"Для успіху треба вірити в себе і Бога"

Не маю табу. Якщо щось не так – не змовчу. Багатьом це не подобається.

Вдячний за весь негатив, який був у моєму житті. Це сформувало мій характер.

У дитинстві та юності хуліганив. Дружив зі старшими хлопцями, більшість з яких була з неблагополучних родин. Пробивали колеса, лазили по підвалах і горищах.

 

Коли мав 5 років, полізли з хлопцями в каналізацію ловити рибу. Я впустив люк собі на руку. Відрубало два пальці. Але я не плакав.

У школі цькували недовго. Міг дати відсіч усім, що потрапило під руку. Наприклад, стільцем. Однокласники мене боялися.

Я не був дурний. Займався математикою, англійською. Ходив на дзюдо, футбол, баскетбол, плавання, у музичну школу – грав на барабанах. Але все закинув, бо набридло.

Курити почав у 6 років. У 9 вперше напився. Був хуліганом, проводив час із "авторитетними" хлопцями. Мене вважали крутим, і почувався таким. Відбирав у інших дітей усе, що міг.

До третього класу моє фото висіло на дошці пошани. А в п'ятому класі мене вперше затримала міліція. Потім уже перестав рахувати, скільки разів ловили. Хотіли вигнати зі школи разів 20. Мав два щоденники: один – для оцінок, в інший записували поведінку.

Мінусом бунтівної кар'єри був зріст. Мене було легко впізнати і спіймати.

Підсів на наркотики, щоб загасити переживання й біль від того, що я не такий, як усі. Спершу була трава, потім таблетки. Уперше вколовся в 15 років. До 18 перепробував усе, крім кокаїну.

Отримав умовний термін на рік. По дурості. Відібрав у знайомої телефон і пропив його.

У глибині душі розумів, що це неправильно – красти, ображати людей. Совість я мав. Але були потрібні гроші на наркотики.

Прийшов в університет у непритомному стані, облаяв усіх у деканаті. Мене виключили без права поновлення.

Від алкоголізму кодували. Ставили крапельниці, поїли пігулками – нічого не допомагало.

Розчарувався у бродячому та блатному житті. У 22 роки потрапив у християнський центр реінтеграції. Це був мій останній шанс на порятунок. Тут не ставили уколів чи крапельниць. Були тільки молитви.

Розв'язати мою проблему допомогла Біблія.

Декан дозволив поновити навчання, коли дізнався про моє нове життя.

Сумнівався, чи йти в депутати. Усі ж знали, яким я був.

Почуваюся на 15 років. Характер лишився той самий. Найкомфортніше було в 22, коли змінив своє життя. Тепер важче, бо маю зайву вагу і зі здоров'ям є нюанси.

 

Раніше не любив зими, бо було холодно спати в під'їздах. Тепер подобаються всі пори року. Ціную кожну мить.

Зустрічався з 10 дівчатами. Усі середнього зросту, лише одна низька. Із дружиною познайомилися через спільних друзів. П'ять років лише вітали одне одного з днем народження. Якось вона запитала мене в есемесці, чи стали б ми гарною сімейною парою? Я відповів: "Так".

Цивільний шлюб – блуд. Жінки вірять, ніби заміжні, а для чоловіків це лише безкоштовний секс.

Народження дітей – одна з найвизначніших подій у житті. До того мали дві невдалі вагітності. Вірю, що сини не успадкують мого колишнього способу життя. Наставлятиму їх, щоб не пройшли того, що я.

Мрію одружити своїх хлопчиків-близнюків із близнючками.

Для успіху треба вірити в себе і Бога. Не здаватись і йти до свого. Все, що маю, не можна назвати везінням. Досяг стараннями й упертістю.

Від депресії рятують молитва, обійми дружини та перегляд серіалів.

Прикладом у сфері акторської діяльності для мене є Джекі Чан. Усього досяг власним мозолем. Прокидався світанками, тренувався. Не мав багатих батьків, зліпив себе сам.

Страх висоти або інші такі рефлекси – це наші янголи-охоронці. Натомість панічні страхи – не від Бога, а від диявола.

Багатий не той, хто багато має, а хто розумно витрачає. Почувався би спокійно, якби в кишені було 10 тисяч доларів. На екстрені моменти цих грошей точно вистачить.

Свобода – це коли повністю належиш собі. Не біжиш за дозою, пляшкою чи на роботу. Коли можеш керувати своїм часом, життям і розумом.

Навіть за мільйон доларів не знімусь у порно, не вип'ю алкоголю, не закурю.

24 лютого прокинувся від вибухів. Спершу подумав, що в автомобілі спрацювала сигналізація. Потім зрозумів: почалася повномасштабна війна. Ми швидко зібрали речі та дітей. Поїхали в село за 35 кілометрів від Києва.

За годину нарахував над головою 12 ракет. Летіли в різні сторони нашої країни.

6 березня вирішили таки їхати за кордон. Шкода було все залишити – родичів, домівку, кішку. Їхали в невідомість.

Після перемоги Україна стане вільною та не залежною від усього російського.

Смерті не існує. Кожен кінець є початком чогось нового.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

×