"Є три слова, які тішать жінкам слух: люблю, куплю і поїхали", - Борис Барський

Жінки в Україні більш активні. Чоловік рідко коли піде й купить квиток у театр, а жінка купить квиток, візьме його за руку і приведе.

Мої батьки більше хотіли дівчинку.

Ми із дружиною постійно в русі. Коли зустрічаємось після гастролей, бачимо одне одного інакшими. Мабуть, любов закінчується тоді, коли на людині поставив клеймо, що вона тобі зрозуміла.

Недавно прочитав, що є три слова, які тішать жінкам слух: люблю, куплю і поїхали.

Іншу жінку біля себе бачити не хотів би.

У моєму кармічному гороскопі написано, що зараз у мене четверте життя. Вперше я народився 3000 року до нашої ери китаянкою. Прожив лише 3 роки. Виявляється, це добре, бо нічого поганого до своєї карми не встиг приліпити. У другому житті був індіанкою і працював на ткацькій фабриці. Жив довго.

А потім у Римі був чинбарем.

Все, що нас оточує - живе. Навіть дерева мають почуття. Якось до нього приклали електроди й знімали кардіограму, коли лісоруб ішов із сокирою. Дерево відчувало небезпеку й видавало вібрації. І не тільки одне, а й сусідні, які хвилювалися за нього. Може, це був їхній друг чи рідня.

Є три слова, які тішать жінкам слух: люблю, куплю і поїхали

Після п'яти років роботи на театральній сцені я за третім разом вступив до ГІТІсу (скорочення назви російською "Государственный институт театрального искусства", нині Російська академія театрального мистецтва. - "Країна"). Коли почав вивчати теорію мистецтва, зрозумів, що знаю це з власного досвіду. Просто не знав, що це написано в книжках.

Якщо думати, що станеться якесь нещастя, то так воно і буде. Людина сама створює собі рай і пекло. І навіть коли відбуваються дуже драматичні події, вони чомусь вчать і виводять на наступний рівень.

Інженером я отримував 200 карбованців, а коли перейшов у філармонію - дали в шість разів менше. І мені дружина й слова не сказала.

Усі думають, що артисти - п'яниці, бабники й гуляки. Але таке є в будь-якій професії. Просто артисти на виду.

Поняття смерті для мене не існує. Ми не знаємо, що там далі. Ніхто не прийшов і не розповів.

Колись із друзями був у Ізраїлі біля Стіни плачу. І нам сказали, що можна загадати бажання, написати його на листку і втиснути між каменів. Я півгодини думав і нічого так і не вигадав. Просити щось матеріальне виглядало по-дурному. Не хотілося по дрібницях Бога відволікати. А глобально просити щось - нереально. Я загадав, щоб усі люди на землі були здоровими. Того року в мене батько помер.

Успіх - це коли знаходиш себе.

Мене дратує реклама. Стільки брехні з телевізора! Маю хорошого друга, але баламут і розгільдяй - рідкісний. Бачу: рекламує одеський банк, ніби там добре гроші зберігати. А я ж знаю, що в нього й копійки немає.

Отримував листа від коханої - бачив її почерк, відчував настрій. А зараз отримав есемеску. Фігня якась

Колись мав красивого собаку Васю, породи сенбернар. Після його смерті більше не заводив. Важко пережив утрату Васі.

У відмінників нічого хорошого в житті не виходить. А погані діти — революціонери. Для них нема авторитетів, вони нестандартно мислять і самі життя пізнають.

Не вмію і не люблю готувати. А ще - важку фізичну працю. От у саду лежить купа каміння. Мізки розуміють, що їх треба кудись перенести. Але когось просити незручно. Я вже пропонував самовивіз: хороші камені - прийдіть і заберіть. Ніхто не прийшов. Але якщо їх винести на дорогу і скласти в купу, то за годину не буде.

Українці - не ліниві. У Білорусі, наприклад, також чисто, огорожа пофарбована. Але там бацько всіх тримає. А в нас люди самі розуміють: сонечко пригріло - треба городом зайнятися, у дворі прибрати.

Ролі - як діти. Не можу сказати, що ця дитина улюблена, а ця – ні.

Сцена виліковує будь-яку хворобу. Колись прийшов на спектакль із зараженням крові та температурою під 40. Переодягнувся, і все - як рукою зняло на час вистави. Один режисер колись сказав: "Актор не може вийти на сцену у двох випадках - або він зламав обидві ноги, або помер". А я не розумію, чому із обома поламаними ногами не можна вийти на сцену.

Мене життя навчило не пливти проти течії.

Об'їздив увесь світ, не був тільки в Австралії. Легко й затишно жилося б ще в Колумбії. Мені близький їхній стиль життя, сальса, музика, зла нема абсолютно. А ще вони весь час жартують і намагаються обдурити. Якщо не виходить, кажуть: "Вибач, сеньйор, не вийшло. Ти - такий хитрий".

Маю бібліотеку із трьох тисяч книжок.

Читати книжки, скачані з інтернету, не можу. В аркуші є певна енергетика. Як колись отримував листа від коханої - бачив її почерк, відчував настрій. А зараз отримав есемеску. Фігня якась.

×