– Українська економіка більше за інші падає під час світових криз. Бо вона мала, відкрита й сировинна, – каже фінансовий експерт Олексій Кущ, 45 років. – Україна залежить від експорту. Будь-який фінансовий спад – це насамперед криза споживання, інвестицій і капітальних проектів. За таких умов різко скорочується споживання руди, сталі – товарів, що продаємо за кордон.
Під час кризи 2008 року внутрішній валовий продукт України впав на 15 відсотків. Висновок, який треба було зробити: перестати використовувати сировинну модель, а приступити до серйозних економічних реформ. Працювати із сектором послуг, медицини й освіти. У західних країнах він займає 70–80 відсотків у структурі ВВП. Розвивати нетрадиційний експорт, продаж товарів із вищим рівнем доданої вартості. Свого часу так зробили в Чилі. Від моноекспорту міді перейшли до торгівлі в сегменті середнього й малого бізнесу.
Україні треба демонополізувати економіку. Без цього неможливі жодні ліберальні реформи. 60 відсотків нашої економіки контролюють промислові групи – монополії та олігополії. Будь-яка лібералізація, що передбачає послаблення ролі держави, призведе до її окупації цими фінансово-промисловими групами.
Однак жодних висновків після кризи 2008‑го Україна не зробила. Жила за рецептом зовнішніх кредиторів. Автор американського економічного дива 1980-х Артур Лаффер казав: "Не робіть того, що вам радять розвинуті країни зараз. Робіть те, що вони самі робили, щоб стати успішними". Ми ж діяли так, як нам підказували, – економили, віддавали борги, проводили політику деіндустріалізації, скорочували платоспроможність і вбивали внутрішній ринок. У результаті до нової кризи підходимо ще більш ослаблені. Не маємо запасів потужностей, які були тоді.
Напередодні минулої світової фінансової кризи був період активного зростання ВВП, припливу інвестицій, заходу на український ринок системних інвесторів. Тоді ці запаси допомогли пом'якшити наслідки кризи.
Які галузі опиняться під ударом насамперед?
– 2008-го була типова фінансова криза, пов'язана з досягненням піку попиту на товари, що виробляла світова економіка. Його підвищували за допомогою спекулятивних економічних інструментів. У результаті фінансові бульбашки луснули на ринку нерухомості, цінних паперів. Світові регулятори долали наслідки за допомогою додаткового друку грошей. Федеральні резервні системи, Європейський центральний банк випускали трильйони доларів, євро. Фактично фінансову пожежу загасили мегатоннами фінансової води.
Нова – буде кризою пропозиції. Це пов'язано з відмиранням основних глобальних технологічних зв'язків, ринкових сегментів. Торгова війна між США та Китаєм призводить до того, що зникає велика кількість технологічних зв'язків, які існували між китайською й американською економіками. Від епохи глобалізації світ переходить до епохи глобального сегментування. Окремо існуватиме американська економіка з групою країн, які включить у свою орбіту інтересів. Окремо – Китай.
Світова економіка переноситиме нову кризу без яскраво вираженої фази, як було 2008-го, коли все обвалилося в один день. Почнеться тривалий період вічної стагнації з украй повільними темпами зростання економіки й доходів населення, інвестиційної активності. Для України такий сценарій ще небезпечніший.
Які це матиме соціальні наслідки в Україні?
– Передовсім – скорочення товарних ринків. Буде складніше продавати сировину чи напівфабрикати. Доведеться зменшувати вартість продукції, а це – падіння експортної виручки. Зрозуміло, що темпи зростання ВВП і доходів населення сповільняться. На зміни негативно реагуватиме курс національної валюти. Держава відмовлятиметься від ще більшої кількості соціальних інструментів підтримки населення. З другого боку, поступово зникатиме старе індустріальне ядро.
Але будь-яка криза – це нові можливості. Можемо сформувати політичну еліту, яка пропонуватиме креативні рішення та нарешті змінить економічну модель. Проблема України не тільки в тому, що до кризи підходимо непідготовленими. Ми досі формуємо токсичні політичні еліти, обираємо гірших із гірших. Треба переходити до наступного етапу – обирати найкращих із гірших. Тільки після цього вдасться досягнути рівня розвинених країн – обирати найкращих із кращих.
Що Україні треба встигнути до того, як криза почнеться?
– Очевидно, не встигнемо запустити ефективні реформи та створити якісне економічне середовище в масштабах держави. Швидкі реформи зазвичай супроводжуються великою кількістю помилок. Зараз не маємо на це права.
Треба перейти до кластерної моделі розвитку. Тобто в неефективній державі зробити ефективні регіональні точки економіки. У менших масштабах реально створити привабливі для інвесторів технологічні, індустріальні умови. Реформувати судову систему. Це допоможе амортизувати наслідки кризи.
Як готуватися українцям?
– Скоротити непродуктивне споживання. В жодному разі не брати кредитів. Намагатися погасити старі. Створювати "подушки безпеки". Це можуть бути й пасивні доходи – у вигляді невеликого бізнесу, нерухомості, фінансових активів, і готівка. Необхідно посилювати свою конкурентоздатність – вивчити ще одну іноземну мову, освоїти додаткову професію чи отримати другу освіту.
8 
35413
Коментарі