інвестори не дають грошей більшовикам.
Друге, що радив би, – це федералізація і російська як друга державна мова. Через це отримав багато лайна на свою голову. Але я не винен у тому, що в українців жорстке несприйняття слова "федералізація", бо його вимовляв Путін. Я – не агент ФСБ і не агент Путіна, не входжу до вас у довіру, щоб потім просувати політику Кремля. Кажу не про путінську федералізацію, а про таку, як у Німеччині, Швейцарії чи Сполучених Штатах Америки. Коли розповідають, що через федералізацію відберуть територію або вона сама відділиться чи там будуть місцеві князі на кшталт Ахметова – це нісенітниця. Такі коментатори навіть приблизно не уявляють, як влаштовані США. У них є Федеральний уряд і федеральні закони. А над цією системою є ще Федеральний суд.
Щодо другої державної мови – це суто політичне рішення, яким визнають присутність двох мовних груп в Україні. Таким чином вибивають усі козирі Росії. Фінляндія теж офіційно має дві державні мови – шведську й фінську. А ще там будь-який касир у "Макдональдзі" говорить гарною англійською. Американські фільми, що показують по телевізору, не дублюють. Унизу подають субтитри фінською. Англійської навчають із дитинства.
На Петра Порошенка було багато сподівань, що впорається із ситуацією. Поки що президент їх не виправдовує. Чого чекати від нього?
– Від дня формування нового уряду Порошенко має 500 днів, щоб втілити обіцяні реформи. Якщо не зробить цього – стане політичним трупом. Подужає – буде політичним довгожителем, а його прізвище внесуть до підручників історії.
Без реформ в Україні станеться фінансовий і економічний колапс. Він і так частково стався. Далі – серія дефолтів, що спричинить цунамі наслідків. Київ займатиметься не позовами проти Москви щодо Криму чи Донбасу – а міжнародними позовами інвесторів проти України.
Країна стане банкрутом. Бюджетники, вчителі, правоохоронці залишаться без засобів до існування. Це призведе до чергового Майдану. Україна розпадеться – якщо не на кілька частин, то на дві точно. Бо в цей час Путін черкне сірником.
Тому Вашингтон правильно вимагає від Києва реформ. Американці можуть навіть організувати "план Маршалла", якщо матимуть повний периметр змін, погоджених із ними. У короткостроковій перспективі в України є лише надія на МВФ й інші міжнародні фінансові інститути. Але вони не дадуть жодного євро, доки не буде просування у реформуванні. Елементи шокової терапії, що вони вимагають, все одно доведеться пройти. Бо Україна не пройшла їх раніше. Відкладати не можна – бо буде ще болючіше.
Який ліміт часу має Україна?
– Мало. Але річ у тім, що Київ розмовляє з неправильними людьми і слухає неправильних людей. Свої цілі треба просувати не в Європі, а в Сполучених Штатах. Вони є домінуючою геополітичною силою на терезах США – Європа. Україна повинна мати кваліфікованих людей в уряді. Ті ж мають працювати з найкрутішими лобістами у Вашингтоні. Щоб бути вхожими у Білий дім і там просувати свої інтереси. Політична реальність така, що Європа робитиме те, що скажуть США. Стосовно України – так точно.
Припускають, що навесні Путін відновить наступ на Донбасі, піде на Маріуполь.
– Путін смертельно боїться, що успіх України перекинеться на Росію. Тому робитиме все для дестабілізації України. Щоб революція провалилася і в країні настав фінансовий та економічний колапс. І, як результат, – соціальний і політичний хаос. Задля цього Путін зробить усе.
1 
1
Коментарі