середа, 13 січня 2016 16:54

"До середнього класу можна віднести 15 відсотків українців – і за статками, і за цінностями"

Нам слід позбутися взаємовиключних бажань – каже соціолог Олексій Антипович

Чисельність середнього класу в США вперше з 1971-го опустилася нижче 50 відсотків (середній клас визначався як сім'я з трьох осіб, що заробляє понад $42 тис. на рік. – "Країна"). У країнах Євросоюзу його величина – від 40 до 70 відсотків. Чи є в Україні середній клас?

– Він формується. У нас до 5 відсотків багатих або добре забезпечених, близько 10 відсотків – дуже бідних, яким бракує коштів навіть на їжу. Решта може претендувати на те, щоб називатися середнім класом. За абсолютними показниками українці значно бідніші, ніж пересічний європеєць. Але кількість благ, які можуть купити, близька до європейської. Ми переоцінюємо західне суспільство щодо заможності. Бачимо гарну картинку, але не звертаємо увагу на те, що там часто живуть у кредит і сімейні бюджети розписані до копійки. Західне суспільство до занудства стабільне, українцям було б важко прийняти ці умови. Ми хочемо жити як у Європі, але вирішувати питання через хабарі, користуватися соціальними пільгами, не платити податки.

  Олексій Антипович, 38 років.  Народився в Полтаві. Батьки – заслужені журналісти України, в минулому редактори полтавських газет, досі працюють за фахом. Батько 72-річний Георгій Антипович – прозаїк, драматург. Видав збірку п’єс, пише про феномени людини й природи – НЛО, телепатію, гіпноз, левітацію. Мати 66-річна Ганна Антипович – автор поетичних збірок, лауреат премії імені Симона Петлюри. Навчався на кафедрі соціології економічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. 2007 року заснував групу ”Рейтинг” – соціологічний центр, що досліджує українське суспільство. Захоплюється автомобілями. Любить подорожувати. Живе в Києві. Одружений, виховує трьох дітей. Має двох братів. 37-річний ­Тарас – журналіст, кіносценарист і ­письменник. Живе в столиці. 45-­річний В’ячеслав – підприємець у Львові
Олексій Антипович, 38 років. Народився в Полтаві. Батьки – заслужені журналісти України, в минулому редактори полтавських газет, досі працюють за фахом. Батько 72-річний Георгій Антипович – прозаїк, драматург. Видав збірку п’єс, пише про феномени людини й природи – НЛО, телепатію, гіпноз, левітацію. Мати 66-річна Ганна Антипович – автор поетичних збірок, лауреат премії імені Симона Петлюри. Навчався на кафедрі соціології економічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. 2007 року заснував групу ”Рейтинг” – соціологічний центр, що досліджує українське суспільство. Захоплюється автомобілями. Любить подорожувати. Живе в Києві. Одружений, виховує трьох дітей. Має двох братів. 37-річний ­Тарас – журналіст, кіносценарист і ­письменник. Живе в столиці. 45-­річний В’ячеслав – підприємець у Львові

Формальна ознака середнього класу – це можливість придбати побутову техніку і хоча б раз на рік відпочити за кордоном. Але, крім рівня заможності, це також соціальна активність і цінності. Тобто українець може заробляти менше, ніж на Заході, але за цінностями підпадати під це визначення. У середнього класу, наприклад, чіткі уявлення про свої права та свободи, про відповідальність за свою долю. І навпаки, не варто відносити до середнього класу мажорів-скоробагатьків, які в душі залишилися люмпенами.

Якщо середній клас визначати за цінностями, то це буде досить розмите поняття?

– Ми запитували українців, чи відносять вони себе до цієї групи. 40 відсотків відповіли: так. Звісно, це – неправда. Люди сказали так, бо розуміли: живуть усереднено щодо інших. Не бідно й не багато. Їм соромно зізнатися, що вони бідують.

Виокремлюю середній клас насамперед за цінностями. За даними 2015-го, 16 відсотків українців прагнуть брати більшу відповідальність за своє життя на себе, а не покладатися на державу. Тобто вони відійшли від патерналізму, який прищеплював СРСР. Патерналістські настрої мають дві третини українців, кожен шостий – не визначився. Водночас 60 відсотків підтримують конкуренцію в економіці. Тобто вважають, що про власний добробут повинна дбати людина, а не держава.

