Я займаюсь неможливим. Іноді на виході це неможливе вдається – і тоді стається диво. А буває, на жаль, не складається.
Усе те, що для людини є вершиною, – це не вершина.
Життя – велика загадка. Нащо цим клітинкам бути вами? Кажуть, там – душа. А за душею – Бог, тобто незбагненне. Але як свідомості вміщатися в купці цих клітинок?
Аби щось створити, мало лише фантазії. Це – як живий організм: він має бути життєздатний. Недостатньо віднайти щось своє, його треба ще й збалансувати. Ти маєш стати і творцем, і критиком одночасно. Геніальність – це вміння поєднати об'єктивність і суб'єктивність. Для мене геній – Василь Стефаник.
Комічне – це категорія естетична. Наприклад, в "Ідіоті" Достоєвського є багато комічного, але поганий кінець. Тільки від фіналу залежить: комедія це чи трагедія. Драму не люблю – це середній жанр.
Читаючи чи дивлячись художній твір, людина ніби розсуває рамки сприйняття життя. Інформацію і відчуття отримуємо зазвичай на побутовому рівні. Загалом горизонт досить вузький. Мистецтво ж його розсуває.
Щоб бути генієм, потрібно осягнути позачасся.
Дратує жлобство – люди, які не помічають оточуючих.
Найважча робота – сапати город. У бабусі було 45 соток.
У 54 роки ніби вже все маєш знати. А от сформулювати, що таке життя, не можу. Дивишся на зірки і не можеш збагнути: а що воно таке? Твоя свідомість відмасштабована. Тільки генії, такі як Ейнштейн, можуть вийти за межі сприйняття.
Бачити себе збоку потрібно протягом усього життя.
Держава дотує не театр, а глядача. Бо публіка не зможе платити за квиток його реальну вартість.
Київ – місто приїжджих. Але воно приймає людей і робить киянами. Повільно, але робить.
Найнеправильніше в житті – автоматизм і неуважність.
Я – кавоман. Це моя найголовніша їжа.
Маю таке коло спілкування, від якого відпочивати не треба.
Алкоголізм – найдурніший спосіб змінити сприйняття світу.
Подобаються вінтажні речі. У них є минуле, історія. Вони переносять в інший час.
Успішна людина – це оптиміст, який гарує до сьомого поту.
Щастя в тому, що тобі цікаво проживати кожен відпущений день.
Творчість стає мистецтвом – коли в залі сидить освічений глядач.
Буває, відчуваєш: на спектаклі в залі є людина, яка нічого не розуміє і всім обурена.
Найяскравіший дитячий спогад: дід дарує мені велику іграшкову червону пожежну машину.
Якщо в людини є інтерес до життя, їй буде комфортно і в Парижі, і в якомусь містечку, й на хуторі.
Усі хороші п'єси, за великим рахунком, – про Гамлета.
Ніколи не знаєш, що завтра вдасться у виставі з того, що сьогодні нарепетирували. Театру немає, доки глядач не сів у зал, а актори не почали грати.
Моє дитинство пахне бабусиними пиріжками. Вона працювала кухарем у дитсадку. Частенько давала мені тісто, і я ліпив з нього дивних персонажів.
Люблю працювати з деревом. Це від діда. Він усе робив сам. Пам'ятаю, як на моїх очах змайстрував граблі: знайшов палицю, рогатину, виточив дерев'яні зубці. Склав усе докупи – без жодного гвіздка.
Із майбутньою дружиною познайомилися в театральній студії. Зачепили її великі розумні очі й тонюсінька талія.
Одружився й пішов в армію. Олена 12 разів приїздила до мене за два роки служби.
2010-го робив виставу в російській Пермі. Жив там близько трьох місяців. На побутовому рівні відчув, що росіяни і українці – різні. Тоді російський боксер виграв бій в американського. І всі: "Россия Америке наваляла". Їм потрібно відчувати зверхність. Це як індульгенція: живу у великій країні, то свої ворота можу не фарбувати. Ми теж пишаємося успіхами держави, але в нас хати побілені.
Кохання – це коли зранку прокидаєшся і радієш, що поруч саме ця жінка. Сваримося. Миримося. Але радісно бути разом.
Не люблю тупих водіїв, які не бачать навколо себе ситуацію. Водій має шкірою відчувати, від кого краще від'їхати, кого в цей момент краще не обганяти, а хто зараз змінюватиме смугу.
Улюблений час – ранки й вечори у вихідні дні. Сідаємо з дружиною на своєму відкритому балконі – п'ємо каву, палимо. Увечері довго й неспішно розмовляємо за келихом віскі й сигарою. Реальний релакс.
Наша квартира – на другому поверсі. Найкраща висота. У вікна вже не заглядають, але ще дивишся на все не звисока.
Вперше закурив у театральній студії. Сигарету дали дівчата, не з руки було відмовитися. Так вдарило в голову. Наркотичне відчуття було. Однієї цигарки на день вистачало.
Курю тютюн сорту "Вірджинія" – найлегший. Процес насипання його на папірець, рівномірне розподілення, скручування цигарки – це корисний ритуал. Він іноді дає час обдумати ситуацію, сформулювати відповідь, приховати емоції, оговтатись.
Гамір і натовп у місті – це нормально. На природі – ні. Особливо – біля води. Тоді дратують навіть галасливі діти.
Сцена в кожному театрі вимагає іншої швидкості гри. Щоб заповнити зал, треба по-іншому працювати – енергетично, голосом, емоціями. Не кожен актор може розквітнути на будь-якій сцені. Це психофізика. Навіть зріст людини має значення.
Зрозуміти й одразу правильно виконати завдання – це дар.
Коли людина тільки береться освоювати професію, то вже використовує свій запас часу. Якщо помилилася – на виході є диплом, але треба починати заново вчитися чогось іншого.
Нестача грошей погана не сама по собі. Бідніша людина, наприклад, витрачає сили і час на пошук дешевших товарів. А заможна швидко може купити будь-що.
Потрібно остаточно розірвати все, що пов'язує нас із Росією. Це буде на користь і нам, і їм.
В Єрусалимі відчув: наче фізично торкнувся часу.
Коли народився син, я був на вечірній репетиції. Чоловіки на таїнстві пологів – зайві.
У кожного є відповідальність перед часом – після себе потрібно
щось лишити. Це ніби заповіт: ти йдеш, а щось зостається. Наприклад, діти.
Добро – це все те, що веде до радості. Те, що веде до страждань, – зло.
Щоночі бачу купу кольорових снів. Найбільше – про подорожі.
У роботі режисер керується не логікою, а інтуїцією.
Мрію поїхати з дружиною в навколосвітню подорож.
Рецепт сімейного щастя – мати якомога більше спільних інтересів. Усе, що розводить пару, колись розлучить назавжди. Усе, що поєднує, триматиме разом.
Статусний одяг – не моє. Догляд за ним потребує забагато зусиль.
Якщо під час виборів у нас немає вибору, то нічого не зміниться.
Смерть це що? Якби знав, може, так не боявся б.
1 
1
Коментарі