Зло – це скорпіон, який убиває сам себе. Люди, які пристають до нього, за чотири-п'ять років розуміють: це – глухий кут. Так було з нацизмом у Німеччині, те саме зараз на Донбасі. Москаль стухає.
Переймаюсь за дітей, бо виховав їх принциповими. Такі найчастіше наштовхуються на високі хвилі життя.
Не люблю брехні. Скажу дрібну неправду – і стає бридко.
Дітей не треба опікати. Головне – передати принципи. І відпустити в життя, як корабель у море.
Якщо щось компілюєш, можеш сказати: за місяць зроблю. Коли робиш щось творче, однією ногою стоїш у відомому, другою – в невідомому. Нічого не можна гарантувати.
Творчість – це непевність, сумбур. Візьміть поезію Бродського, Фроста. А графоманія – це "все уверенно знаю, Родину люблю до опупения".
Імперії завжди більше утискають гуманітарні науки.
Радянська влада розуміла – хочеш мати бомбу чи ракету, не забивай людям мізки всякою галіматьєю. Я вчився в Харкові на фізтеху. На першому курсі історію партії ще здавав. А істмат, діамат – тільки обкладинки бачив. Заступник декана збирав заліковки й усім ставив четвірки.
Математика – вільна наука. В ній нема політики.
Декомунізація подібна до децаризації.
Успіх вимірюється цитуванням – у вузьких колах. Ейнштейна знають усі. А скільки людей розуміють, про що він говорить, скільки можуть використати його здобутки? У Вінниці – до двох десятків таких набереться.
Українська поезія – як сільська дівчина Анжела. Їй не вистачає природної сучасності. Не почувається в місті своєю.
Жінка біологічно більше схильна до егоїзму, ніж чоловік. Бо народжує, має оберігати себе.
Коли чоловік і жінка розмовляють, вона дивиться обома очима в хату. А він – одним за вікно. Якби ми були однакові, на чорта б одне одному здалися?
Бабуся була моєю вчителькою по життю. Я рубав голови курям, бо цього не можна жінці. Змалку дала відчути, що я – чоловік.
При жінках не можна лаятися. Дала зрозуміти це бабця. Дитиною навчився на вулиці матюків, прийшов і кажу. Вона говорить: "Толік, візьми відро і принеси води". Тоді дійшло – так говорити не можна.
Дружина молодша на 26 років. Коли мені було 50, народила двійню. Старшому сину жартома кажу: на тобі вчився бути батьком.
Досвід – це коли намацав відомий усім принцип своїми руками. Відчув його шкірою.
Діти мають бути кращі, ніж ти. Тому оберігаю їхню волю.
Чоловік має бути незалежний. Жінка трохи потребує патронату.
Завжди здається, що всі довкола намагаються зробити якнайкраще.
Гнітить моя низька результативність. Не доводжу праці до кінця. Зібрав багато матеріалу, але опублікував мало.
Поет має писати про те, що пережив. І переживати те, про що пише. У графоманії життя й вірші – окремо. У багатьох людей слова і дії самі по собі. Усі кричать: "Путін *уйло", а мобілізація йде туго.
У дорослої людини мають бути тільки дві таємниці. Природні потреби, коли ти один, і секс – справа тільки двох. Решта – відкрита всім. Тоді не витрачаєш час на маскування.
Секс – це нічна справа. У темряві краще працює уява.
Якщо людина правильно пройшла життя, то в старості вона – безцінна.
Риболовля – це, як любов. Триває все життя, лише змінює грані. Мені на ній приходять хороші думки. Телефоную дружині, щоб записала.
Мій життєвий план у загальних цілях – бери більше, кидай далі.
Люблю робити те, що люблю.
Розходитись треба, коли у пари різні плани на життя. Розірвав шлюб із першою дружиною у 1990-ті. Перебудова, брак грошей. Я хотів жити за одними моральними принципами, вона – за іншими. Кохання це не зліпить.
Із другою дружиною маємо порозуміння в головному – ставленні до людей, грошей, держави.
У невільній країні люди розвиваються повільно. 1980-го бачив громадян із Західної Німеччини, Італії. Був вражений, наскільки вони дорослі.
Розвинена та країна, яка робить якісні масові товари.
Війна дасть нам свого Гемінґвея, нові імена в літературі.
2 
1
Коментарі