Така сама каша в голові, коли запитуємо про доходи. Половина каже, що їх слід зробити рівнішими. Чверть вважає: треба стимулювати індивідуальну активність. Переважає бажання зрівнялівки, характерної для СРСР. І це – після Майдану під європейськими гаслами та двох років війни з Росією. Багато хто все рівно прагне реставрувати совок. Така в нас діалектична дійсність, яка досі прагне взаємовиключних речей. Це одна з причин, чому ми 25 років ішли одночасно і в Євросоюз, і в Росію. Розруха в країні – наслідок розрухи в головах, як казав професор Преображенський (герой повісті Михайла Булгакова "Собаче серце". – "Країна").

Така ж картина, якщо поцікавитись: чого більше прагнуть українці – свободи й демократії чи порядку й сильної руки? Лише кожен шостий хоче свободи. 60 відсотків – за сильну руку. Це дані за вересень 2014 року. Свобода, демократія, відповідальність за своє життя, готовність відстоювати свої інтереси – ось ознаки європейського середнього класу, а не лише рівень заможності. Загалом в Україні до середнього класу можна віднести до 15 відсотків населення. Це – і за статками, і за цінностями.

Цей прошарок став основою для Революції гідності?

– Так, її зробили ті, кому є що втрачати. Вони готові відстоювати свої права навіть ціною власного життя. Це здебільшого молоді люди до 35 років. Живуть у містах, мріють про власну справу або вже мають її. 2013-го людей, які прагнули мати власну справу, було 10 відсотків, 2014-го – 12, торік – ще на два відсотки більше. Але шанси на її успіх 2013 року позитивно оцінювали 5 відсотків українців, позаторік – 10, а 2015-го – 6 відсотків. Люди, які хотіли б ризикнути, зневірюються.

Це – вирок владі, яка проводить реформи надто повільно?

– Так, 6 відсотків – це мізерна цифра. Але з погляду більшості українців, які досі не відійшли від радянської картини світу і патерналізму, – це закономірний наслідок. Україна залишилася в певній консервації. Совок продовжує стримувати наш розвиток. Близько 60 відсотків українців прагнуть зарплати й спокою після роботи. Розвиток і самовдосконалення – не для них, суспільна активність – теж. Їм не цікаво, як живе світ чи хоча б інші українці, в інших регіонах. Ми ще довго "вихаркуватимемо" із себе совок.

  ”У нас до п’яти відсотків багатих або добре забезпечених, близько десяти – дуже бідних, яким бракує навіть на їжу. Решта може претендувати на те, щоб називатися середнім класом”, – вважає соціолог Олексій Антипович. Художник Володимир Казаневський бачить це так
”У нас до п’яти відсотків багатих або добре забезпечених, близько десяти – дуже бідних, яким бракує навіть на їжу. Решта може претендувати на те, щоб називатися середнім класом”, – вважає соціолог Олексій Антипович. Художник Володимир Казаневський бачить це так

Середній клас – основа для розвитку суспільства, запобіжник від авторитарної влади. Чи є в Україні перспективи сформувати його потужний прошарок?

– Так, але слід позбутися взаємовиключних бажань. 60 відсотків українців обирають європейське життя. Але для цього й працювати треба, як там. Дотримуватися законів, не давати хабарів, брати на себе відповідальність. Ці світоглядні речі лежать у підмурівку західного добробуту. У наших же громадян часто немає в голові причинно-наслідкового зв'язку між діями та їхніми наслідками.

Чи бачите зміни від часу перемоги Майдану?

– Динаміка позитивних змін є, але вона повільна. Багато хто вважає: революція перемогла – отже, все мало б ураз стати краще. Але так не буває. Ніхто, крім нас, не змінить країну. Формально ситуація навіть погіршилася: ми зубожіли, на Донбасі триває війна. Але рухаємося в правильному напрямку. Не лише завдяки революції, а й через зміну поколінь, поїздки до Європи, корекцію внутрішніх переконань.

Майдан допоміг об'єднати людей, яких можна віднести до середнього класу. Вони знайшли одне одного, дізналися, що однодумці живуть по всій країні. Революція навчила їх співпрацювати. Показала, яку силу дає єдність.

Тепер уже країна не скотиться назад до диктатури?

– Ризик є. Патерналізм, запит на стабільність, на соціальну допомогу, сильну руку – зростають. Економіка в скруті, війна триває, гривня дешевшає, люди – біднішають. Тож ми залежні від дій влади. Дужче, ніж громадяни багатьох країн ЄС. Проте в нас є запобіжники – пасіонарні люди, які провели революцію й пронесли на собі тягар війни. Вони не дозволять повернути країну у стан совка.

Зараз ви читаєте новину «"До середнього класу можна віднести 15 відсотків українців – і за статками, і за цінностями"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути